Марцинюк Іван Віталійович

Марцинюк Іван Віталійович
Народився	11 вересня 1910(1910-09-11) містечко Хабне Радомисльського повіту Київської губернії, тепер ліквідоване смт. Поліське Київської області
Помер	20 березня 1982(1982-03-20) (71 рік) Москва, СРСР
Національність	українець
Партія	КПРС
Нагороди

Іван Віталійович Марцинюк (11 вересня 1910(19100911), містечко Хабне Радомисльського повіту Київської губернії, тепер ліквідоване смт. Поліське Київської області — 20 березня 1982, місто Москва, Російська Федерація) — радянський діяч, заступник голови Ради міністрів Узбецької РСР. Депутат Верховної ради Узбецької РСР 4—9-го скликань.

Життєпис

Освіта вища.

З 1933 року — інженер на будівництві каналу «Москва-Волга».

З березня 1934 року служив у Червоній армії.

Після демобілізації — головний інженер будівництва гідротехнічних споруд у місті Горькому.

Член ВКП(б) з 1942 року.

З 1942 по серпень 1945 року — у Червоній армії, учасник німецько-радянської війни. Служив полковим інженером 345-го стрілецького полку 27-ї стрілецької дивізії 26-ї армії Карельського фронту. На 1945 рік — начальник штабу 38-го окремого саперного батальйону 126-го легкого гірськострілецького корпусу 38-ї армії 4-го Українського фронту.

У 1945—1956 роках — начальник 1-го тресту «Донбасважбуду» в місті Ворошиловграді (Луганську); начальник будівельного тресту в місті Краматорську Сталінської (Донецької) області; головний інженер «Металургхімбуду» Казахської РСР.

У травні 1956 — листопаді 1961 року — начальник «Головкольорметбуду» — заступник міністра будівництва підприємств металургійної та хімічної промисловості Казахської РСР; головний інженер «Головташкентбуду»; 1-й заступник міністра будівництва Узбецької РСР.

17 листопада 1961 — 24 лютого 1962 року — голова Державного комітету Ради міністрів Узбецької РСР у справах будівництва та архітектури.

24 лютого 1962 — 9 грудня 1976 року — заступник голови Ради міністрів Узбецької РСР. Одночасно, з 1965 по 1968 рік — начальник «Головташкентбуду».

Потім — на пенсії в Москві.

Звання

• капітан
• майор

Нагороди

• орден Леніна (11.08.1966)
• орден Вітчизняної війни ІІ ст. (15.06.1945)
• чотири ордени Трудового Червоного Прапора (1958, 1963, 25.08.1971, 1976)
• орден Червоної Зірки (4.08.1943)
• медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
• медалі

Джерела

• Марцинюк Иван Витальевич (рос.)
• Депутаты Верховного Совета Узбекской ССР: Девятый созыв. (Краткие биографические сведения). Ташкент: Узбекистон, 1976. (рос.)