Матаков Василь Миколайович
Матаков Василь Миколайович | |
---|---|
Народження |
31 грудня 1918 Миколаїв |
Смерть |
5 березня 1991 (72 роки) Москва |
Поховання | Нове Донське кладовище |
Країна | СРСР |
Приналежність | Радянська армія |
Вид збройних сил | ВПС СРСР |
Рід військ | Винищувальна авіація |
Роки служби | 1937—1958 |
Звання | Полковник авіації |
Війни / битви | Німецько-радянська війна |
Нагороди |
Матаков Василь Миколайович (31 грудня 1918, Миколаїв — 5 березня 1991, Москва) — радянський військовий льотчик, Герой Радянського Союзу (1942), під час Німецько-радянської війни був заступником командира авіаескадрильї 27-го винищувального авіаційного полку (6-й винищувальний авіаційний корпус ППО).
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 31 грудня в Миколаєві, в сім'ї робітників. Росіянин. Закінчив 7 класів середньої школи, а також школу фабрично-заводського учнівства. Після закінчення навчання працював слюсарем на Миколаївському суднобудівному заводі.
В 1937 році вступив в ряди Червоної Армії, через рік закінчив Одеську військову авіаційну школу пілотів. З 1941 року пішов на фронт Радянсько-німецької війни. Будучи пілотом МіГ-3, захищав Москву. Брав участь у бойових діях на Північно — Західному, Західному, а пізніше на Калінінському фронтах.
До лютого 1942 року заступник командира ескадрильї 27-го винищувального авіаційного полку (6-й винищувальний авіаційний корпус, війська ППО країни) молодший лейтенант Василь Миколайович Матаков здійснив 163 бойових вильоти, під час яких підбив 6 ворожих літаків.[1]
Наказом Президії Верховної Ради СРСР від 4 березня 1942 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецько-фашистськими загарбниками і проявлені при цьому мужність і героїзм, молодшому лейтенанту Матакову Василю Миколайовичу присвоєно звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 668)[2].
Після закінчення війни Василь Миколайович продовжив службу в ВПС СРСР, був командиром авіаційного полку. У 1949 році закінчив Вищі льотно-тактичні курси удосконалення офіцерського складу. З 1958 року полковник Матаков — в запасі.
Проживав у Москві, до пенсії працював у Всесоюзному науково-дослідному інституті стандартизації, інженером. Помер 5 березня 1991 року. Урна з прахом знаходиться на кладовищі 1-го Донського крематорію в Москві.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Матаков Василий Николаевич. Архів оригіналу за 21 червня 2013. Процитовано 13 квітня 2013.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему составу войск противовоздушной обороны» от 4 марта 1942 года [Архівовано 14 листопада 2021 у Wayback Machine.] // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик: газета. — 1942. — 25 марта (№ 9 (168)). — С. 1.
Джерела[ред. | ред. код]
- Бундюков А. Т., Кравченко М. В. Сыновняя верность Отчизне. Одесса, 1982
- Герои Советского Союза. Краткий биографический словарь. Т.2. М., 1988
Посилання[ред. | ред. код]
Біографія на сайті «Герои страны» [Архівовано 2 лютого 2014 у Wayback Machine.](рос.)
- Народились 31 грудня
- Народились 1918
- Померли 5 березня
- Померли 1991
- Поховані на Донському кладовищі
- Полковники авіації (СРСР)
- Герої Радянського Союзу
- Кавалери ордена Леніна
- Кавалери ордена Червоного Прапора
- Кавалери ордена Вітчизняної війни I ступеня
- Кавалери ордена Червоної Зірки
- Нагороджені медаллю «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
- Уродженці Миколаєва
- Радянські льотчики Другої світової війни
- Герої Радянського Союзу — уродженці України
- Померли в Москві