Марцін Сміглецький
| Марцін Сміглецький | |
|---|---|
| Народився |
11 листопада 1563 Львів, Львівська земля, Руське воєводство, Королівство Польське |
| Помер |
26 липня 1618 (54 роки) Каліш, Калішське воєводство, Великопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита |
| Поховання | Республіка Польща |
| Країна | Велике князівство Литовське |
| Діяльність | філософ |
| Alma mater |
Вільнюський університет Папський Григоріанський університет |
| Галузь | Католицизм, теологія, філософія |
| Заклад |
Вільнюський університет Папський Григоріанський університет |
Марцін Сміглецький (лат. Martinus Smiglecius, Martinus Leopolitanus, пол. Marcin Śmiglecki, Marcin Lwowianin, Śmigielski, Śmiglekius, Śmigletius (11 листопада 1563, Львів — 26 липня 1618, Каліш) — польський філософ, логік і теолог, релігійний полеміст, єзуїт.
Життєпис[ред. | ред. код]
Можливо українець за походженням[1], народився у Львові, в родині зі Сміґеля. Ймовірно, він був сином Войцеха та Анни Вільчковних. Початкову освіту здобув у Львівській кафедральній школі. Вже тоді його здібності привернули увагу Яна Замойського, який відправив Сміглецького до єзуїтської школи у Пултуську. Завдяки щедрості Замойського Сміглецький у серпні 1580 р. разом із братом виїхав до Риму. Через кілька місяців (1581) вступив до ордену єзуїтів. Вивчав філософію і теологію в Римському колегіумі, в т.ч під керівництвом Ф. Суареса і Р. Белларміна (1582—1585). Влітку 1585 р. через Мілан він повертається до Польщі і їде до Вільнюса, де 4 роки (1586—1590) викладає в місцевій Академії філософію, а наступні 10 років — теологію (1590—1600). У 1588 році він був висвячений на священика, а в 1594 році отримав ступінь доктора богослов'я. Кілька років він був ректором єзуїтського колегіуму, послідовно у: Пултуську, Познані, Каліші та керував домом у Кракові. Кілька разів був заступником чину при генеральних конгрегаціях у Римі. Виступав проти аріан словом і листом. Неодноразово полемізував із Ф. Социним і В. Смальцієм.
Праці[ред. | ред. код]
Марцін Сміглецький був ротивником аріанства, боровся з ним у численних публічних диспутах та багатьох творах. Широко відомий січневий 1594 диспут Смиглецького з Яном Намисловським і Юзефом Доманівським. Його полемічні твори, спрямовані проти аріанства (антитринітаріїв, соцініанства, «польських братів», «литовських братів») написані польською та латинською мовами і свого часу дуже високо цінувалися діячами католицької церкви. Майстерність, із якою вів усну полеміку, підтверджує, наприклад те, що у диспуті з аріанами 24—25 січня 1594 року здобув, як визнав сам Фаусто Соцціні, повну перемогу, й у результаті дюжина дворян відійшла від арианства[2].
На основі своїх лекцій, що читалися у Віленській академії, написав двотомний трактат «Логіка» ("Logica… 1618). У цьому курсі логіки Смігельський, спираючись на Тому Аквінського, коментував та аналізував «Логіку» Арістотеля. Твір користувався великою популярністю; Довгий час трактат вважався найкращим і був найпопулярнішим підручником логіки у Європі, особливо у Англії, де він використовувався до середини ХІХ століття. «Логіка» була тричі перевидана в Оксфорді (1634, 1638, 1658)[3]. Нерідко згадується той факт, що по цьому підручнику екзаменувався Даніель Дефо[4].
До праці з економіки відносять працю «Про лихварські відсотки» («O lichwie», Вільно, 1596), яка написана польською мовою і розрахована на досить широке коло читачів. У цьому творі, зокрема, кріпацтво розглядалося як пережиток рабства, несумісний із християнською мораллю. У книзі аналізувалися механізми лихварських відсотків та їх розміри; застосовуючи постулати середньовіччя до особливостей тогочасного економічного розвитку, Сміглецький водночас переглядав і вихідні принципи. Тому його можна назвати представником нової економічної думки; наприклад, автор трактату виступав проти обмежень зайняття торгівлею, монополії на певні види діяльності. В цілому ж доводилося, що лихварство недозволено за законами Божими, церковними та природними. Твір неодноразово, не менше семи разів, перевидавався, з них п'ять за життя Смиглецького, у Кракові.
Після смерті його видано «Przestrogi do sumienia należące od jednego milośnika ojczyzny wydane» (1632).
Праці[ред. | ред. код]
- Opisanie disputacyjej nowogrodzkiej[5], wyd. W. Zajączkowski, Wilno 1594
- O bóstwie przedwiecznym Syna Bożego[6], Wilno 1595, drukarnia Akademii T. J. (polemika z pracą F. Socyna pt. Refutacja książek, które X. Jakub Wujek, jezuita, wydał roku 1590, Kraków 1593)
- O lichwie i trzech przedniejszych kontraktach: wyderkowym, czynszowym i towarzystwa kupieckiego nauka krótka[7], Wilno 1596, drukarnia Akademii T. J.; wyd. następne: Wilno 1596; Kraków 1596; Kraków 1604; rozszerzone pt. O lichwie i wyderkach, Kraków 1607; Kraków 1613; Kraków 1619; Kraków 1621; Kraków 1640; Wilno 1641; Wilno 1753
- Absurda synodu toruńskiego[8], b. m. w. 1596
- Dysputacja wileńska[9], wyd. P. Wołłowicz, Wilno 1599; wyd. następne: Kraków 1599
- O jednej widomej Głowie Kościoła Bożego, Wilno 1600, drukarnia Akademii T. J. (jest to dalszy ciąg Dysputacji wileńskiej)
- O dziesięcinach z Pisma Świętego zebranie krótkie[10], Kraków 1604, drukarnia Łazarzowa; wyd. następne: Kraków 1648; Sandomierz 1728; Kraków 1765; Warszawa (brak roku wydania)
- Nodus Gordius, seu de vocatione ministrorum disputatio, Kraków 1609.
- Vana sine viribus ira ministrorum evangelicorum, Kolonia 1611.
- Nova monstra novi arianismi seu absurdae haereses a novis arianis in Poloniam importatae […] refutatae[11], Kraków 1612.
- Verbum Caro factum[12], Kraków 1613.
- De baptismo adversus Hieronymum Moscorovium liber unus, Kraków 1615.
- De Christo vero et naturali Dei filio […] libri duo[13], Kraków 1615.
- De erroribus novorum arianorum libri duo[14], Kraków 1615.
- De ordinatione sacerdotum in Ecclesia romana, adversus J. Zaborovii […] dissertationem, Kraków 1617.
- Logica… selectis disputationibus et quaestionibus illustrata…[15], Ingolstadt 1618, drukarnia E. Angermaria; wyd. następne: Oksford 1634; Oksford 1638; Oksford 1658; przedruki późniejsze zob. A. Z. (Zaremba): «Śmiglecki Marcin», Encyklopedia kościelna Nowodworskiego, t. 26 (1903), s. 26 (dzieło cenione w XVII w. w Anglii i we Francji).
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Лазутка С. Основание Вильнюсского университета и его деятельность до начала буржуазных реформ (1579—1773) // История Вильнюсского университета, 1579—1979 / отв. ред. С. Лазутка. — Вильнюс: Мокслас, 1979. — С. 21. — 373 с.
- ↑ Jovaiša L. Katalikiškoji reforma // Lietuvos Didžiosios Kunigaikštijos kultūra: Tyrinėjimai ir vaizdai / sud. Vytautas Ališauskas ir kt.. — Vilnius: Aidas, 2001. — С. 257. — 860 с. — ISBN 9955-445-26-2.
- ↑ Ulčinaitė E. Lotyniškoji literatūra // Lietuvos Didžiosios Kunigaikštijos kultūra: Tyrinėjimai ir vaizdai / sud. Vytautas Ališauskas ir kt.. — Vilnius: Aidas, 2001. — С. 257. — 860 с. — ISBN 9955-445-26-2.
- ↑ Bumblauskas A. Senosios Lietuvos istorija, 1009—1795. — Vilnius: R. Paknio leidykla, 2005. — С. 363. — 488 с. — ISBN 9986-830-89-3.
- ↑ Opisanie disputacyjej nowogrodzkiej, którą miał Marcin Śmiglecki [...] z Janem Licyniuszem [...] o Przedwiecznym Bostwie Syna Bożego [...]. polona.pl. Процитовано 8 жовтня 2020.
- ↑ O bostwie przedwiecznym Syna Bozego swiadectwa Pisma Świętego do trzech przednieyszych artykułow zebrane przeciwko wszystkim Pana Jezusa Chrystusa nieprzyiacielom, gdzie się też odpowiada na Refutacyą od refutarza iakiegoś nowokrzczeńca przeciw [...] Jakubowi Wuykowi wydaną (wyd.1595). polona.pl. Процитовано 8 жовтня 2020.
- ↑ O lichwie y trzech przednieyszych kontraktach, wyderkowym, czynszowym y towarzystwa kupieckiego, nauka krotka pisana przez X.D. Marcina Smigleckiego Societatis Iesv [...]. (wyd. 1596). polona.pl. Процитовано 8 жовтня 2020.
- ↑ Absvrda synodu toruńskiego, ktory mieli ewangelicy w Toruniu roku Pańskiego 1595, mense Augusto y teraz do druku podali. (wyd.1596). polona.pl. Процитовано 8 жовтня 2020.
- ↑ Dysputacya Wileńska, ktorą miał x. Marcin Smiglecki Societatis Iesv z ministrami ewangelickimi 2. Iunij w roku 1599. O iedney widomey Głowie Kościoła Bożego, wydana przez Pawła Wołłowicza. ([post 25 VI] 1599). polona.pl. Процитовано 8 жовтня 2020.
- ↑ O dziesiecinach z Pisma svvietego zebranie krotkie : jesliż ie dawać, z czego ie dawać, komu ie dawać, co za pożytek z niedawania y iesli ie okupić może. (wyd. 1648). polona.pl. Процитовано 8 жовтня 2020.
- ↑ Nova monstra novi arianismi sev Absvrdae haereses a nouis arianis in Poloniam importatae ... (wyd. 1612). polona.pl. Процитовано 8 жовтня 2020.
- ↑ Verbvm caro factvm sev de diuina verbi incarnati natvra : ex primo Euangelij s. Ioannis capite aduersus nouorum Arianorum errores dispvtatio P. Martini Smiglecij [...]. (wyd. 1613). polona.pl. Процитовано 8 жовтня 2020.
- ↑ De Christo vero et natvrali Dei filio, eiusdemque pro peccatis nostris satisfactione libri dvo : adversus impia dogmata Valentini Smalcij [...] Accessit responsio ad examinationem centum errorum Smalcio obiectorum, ab eodem Smalcio editam (wyd. [post 11 VI] 1615). polona.pl. Процитовано 8 жовтня 2020.
- ↑ De erroribvs nouorum arianorum libri dvo : aduersus responsum Valentini Smalcij, quod dedit pro nouis arianorum suorum monstris (wyd. 1615). polona.pl. Процитовано 8 жовтня 2020.
- ↑ Logica... selectis disputationibus et quaestionibus illustrata (wyd. 1618). polona.pl. Процитовано 8 жовтня 2020.
Посилання[ред. | ред. код]
Smiglecki Marcin(фр.)
Джерела[ред. | ред. код]
- L. Nowak, Les idées gnoséologiques de Marcin Śmiglecki, «Organon», 16-17, 1980—1982, s. 135—150.
- K. Drzymała, Ks. Marcin Śmiglecki T.J., Kraków 1981.
- L. Nowak, Gnozeologiczne poglądy Marcina Śmigleckiego, [w:] Z historii polskiej logiki, Wrocław 1981, s. 113—172.
- R. Darowski, Marcina Śmigleckiego SJ rękopiśmienne wykłady z logiki (Akademia Wileńska, r. 1586/87), «Studia Philosophiae Christianae», 20 (1984), z. 1, s. 31–53.
- Encyclopédie philosophique universelle, vol. III, t. 1, Paris 1992, s. 1468—1469.
- R. Darowski, Marcina Śmigleckiego SJ traktat «O lichwie» (1596), «Rocznik Wydziału Filozoficznego TJ w Krakowie», 1993—1994, s. 209—228.
- R. Darowski, Filozofia w szkołach jezuickich w Polsce w XVI wieku, Kraków 1994, s. 185—224.
- J.J. Jadacki, Wielkość Marcina Śmigleckiego, [w:] Antologia Wileńska, Warszawa 2001, III, s. 325—329.
- Powszechna Encyklopedia Filozofii, t. 9, Lublin 2008, s. 339—341.
- С. Вакуленко, Знакова природа мови за Марціном Сміґлєцьким, «Збірник Харківського історико-філологічного товариства», т. 13, Харків 2009, с. 173—208.
- Bibliografia Literatury Polskiej — Nowy Korbut, t. 3 Piśmiennictwo Staropolskie, Państwowy Instytut Wydawniczy, Warszawa 1965, s. 325—327
|
