Мелет
| Мелет | |
|---|---|
| дав.-гр. Μέλητος | |
| Народився |
Афіни |
| Країна | Стародавні Афіни |
| Діяльність | автор трагедій |
| Знання мов | давньогрецька |
Мелет (дав.-гр. Μέλητος, V—IV століття до н. е.) — громадянин Стародавніх Афін. Відомий як безпосередній обвинувач Сократа під час судового процесу, який завершився винесенням смертного вироку філософу.
Життєпис[ред. | ред. код]
Інформації про життя Мелета вкрай мало. Припускається, що він був сином поета і драматурга Мелета з дема Пітф[en], якого у своїх творах кілька разів згадав Арістофан[1]. Платон при описі подій суду над Сократом 399 року до н. е., називає Мелета людиною молодою та маловідомою. Також він наводить опис зовнішності обвинувача Сократа — кирпатий з довгим волоссям і рідкою борідкою[2][3].
Античні джерела називають Мелета безпосереднім обвинувачем Сократа[4][5][6]. Ініціатором судової справи був видатний афінський політик Аніт[en], який залишався в тіні. Другорядний трагічний поет, мабуть, зачеплений насмішками Сократа, Мелет став безпосереднім подавцем скарги. Формулу звинувачення дослівно, що узгоджується з інформацією у Платона і Ксенофонта, передає Діоген Лаертський: «Заяву подав і клятву приніс Мелет, син Мелета, з [дема] Пітфа, проти Сократа, сина Софроніска, з [дема] Алопеки: Сократ винен в тому, що не шанує богів, яких шанує місто, а вводить нові божества, і винен в тому, що розбещує юнацтво; а покарання за те — смерть»[7][8].
На суді після звинувачення Мелета з додатковими промовами проти Сократа виступили Аніт та Лікон[ca]. Згідно з різними версіями, промову для Мелета написав або Аніт, або софіст Полікрат[en]. Другорядність Мелета в процесі підкреслює Платон в «Апології Сократа», де Мелет представлений дійовою особою з яким полемізує Сократ. У творі обвинувачений філософ каже: «якби Аніт і Лікон не прийшли сюди, щоб звинувачувати мене, він був би змушений сплатити тисячу драхм як той, хто не отримав п'ятої частини голосів». За афінським законодавством громадянин, обвинувачення якого набирало менше п'ятої частини від загальної кількості голосів суддів, підлягав штрафу. Також йому заборонялося надалі подавати судові позови[9][8].
Сократ у судовій промові, згідно з викладом Платона, так охарактеризував свого безпосереднього обвинувача: «людина ця велика зухвалість і бешкетник і що він подав на мене цю скаргу просто за нахабством і бешкетністю та ще за молодістю років»[10][11].
По суті Аніт з Мелетом виграли процес. Сократ був засуджений до смерті. Про подальшу долю обвинувачів повідомляють Діодор Сицилійський і Діоген Лаертський. За версією Діодора, афіняни розкаялися і наказали стратити їх без суду[12]. За версією Діогена, за вчителя помстився Антисфен. Через кілька днів після смерті Сократа він зустрів прибулих здалеку юнаків, які хотіли поспілкуватися зі знаменитим філософом. Антисфен не тільки відвів їх до Аніта, але і з глузуванням заявив, що той перевершив Сократа як в розумі, так і в чесноті. Цим він домігся обурення присутніх, яке і призвело до засудження Мелета, Аніта та інших причетних до засудження Сократа осіб[13][14][15][3].
Мелета, обвинувача Сократа, можуть ототожнювати з двома тезками — драматургом-батьком[1] і згаданим у промовах Андокіда і Лісія прихильником Тридцяти тиранів. Так, наприклад, академік Владик Нерсесянц ставить у провину Мелету, обвинувачу Сократа, переслідування неугодних режиму Тридцяти тиранів осіб. Цю історію, без вказівки імені Мелета, наводить Сократ в судовій промові. Під час правління олігархів його, і ще чотирьох афінян, викликали до Толосу[ru], де засідали члени уряду, які наказали відправитися на Саламін, щоб заарештувати якогось Леон(т)а. Сократ, розуміючи всі ризики, не послухався олігархів і пішов додому, так як ця дія суперечила його внутрішнім переконанням. Андокід стверджував, що Леона заарештував афінянин на ім'я Мелет[16]. Також Андокід згадує Мелета серед підозрюваних в процесі гермокопідів[de] (415 рік до н. е.)[17]. Ксенофонт називає Мелета послом від афінських олігархів до Спарти[18] Професор Дебра Нейлз[en] у своїй монографії підкреслює, що згаданий у Андокіда Мелет не може бути обвинувачем Сократа. До нього ніяк не підходять характеристики «молодий і маловідомий». Аніт був одним з ватажків демократичної партії, в той час як, який заарештувавший Леона, Мелет явно симпатизував олігархам[11][19].
У культурі[ред. | ред. код]
Мелета також зображували в історичних творах та фільмах, пов'язаних із Сократом. У фільмі «Сократ» 1971 року роль Мелета виконав актор Еміліо Мігель Ернандес, фільмі «Сократ» 1991 року — Габріель Воробйов.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Nails, 2002, с. 201, Meletus I of Pithus.
- ↑ Платон, 1990, с. 295, Евтифрон 2 b.
- ↑ а б Nails, 2002, с. 202, Meletus II of Pithus, son of Meletus II.
- ↑ Ксенофонт, 2003, с. 147, Воспоминания о Сократе. IV. 4. 4.
- ↑ Ксенофонт, 2003, с. 165, Воспоминания о Сократе. IV. 8. 4.
- ↑ Платон, 2007, с. 327, Теэтет 210 d.
- ↑ Диоген Лаэртский, 1986, с. 105, II. 5. 40.
- ↑ а б Фролов, 1991, с. 276—277.
- ↑ Платон, 1990, с. 90, 696, Апология Сократа 36 a—b; комментарий 44.
- ↑ Платон, 1990, с. 80, Апология Сократа 26 e — 27 a.
- ↑ а б Нерсесянц, 1977, с. 117.
- ↑ Диодор Сицилийский, 2000, XIV. 37. 7.
- ↑ Диоген Лаэртский, 1986, с. 106, II. 43.
- ↑ Диоген Лаэртский, 1986, с. 216, VI. 9—10.
- ↑ Judeich, 1894.
- ↑ Андокид, 1996, I. 94.
- ↑ Андокид, 1996, I. 35.
- ↑ Ксенофонт, 1935, II. IV. 36.
- ↑ Nails, 2002, с. 199—200, Meletus of Athens.
Література[ред. | ред. код]
- Андокид. Речи, или история святотатцев / Пер. Э. Д. Фролова. — СПб. : Алетейя, 1996. — 256 с. — (Античная библиотека. Античная история) — ISBN 5-85233-003-26.
- Діоген Лаертський. О жизни, учениях и изречениях знаменитых философов / Редактор тома и автор вступительной статьи А. Ф. Лосев. — второе. — М. : Мысль, 1986. — (Философское наследие)
- Діодор Сицилійський. Историческая библиотека / Перевод, статья, комментарии и указатель О. П. Цыбенко. — М. : Лабиринт, 2000. — (Античное наследие)
- Ксенофонт. Греческая история / Перевод, вступительная статья и комментарий С. Лурье. — Л. : ОГИЗ Соцэкгиз — Ленинградское отделение, 1935.
- Ксенофонт. Сократические сочинения. Киропедия / Переводы и статьи С. И. Соболевского, В. Г. Боруховича, Э. Д. Фролова. — М. : Ладомир, 2003. — 5100 прим. — ISBN 5-86218-197-0.
- Платон. Собрание сочинений в четырёх томах / Общая редакция А. Ф. Лосева, В. Ф. Асмуса, Л. Л. Τахо-Годи. Автор вступительной статьи и статей в примечаниях А. Ф. Лосев. — М. : Мысль, 1990. — Т. 1. — (Философское наследие) — ISBN 5-244-00451-4.
- Платон. Собрание сочинений в четырёх томах / Общая редакция А. Ф. Лосева и В. Ф. Асмуса. — СПб. : Издательство Санкт-Петербургского университета:, 2007. — Т. 2. — 626 с. — ISBN 978-5-288-04160-0.
- Нерсесянц В. С. Сократ. — Москва : Наука, 1977. — (Научные биографии)
- Фролов Э. Д. Глава 14. Общество против философа: процесс Сократа // Факел Прометея. Очерки античной общественной мысли. — Л. : Издательство Ленинградского университета, 1991. — С. 266—279.
- Judeich W.[de]. Anytos 3 // Paulys Realencyclopädie der classischen Altertumswissenschaft : [нім.] / Georg Wissowa. — Stuttgart : J. B. Metzler'sche Verlagsbuchhandlung, 1894.
- Nails Debra[en]. Meletus II of Pithus, son of Meletus I // The people of Plato: a prosopography of Plato and other Socratics. — Indianapolis, IN : Hackett Publishing Company, Inc, 2002. — P. 202. — ISBN 0-87220-564-9.