Марунчак Андрій Мирославович
| Андрій Марунчак | ||||
|---|---|---|---|---|
 Сержант | ||||
 | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Народження |
3 листопада 1966 Березина, Миколаївський район, Львівська область, Українська РСР,  СРСР | |||
| Смерть |
13 серпня 2014 (47 років) Новосвітлівка, Краснодонський район, Луганська область,  Україна | |||
| Військова служба | ||||
| Приналежність |
СРСР → Україна | |||
| Вид ЗС |
.svg){kind=small} Радянська армія Сухопутні війська | |||
| Рід військ | Територіальна оборона | |||
| Формування | ||||
| Війни / битви | ||||
| Нагороди та відзнаки | ||||
| ||||
Андрі́й Миросла́вович Марунча́к (3 жовтня 1966, Березина, СРСР — 13 серпня 2014, Новосвітлівка, Україна) — радянський та український військовик, сержант, ветеран війни в Афганістані, активіст Помаранчевої революції та Євромайдану, учасник війни на сході України. Загинув у боях під Новосвітлівкою.
Життєпис[ред. | ред. код]
Андрій Марунчак народився в селі Березина, що на Львівщині. Закінчив Березинську СЗШ, потім Новороздільське СПТУ-5 за спеціальністю слюсар з контрольно-вимірювальних приладів та автоматики (1985). Служив у радянській армії, був радистом 1996-го окремого радіотехнічного батальйону ППО в Афганістані. Брав участь у війні в Афганістані, звідки повернувся з трьома пораненнями та контузією.
У 1989 році Андрій Марунчак вступив на історичний факультет Львівського державного університету ім. Івана Франка. Проте після першого курсу мусив залишити навчання, щоб піклуватися про сім'ю, оскільки він одружився. Андрій Марунчак з дружиною Оксаною виховували доньку та сина. Був головою Новороздільської спілки ветеранів Афганістану.
Брав участь у Помаранчевій революції та Податковому майдані 2010 року, відстоював права афганців та чорнобильців. З першого до останнього дня перебував на Євромайдані, де дістав ще одну контузію шумовою гранатою. Підтримував «Правий сектор» і Дмитра Яроша.
Після початку війни на сході України разом з молодшим братом Петром поїхав до зони проведення АТО, де став бійцем 8-го окремого афганського спецпідрозділу батальйону «Айдар». Рідним чоловіки сказали, що поїхали на заробітки до Золотоноші.
Обставини загибелі[ред. | ред. код]
13 серпня 2014 року бійці «Айдару», серед яких були і брати Марунчаки, очікуючи на підкріплення з боку Краснодону, почули звуки танків, що наближалися від Станиці Луганської. Андрій Марунчак, віддавши бронежилет і каску солдату строкової служби, що їх не мав, вирушив разом з товаришем назустріч танкам. Втім виявилося, що це було не підкріплення, а російські танки Т-72, з яких по Андрію Марунчаку відкрили вогонь. Кулі влучили в нижню частину тіла, перебивши ноги нашого бійця. Стікаючи кров'ю, Марунчак устиг вихопити гранату і кинути в російський танк. Внаслідок вибуху в бойовій машині здетонували боєприпаси й Т-72 розірвало на шматки.
Похований на цвинтарі у селищі Розділ.
Без Андрія лишились дружина, донька, син та брат Петро, який воював на сході України.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден «За мужність» I ступеня (21 серпня 2014, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, високопрофесійне виконання службового обов'язку[1]
- Орден «Народний Герой України»[2]
- «За оборону Луганського аеропорту»[3]
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
- 16 серпня 2015 року в рідному селі Березина освятили пам'ятний знак Андрієві Марунчакові та встановили пам'ятну дошку на стіні Березинської середньої загальноосвітньої школи, в якій Андрій навчався[4].
- Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 2, ряд 5, місце 30.
- Вшановується 13 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 21 серпня 2014 року № 660/2014 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ У Житомирі воїнам вручили ордени «Народний герой України». Фото. Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 29 вересня 2018.
- ↑ «Бо замість серця — Україна…». Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 29 вересня 2018.
- ↑ Пам'ятаємо, сумуємо…. Архів оригіналу за 29 вересня 2018. Процитовано 29 вересня 2018.
- ↑ Дзвін Пам'яті пролунав двадцять чотири рази… В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників
Посилання[ред. | ред. код]
- Профіль загиблого. «Nekropole». Архів оригіналу за 14 березня 2016. Процитовано 28 серпня 2014.
- Перед боєм ми з братом поклялися: якщо один з нас загине, другий стане батьком п’яти наших дітей... «Високий Замок». Архів оригіналу за 12 червня 2015. Процитовано 28 серпня 2014.
- Афганець Андрій Марунчак підірвав ворожий танк і загинув сам. Вічная пам’ять герою!. «Правий Сектор. Захід». Архів оригіналу за 20 серпня 2014. Процитовано 28 серпня 2014.
- Українські регіони прощалися зі своїми вояками на YouTube
- Марунчак Андрій Мирославович [Архівовано 16 лютого 2018 у Wayback Machine.]
- Сержанти (Україна)
- Народились 3 листопада
- Народились 1966
- Померли 13 серпня
- Померли 2014
- Військовики 24-го окремого штурмового батальйону «Айдар»
- Кавалери ордена «За мужність» I ступеня
- Лицарі Ордена «Народний Герой України»
- Нагороджені знаком «За оборону Луганського аеропорту»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Миколаївського району (Львівська область)
- Студенти Історичного факультету Львівського національного університету
- Радянські військовики
- Учасники Афганської війни (1979—1989)
- Учасники Помаранчевої революції
- Учасники Євромайдану