Матіященко Олександр Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Олександр Іванович Матіященко
рос. Александр Иванович Матиященко
Народження 25 лютого 1911(1911-02-25)
Овідіополь, Одеський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Смерть 2 липня 1983(1983-07-02) (72 роки)
Овідіополь, Овідіопольський район, Одеська область, УРСР, СРСР
Національність українець
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 1944—1945
Звання гвардії сержант
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Орден Слави I ступеняОрден Слави II ступеняОрден Слави III ступеняМедаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»
Медаль «20 років перемоги у ВВВ»Медаль «30 років перемоги у ВВВ»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «50 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»
Медаль «60 років Збройних Сил СРСР»

Олекса́ндр Іва́нович Матія́щенко[1] (25 лютого 1911 — 2 липня 1983) — радянський військовик, в роки Другої світової війни — командир відділення автоматників 6-ї стрілецької роти 140-го гвардійського стрілецького полку 47-ї гвардійської стрілецької дивізії, гвардії сержант[2]. Повний кавалер ордена Слави.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Овідіополь, нині — селище міського типу, районний центр Одеської області, в селянській родині. Українець. Закінчив 2 класи школи, працював вантажником у конторі «Заготзерно».

До лав РСЧА призваний 16 квітня 1944 року. В діючій армії — з 18 травня того ж року. Воював на 3-му Українському і 1-му Білоруському фронтах.

18 липня 1944 року при прориві оборони супротивника в районі села Вільшанка командир відділення О. І. Матіященко одним з перших увірвався до ворожої траншеї, у рукопашній сутичці знищив 4 солдатів супротивника. У подальшому, при оволодінні містом Любомль, знищив ще 3 ворожих солдатів. Будучи пораненим, не полишив поле бою.

16 січня 1945 року при спробі контратаки супротивника у районі колонії Зашкув (Польща) гвардії сержант О. І. Матіященко особисто знищив 16 ворожих солдатів, ще 10 солдатів знищили бійці його відділення.

2 лютого 1945 року у боях в районі населеного пункту Требуш (Німеччина) відділення під командуванням гвардії сержанта О. І. Матіященка знищило 2 кулеметні позиції з обслугою. Одним з перших увірвався до поселення, влучним вогнем особисто знищив 17 ворожих військовиків, у тому числі 3 офіцерів.

Демобілізований у липні 1945 року. Повернувся у рідне село, працював охоронцем у заготівельній конторі.

Нагороди[ред. | ред. код]

Нагороджений орденами Слави 1-го (31.05.1945), 2-го (31.01.1945) та 3-го (16.08.1944) ступенів і медалями.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ У нагородних документах також вказані прізвища Матьященко та Матіяшенко.
  2. ↑ Військове звання вказане на момент представлення до нагородження орденом Слави 1-го ступеня.

Посилання[ред. | ред. код]

  • Матіященко Олександр Іванович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Матіященко_Олександр_Іванович&oldid=41604957