Марія Титаренко

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Цю статтю потрібно повністю переписати відповідно до стандартів якості Вікіпедії. Ви можете допомогти, переробивши її. Можливо, сторінка обговорення містить зауваження щодо потрібних змін. (квітень 2020)
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Титаренко.
Марія Титаренко
Народився 10 грудня 1981(1981-12-10) (42 роки)
селище Гарячі Ключі, острів Ітуруп, Росія
Громадянство Україна Україна
Національність українка
Діяльність прозаїк, поет, журналіст
Мова творів українська
Роки активності від 2010
Жанр оповідання, поезія
Премії Премія ім. Б-І. Антонича, Новела по-українськи

Марія Титаренко (нар. 10 грудня 1981, Гарячі Ключі, острів Ітуруп, Росія) — українська письменниця, журналістка, публіцистка, есеїстка, поетеса, медіадослідниця. Кандидат наук із соціальних комунікацій. Займається журналістською, науково-викладацькою роботою, пише есе, вірші та мотиваційні твори.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 10 грудня 1981 року у селищі Гарячі ключі на курильському острові Ітуруп, що є спірною територією Японії і Росії. 2004 року закінчила факультет журналістики Львівського національного університету імені Івана Франка. Проживає у Львові. Має двох дочок - Маню та Аліну.

Журналістська діяльність[ред. | ред. код]

У 2002-2005 роках – журналістка мистецького об’єднання «Дзиґа». У 2004-2005 роках – колумністка львівської газети «Поступ». З 2009 року – український кореспондент журналу ONE (Нью-Йорк). Авторка нон-фікшн лабораторії на ЛітАкценті. З 2012 року викладає у Школі журналістики УКУ. Керівник магістерської програми з медіакомунікацій у 2012-2014 роках [1]. Членкиня журі конкурсу художнього репортажу "Самовидець" видавництва "Темпора" (2016-2021) [2].

Лауреатка конкурсу Catholic Press Award (2012) [1].

Науково-педагогічна діяльність[ред. | ред. код]

З 2004 року займається науково-педагогічною роботою. Стипендіатка програми Фулбрайта (2008-2009).

  • Кандидат наук із соціальних комунікацій. Дисертація "Світоглядна публіцистика: семантика, аксіологія, антропомоделі"[3] була захищена в Класичному приватному університеті (Запоріжжя) у 2012 р. за спеціальністю 27.00.04 "Теорія та історія журналістики".
  • Доцент кафедри медіакомунікацій Українського католицького університету (УКУ)[4]. У різні роки педагогічної діяльності викладала наступні курси: теорію медій і суспільства, есеїстику, креативне письмо (творчопис), репортажистику, публічні комунікації, сторитейлінг, драматургію науки, художній репортаж, Американську літературну журналістику, публічний виступ та ін.
  • Засновниця і керівник магістерської програми з медіакомунікацій УКУ у 2012-2014 роках.
  • Авторка майстерні з есеїстики на Освіторії [5].
  • Співавторка проєкту для вчителів від ГО "Смарт освіта” “Національний проєкт: пишемо есе", що розпочався у 2024 році [6].

Творча діяльність[ред. | ред. код]

У 2010 році видана поетична збірка "IMPASTO". Збірка отримала відзнаку Літературної премії імені Богдана-Ігоря Антонича "Привітання життя".

Новела Марії Титаренко "Мерехтіння" [7] увійшла до збірки новел "Мерехтіння – Євромайдан. Хроніка в новелах"[8], що була надрукована у 2014 році у видавництві "Discursus".

Новела "Півгодини Неба" [9] (2013) принесла авторці перемогу на конкурсі Новела по-українськи [10].

Есей “Століття моєї Мані, або Ефект Метлика” (2015) переміг у міжнародному конкурсі есеїв від журналу "Fountain" у 2015 році [11] [12].

Поему "Мости" в англомовному перекладі анімовано на замовлення журналу "Trafika Europe" та розміщено на Youtube-каналі Trafika Europe[13]. Автором відео є Моллі Фініган, саундтрек Девіда Фінігана, переклад англійською з української Майкла Найдана, текст читає Марія Титаренко.

У 2019 році у "Видавництві Старого Лева" вийшла збірка есеїв Марії Титаренко "Комунікації від нуля. Есеї для Мані"[14], що увійшла до списку найкращих українських книжок 2019 року за версією PEN Ukraine[2] та була номінована , Премії Львова – Міста літератури ЮНЕСКО 2019, а також на Премію Книги року ВВС - Есеїстика-2019, на здобуття "Премії Шевельова-2019" [15]. Рецензію на книгу написав Леонід Фінберг [16]. Це книжка про незвичний ракурс спілкування, подібний до дитячого вміння комунікувати: на рівні слів, мовчання, співопису, обіймів, цілунків, запахів тощо. Виклад підкріплений цікавими історіями і прикладами відомих спікерів, авторськими знахідками й помилками, а також жартами, грою слів і уяви [17]. Книга "Комунікації від нуля. Есеї для Мані" є письменницьким дебютом Марії Титаренко. Один з есеїв "Пасовисько для равликів" присвячено мікрорайону Сихів у Львові, де живе письменниця [18].

У 2020 році у "Видавництві Старого Лева" опубліковано оповідання "Термін придатності снігу" у збірці "Коли сніг пахне мандаринками" [19].

У 2023 році у видавництві "Лабораторія" видала книгу "Не музи, а м'язи. 50 вправ із творчопису" [20], у якій зібрано 50 авторських вправ для тренування креативного письма. Вправи спрямовані на вироблення та увиразнення авторського почерку (читача), розуміння принципів конструювання тексту, пропрацьовування різних технік та прийомів творчописання. Книга увійшла до списку найкращих українських книжок 2023 за версією PEN Ukraine [2].

Новели та вірші Марії Титаренко увійшли до збірок [2]:

  • Екзальтація – Королівський ліс, Альманах кохання. – Львів: ЛА "Піраміда", 2002.
  • "Ю" (уривки листування в чаті) – Смарагдовий жмуток казусів від вельми цікавих людей. – Львів: ЛА "Піраміда", 2004.
  • Selected poetry – International Poetry Review Twenty-Five Years Of Ukrainian Poetry (1985-2010): New Voices with the Freedom to Create – Vol. XXXVI Fall 2010, Number 2.
  • Вибрана поезія (2008-2013). – Мистецько-літературний портал "Захід-Схід".
  • Ближче до істини: єврейський, християнський і мусульманський погляди на авраамічну жертовність. –Tughra Books, 2023 (новела "Жертва заради життя. Історія однієї української колискової")

Посилання[ред. | ред. код]

 Bridges - by Mariya Tytarenko - Trafika Europe на YouTube

 Марія Титаренко - авторка есе про Сихів на YouTube

 Mariya Tytarenko у соцмережі «Facebook»

Вірші Марії Титаренко на сайті Litcentr

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Марія Титаренко. ucu.edu.ua. Процитовано 21 квітня 2024.
  2. ↑ а б в г Марія Титаренко. pen org ua. Процитовано 21 квітня 2024.
  3. ↑ Літопис авторефератів дисертацій (PDF). ukrbook net. Книжкова палата України. 2013. Процитовано 21 квітня 2024.
  4. ↑ Викладачі Українського католицького університету. Український католицький університет. Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 22 квітня 2020.
  5. ↑ Титаренко, Марія (6 лютого 2020). Як писати есе?. osvitoria.media. Процитовано 21 квітня 2024.
  6. ↑ ГО “Смарт освіта” презентує “Національний проєкт: пишемо есе”: що вже можуть використовувати вчителі. nus.org.ua. 9 Лютого 2024. Процитовано 21 квітня 2024.
  7. ↑ Титаренко, Марія (30 серпня 2014). Мерехтіння. Новела Марії Титаренко зі збірки «Євромайдан. Хроніка в новелах». zaxid net. Процитовано 21 квітня 2024.
  8. ↑ Книга Євромайдан: хроніка в новелах. yakaboo. Процитовано 21 квітня 2024.
  9. ↑ Титаренко, Марія (21 травня 2013). Півгодини неба - Новела по-українськи - 2013. gazeta.ua. Процитовано 21 квітня 2024.
  10. ↑ Найкращу новелу про Крим назвуть на Книжковому Арсеналі. gazeta.ua. 25 квітня 2015. Процитовано 21 квітня 2024.
  11. ↑ Школа публічного управління УКУ- Магістерська програма - Викладачі. spm.ucu.edu.ua. Процитовано 21 квітня 2024.
  12. ↑ Конкурси есе «Фонтан». fountainmagazine. Процитовано 21 квітня 2024.
  13. ↑ Bridges - by Mariya Tytarenko. Bridges - by Mariya Tytarenko (англ.). Trafika Europe. 17 березня 2016. Процитовано 21 квітня 2024.
  14. ↑ Комунікація від нуля. Есеї для Мані. Видавництво Старого Лева. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 22 квітня 2020.
  15. ↑ Відомий довгий список Премії Шевельова-2019. ЛітАкцент. Архів оригіналу за 2 лютого 2020. Процитовано 22 квітня 2020.
  16. ↑ Члени Капітули про книжки номінантів на здобуття Премії Шевельова 2019 року. pen org ua. 11 грудня 2019. Процитовано 21 квітня 2024.
  17. ↑ Комунікації від нуля. Есеї для Мані | Видавництво Старого Лева. starylev.com.ua. Архів оригіналу за 5 серпня 2020. Процитовано 22 квітня 2020.
  18. ↑ Марія Титаренко - авторка есе про Сихів. youtube. Сихів Медіа. 12 грудня 2019. Процитовано 21 квітня 2024.
  19. ↑ Коли сніг пахне мандаринками. starylev.com.ua. Видавництво Старого Лева. 2020. Процитовано 21 квітня 2024.
  20. ↑ Не музи, а м'язи. 50 вправ із творчопису. laboratoria.pro. Процитовано 21 квітня 2024.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Марія_Титаренко&oldid=42660040