Мельник Віктор Анатолійович
Мельник Віктор Анатолійович | |||
---|---|---|---|
Старший солдат | |||
Загальна інформація | |||
Народження |
27 червня 1990 Світличне | ||
Смерть |
4 грудня 2015 (25 років) Зайцеве (загинув в бою) | ||
Псевдо | «Меля» | ||
Військова служба | |||
Роки служби | 2015 | ||
Приналежність | Україна | ||
Рід військ | Механізовані війська | ||
Формування | |||
Війни / битви | Війна на сході України | ||
Нагороди та відзнаки | |||
|
Ві́ктор Анато́лійович Ме́льник (27 червня 1990, с. Світличне, Чернігівська область — 4 грудня 2015, с. Зайцеве, Донецька область) — старший солдат 57-мої окремої мотопіхотної бригади імені кошового отамана Костя Гордієнка Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 1990 року в селі Світличне Чернігівської області у родині Анатолія Петровича та Тамари Михайлівни Мельників, виростав з молодшою сестрою Вірою. 2005 року закінчив 9 класів ЗОШ села Світличне, 2007-го здобув середню освіту в ЗОШ села Дащенки Варвинського району. Протягом 2008—2009 років проходив строкову військову службу, в/ч 3004 Східного територіального командування Внутрішніх військ МВСУ, Донецьк. Під час проходження служби втратив батька. Демобілізувавшись, працював у Києві, на продуктових складах «Фоззі-фуд», контролером в Броварах.
Мобілізований 11 березня 2015-го, пройшов підготовку на Яворівському полігоні, здобув військову спеціальність снайпера. Старший солдат, снайпер 57-ї окремої мотопіхотної бригади. Кінцем жовтня приїздив додому у відпустку.
4 грудня 2015 року перебував на бойовому чергуванні до 8-ї години ранку, після чого пішов відпочивати; близько 9-ї години терористи почали снайперський обстріл позиції. Віктор зайняв вогневу позицію, загинув від кульового поранення поблизу села Зайцеве Артемівського району Донецької області. Тоді ж загинув солдат Євген Крикунов.
8 грудня 2015-го похований у селі Світличне Варвинського району.
Без Віктора лишилися мама і бабуся, в Маріуполі — молодша сестра Віра[1].
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
- Орден «За мужність» ІІІ ст. (25 листопада 2016, посмертно) — за особисту мужність і високий професіоналізм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[2]
- Відзнака Президента України «За участь в антитерористичній операції» (посмертно)[3]
- 5 травня 2016 року в селі Світличне на будівлі ЗОШ відкрито меморіальну дошку Віктору Мельнику[4].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ СТАРШИЙ СОЛДАТ МЕЛЬНИК ВІКТОР АНАТОЛІЙОВИЧ. Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 25 березня 2018.
- ↑ Указ Президента України від 25 листопада 2016 року № 522/2016 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Герої Сіверського краю, Т.1, стор. 467. Архів оригіналу за 17 червня 2019. Процитовано 25 березня 2018.
- ↑ Урочиста церемонія відкриття меморіальної дошки загинувшому воїну АТО. Архів оригіналу за 31 січня 2020. Процитовано 8 лютого 2020.
Джерела[ред. | ред. код]
- Український Меморіал [Архівовано 17 червня 2019 у Wayback Machine.]
- Книга пам'яті [Архівовано 9 червня 2017 у Wayback Machine.]
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Старші солдати (Україна)
- Народились 27 червня
- Народились 1990
- Померли 4 грудня
- Померли 2015
- Військовики 57-ї окремої мотопіхотної бригади
- Кавалери ордена «За мужність» III ступеня
- Нагороджені відзнакою Президента України «За участь в антитерористичній операції»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Варвинського району
- Померли в Бахмутському районі
- Поховані у Варвинському районі