Марценюк Юрій Григорович
| Марценюк Юрій Григорович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
12 лютого 1960 Донецьк | |
| Смерть |
6 грудня 2014 (54 роки) Дебальцеве | |
| Псевдо | «Дєд» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Рід військ |
 Механізовані війська | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Ю́рій Григо́рович Марценю́к (нар. 12 лютого 1960 — пом. 6 грудня 2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
З дитинства проживав у місті Тетіїв — після смерті батька родина переїхала з Донеччини. Мама Марія Михайлівна сама виховувала трьох дітей. Закінчив 8 класів, пішов працювати до відгодівельного радгоспу «Тетіївський». Пройшов строкову службу в танкових військах, по демобілізації працював на Київському залізобетонному заводі, цегельному заводі «Керамік», сторожем Дзвеняцької сільської школи. Від 1999 року працював у приватному сільськогосподарському підприємстві «Слобода».
10 серпня добровольцем пішов на фронт, навідник-оператор, боєць 25-го батальйону територіальної оборони «Київська Русь».
Загинув зранку 6 грудня 2014-го під Дебальцевим від поранення в голову під час артобстрілу опорного пункту. Ракета влучила у вагончик — там грілися захисники.
10 грудня 2014-го похований на кладовищі мікрорайону «Слобода» Тетієва, в Тетіївському районі оголошено 3-денну жалобу.
Лишились мама, дружина.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- 1 березня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1]
Вшановується в меморіальному комплексі «Зала пам'яті», в щоденному ранковому церемоніалі 5 грудня[2][3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 22 вересня року № 76/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 6 грудня 2021. Процитовано 6 грудня 2021.
- ↑
Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 6 грудня на YouTube
Посилання[ред. | ред. код]
- Марценюк Юрій Григорович [Архівовано 6 червня 2017 у Wayback Machine.] // Книга пам'яті полеглих за Україну
- Вічна пам'ять
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |