Маріса Морі
| Маріса Морі | ||||
|---|---|---|---|---|
| При народженні | італ. Марія Луїза Луріні | |||
| Народження |
9 березня 1900[1] Флоренція, Королівство Італія[2] | |||
| Смерть | 6 лютого 1985 (84 роки) | |||
| Флоренція, Італія | ||||
| Країна |
.svg){kind=small} Італія_crowned.svg){kind=small} Королівство Італія | |||
| Діяльність | художниця | |||
| Напрямок | футуризм | |||
|
| ||||
Маріса Морі (9 березня 1900 р. — 6 березня 1985 р.) — італійська художниця (живопис, гравюра). Вона була однією з небагатьох жінок-художниць у русі футуризму.
Початок життя і освіта[ред. | ред. код]
Маріса Морі народилася у Флоренції як Марія Луїза Луріні. Її батько, Маріо Луріні, працював у страховій компанії. Її мати, Едмеа Берніні, була віддаленим нащадком скульптора Лоренцо Берніні[3]. У 1918 році сім'я переїхала до Турина, де Марісу заохотив зайнятися мистецтвом друг сім'ї та художник Леонардо Бістольфі. Вона вступила до приватного коледжу, заснованого та керованого Феліче Касораті, який відвідувала з 1925 по 1931 рік. У 1920 році вона вийшла заміж за Маріо Морі, поета і журналіста, і вирішила взяти його прізвище[3]. У 1922 році у них народився син Франко. У 1926 році вона виставляла свої роботи на груповій виставці у Fondazione Palazzo Bricherasio разом з іншими однокурсниками[4].
Футуризм[ред. | ред. код]
В 1931 році Морі долучилася до футуристів, приєднавшись до групи під керівництвом Філіппо Томмазо Марінетті. Вона була єдиною жінкою, яка зробила внесок у The Futurist Cookbook у 1932 році[5]. У 1932 році вона була запрошена на першу національну футуристичну виставку в Римі, і незабаром після цього залишила Турин, щоб повернутися до Флоренції зі своїм чоловіком. У 1934 і 1936 роках її запрошували на Венеційську бієнале. В напрямі аероживопису вона отримала срібну медаль за триптих, який вона виставила 1932 року в Galleria Bardi в Римі. У 1937 році її роботи були включені до виставки Les femmes artistes d'Europe у Національній галереї Же-де-Пом у Парижі, а згодом потрапили до Музею мистецтв Метрополітен у Нью-Йорку[6]. Наприкінці 1930-х років Морі втратила виборчі права у футуристичному русі через свою прихильність до фашизму. Ця позиція зробила її предметом жорсткої критики з боку сучасників. У 1938 р. вона різко протестувала проти публікації Расового маніфесту. Пізніше вона прийняла Риту Леві Монтальчіні та її брата Джино Леві Монтальчіні, які обидва постраждали від італійських расових законів з 1938 по 1943 рік. У 1943 році, напередодні початку громадянської війни, її чоловік Маріо Морі помер.
Пізніше життя і смерть[ред. | ред. код]
Після закінчення війни Морі повернулася до Флоренції і до класичних і природних тем, створюючи натюрморти, ню та маски. У 1951 році вона виставила нову картину на VI Римському Квадрієнале. У 1954 році вона мала персональну виставку в Будинку Данте Аліг'єрі у Флоренції. У наступні роки Морі повністю відійшла від громадського життя, лише спорадично з'являючись на таких заходах, як виставки для жінок-художниць, організовані її Флорентійським ліцеєм[4]. Морі померла в 1985 році у Флоренції.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Artists of the World Online, Allgemeines Künstlerlexikon Online, AKL Online / Hrsg.: A. Beyer, B. Savoy — B: K. G. Saur Verlag, Verlag Walter de Gruyter, 2009. — ISSN 2750-6088 — doi:10.1515/AKL
- ↑ Зведений список імен діячів мистецтва — 2021.
- ↑ а б Santaniello 2012
- ↑ а б Galleria Del Lacoonte
- ↑ Griffiths 2012
- ↑ MORI, Marisa in "Dizionario Biografico".
Список літератури[ред. | ред. код]
- Santaniello, Francesco (2012). Dizionario Biografico degli Italiani (Volume 76) (Italian) . Istituto dell'Enciclopedia Italiana.
- Marisa Mori. Galleria Del Laocoonte. Galleria del Laocoonte. Процитовано 13 березня 2019.
- Griffiths, Jennifer (1 листопада 2012). Marisa Mori's Edible Futurist Breasts. Gastronomica: The Journal of Critical Food Studies. Regents of the University of California. Архів оригіналу за 2 червня 2018. Процитовано 13 березня 2019.
Посилання[ред. | ред. код]
|
