Метатеза плавних у слов'янських мовах
Метатеза плавних — загальнослов'янська фонетична зміна, що полягала в усуненні праслов'янських дифтонгічних сполучень голосних з плавними приголосними. У більшості мов здійснювалася шляхом перестановки складів (метатезою), але сполучення голосних з плавними могли усуватися також виникненням вторинних голосних. Можливо, вона була спричинена дією закону відкритого складу. Очевидно, метатеза проходила вже в добу сильної діалектної роздрібненості праслов'янської мови, тому дала чотири різних результати в різних групах праслов'янських говорів. Серед мовознавців нема спільної думки щодо часу проходження цього процесу, але, як правило, його датують VIII—IX ст. н. е.
Опис явища[ред. | ред. код]
Низка праслов'янських слів містили такі сполучення, де голосний передував плавному приголосному, а разом вони стояли між звичайними приголосними. Умовно такі фонетичні утворення позначають *TorT, *TolT, *TerT, *TelT, *orT, *olT (де на місці T може стояти будь-який приголосний).
Традиційно вважається, що такі сполучення суперечили закону відкритого складу, тому мали бути усунені[1][2]. У різних слов'янських мовах процес усунення перебігав по-різному, це було пов'язано з тим, що у цей період праслов'янська мова була сильно діалектно роздрібнена[3]. Проте, В. М. Чекман стверджував, що закон відкритого складу і метатеза плавних не пов'язані одне з одним. Він називає дві причини для цього: по-перше, у мовах де діє закон відкритого складу, склади можуть закінчуватися сонорним, по-друге, метатеза відбулася незадовго до занепаду редукованих, що відмінив закон відкритого складу[4]. На його думку, сполучення -or-, -er-, -ol-, -el- між приголосними з фонологічного погляду були довгими складовими фонемами[5].
Праслов'янські форми з плавними[ред. | ред. код]
Реконструкція праслов'янських форм як *TorT, *TolT, *TerT, *TelT, *orT, *olT заснована на порівнянні зі спорідненими індоєвропейськими мовами, на матеріалі самих слов'янських мов, згадках слов'янських імен у латинських і грецьких джерелах І тис. н. е., а також на фонетичній формі ранніх слов'янізмів в інших мовах (див. нижче).
В інших індоєвропейських мовах неповноголосним і повноголосним слов'янським сполученням відповідають сполучення із закритим складом:
- староцерк.-слов. брѣгъ, дав.-рус. берегъ, укр. берег — нім. Berg («гора»)
- староцерк.-слов. глава, дав.-рус. голова, укр. голова — лит. galva
- староцерк.-слов. злато, дав.-рус. золото, укр. золото — нім. Gold
- староцерк.-слов. градъ, дав.-рус. городъ, укр. город — лит. gardas, нім. Garten
- староцерк.-слов. врата, дав.-рус. ворота, укр. ворота — лит. vartai
- староцерк.-слов. врана, дав.-рус. ворона, укр. ворона — лит. varna[6]
Те ж саме спостерігається в аналізі слов'янських лексем з початковим ra, la:
- староцерк.-слов. ратаи, дав.-рус. оратаи («орач») — лит. artojas, грец. αρότης
- староцерк.-слов. работа, дав.-рус. робота, укр. робота — нім. Arbeit
- староцерк.-слов. рамо, дав.-рус. рамо («плече», «рамено») — нім. Arm, лат. armus
- староцерк.-слов. аладии, ладии, дав.-рус. лодии («човен», «лодія») — лит. eldija, oldija
- староцерк.-слов. равьнъ, дав.-рус. ровьнъ («рівний») — прусськ. arwis («справжній»)[7]
На давні форми з or, ol, er, el вказують і дані внутрішньої реконструкції. У слов'янських мовах з неповноголоссям (наприклад, у церковнослов'янській) у тих же коренях може бути присутні як сполучення ra, la, rě, lě, так і or, ol, er, el: староцерк.-слов. страна — просторъ, зракъ — позоръ[6].
Перетворення сполучень *TorT, *TolT, *TerT, *TelT[ред. | ред. код]
Східнослов'янські мови[ред. | ред. код]
У східнослов'янських діалектах голосний перед плавним зберігався, а після плавного розвивався вторинний голосний аналогічної артикуляції — звідси йде така фонетична риса східнослов'янських мов, як повноголосся. Сполучення плавного з голосним переходили в сполучення, де плавний [l] або [r] стоїть між однаковими голосними. Схематично цей процес можна записати як *TorT > ToroT, *TolT > ToloT, *TerT > TereT. Наприклад,
- прасл. *moltъ > дав.-рус. молотъ, укр. і рос. молот, біл. молат
- прасл. *golsъ > дав.-рус. голосъ, укр. і рос. голос, біл. голас
- прасл. *vorna > дав.-рус. ворона, укр. і рос. ворона, біл. варона
- прасл. *golva > дав.-рус. голова, укр. і рос. голова, біл. галава
- прасл. *gordъ > дав.-рус. городъ, укр. і рос. город, біл. горад
- прасл. *bergъ > дав.-рус. берегъ, укр. і рос. берег, біл. бераг
- прасл. *berza > дав.-рус. береза, укр. береза, рос. берёза, біл. бяроза[8]
Окремий випадок являє розвиток сполучення *TelT, що могло дати різні рефлекси — ToloT, TeleT або TeloT. Наприклад:
- прасл. *melko > дав.-рус. молоко, укр. і рос. молоко, біл. малако
- прасл. *pelnъ > дав.-рус. полонъ, укр. полон, біл. палон
- прасл. *perdъ > дав.-рус. передъ, укр. і рос. перед, біл. перад
- прасл. *šelmъ > дав.-рус. шеломъ (сучасне укр. шолом пояснюють переходом [e] в [o] після шиплячих)
Існують різні гіпотези пояснення цього явища. К. К. Уленбек пробував пояснити це наслідком аблаутного чергування *TelT/*TolT. Ця думка була спростована Т. Торб'єрнссоном, який вказував на те, що рефлекси типу ToloT трапляються у таких дієслівних формах, де неможлива наявність о-ступеня аблауту. Сам Т. Торб'єрнссон висунув альтернативну гіпотезу, згідно з якою *TelT зазвичай переходило в ToloT, але якщо другим приголосним у цьому сполученні було z', s' чи š, то в TeleT. Т. Лер-Сплавінський вважав, що перехід *TelT > TeleT здійснювався, якщо другий приголосний був м'яким, і за умови, що жоден з приголосних не був губним.[9]. Ф. Р. Мінлос запропонував схоже рішення проблеми: рефлекси типу TeleT виникали, якщо другий приголосний був зубним, а ToloT, якщо губним або задньоязиковим[10].
Ймовірно, що вторинний голосний звук, який розвивався після плавного, був коротше звичайних [e] та [o], тобто повністю перехід до повноголосся можна представити як *TorT > *TorъT > ToroT, *TolT > *TolъT > ToloT тощо. На це вказує таке фонетичне явище української мови, як відсутність подовження [e] та [o] у другому закритому складі сполучень ToroT, ToloT, TereT, TeleT (тобто повноголосних) з наступним переходом o > i, e > i після занепаду редукованих. Відоме, що в разі коли [o], [e] є за походженням колишніми редукованими, переходу o > i, e > i зазвичай не спостерігається: сон (< *sъnъ), вовк (< *vьlkъ), лоб (< *lъbъ), рот (< *rъtъ), мох (< *mъxъ). Внаслідок цього відсутнє очікуване [i] у другому складі сполучень, що утворилися після перетворення сполучень з плавними. Наприклад,
- прасл. *rodъ > дав.-рус. родъ > укр. рід але прасл. *gordъ > дав.-рус. городъ > укр. город (не *горід)
- прасл. *rogъ > дав.-рус. рогъ > укр. ріг але прасл. *bergъ > дав.-рус. берегъ > укр. берег (не *беріг)
Проте, в українській мові існують і повноголосні форми з переходом o > i, e > i у закритому складі: борін, голів, ворін, доріг, корів, поріг, робіт, тощо. Різні мовознавці по-різному пояснюють це явище: одні бачать у цьому наслідок фонетичної аналогії з односкладовими словами (поріг як ріг); на думку інших, тут мають місце акцентологічні причини, а саме особливий вид інтонації в цих словах[11].
Південнослов'янські мови, чеська і словацька[ред. | ред. код]
У праслов'янських діалектах, що лягли в основу південнослов'янських, чеської і словацької мов, відбувалася метатеза плавного, що супроводжувалася подовженням голосного. При цьому *e переходило в *ě (*e > *ē > *ě), а *o — в *a (*o > *ō > *a). Схематично це можно представити як *TorT > TraT, *TolT > TlaT, *TerT > TrěT, *TelT > TlěT. Наприклад:
- прасл. *moltъ > староцерк.-слов. млатъ, болг. млат, серб. млат/mlat, словен. mlat, чеськ. mlat, словац. mlat
- прасл. *golsъ > староцерк.-слов. гласъ, болг. глас, серб. глас/glas, словен. glas, чеськ. і словац. hlas
- прасл. *vorna > староцерк.-слов. врана, болг. врана, серб. врана/vrana, словен. vrana, чеськ. vrána, словац. vrana
- прасл. *golva > староцерк.-слов. глава, болг. глава, серб. глава/glava, словен. glava, чеськ. і словац. hlava
- прасл. *gordъ > староцерк.-слов. градъ, болг. град, серб. град/grad, словен. grad, чеськ. і словац. hrad
- прасл. *bergъ > староцерк.-слов. брѣгъ, болг. бряг, серб. брег, бријег/breg, brijeg, словен. breg, чеськ. břeh, словац. breh
- прасл. *berza > староцерк.-слов. брѣза, болг. бреза, серб. бре̏за/breza, словен. brė́za, чеськ. bříza, словац. breza
- прасл. *melko > староцерк.-слов. млѣко, болг. мляко, серб. млеко/mleko, словен. mleko, чеськ. mleko, словац. mlieko
- прасл. *pelnъ > староцерк.-слов. плѣнъ, болг. плен, серб. плијен/plijen
- прасл. *perdъ > староцерк.-слов. прѣдъ, болг. пред, словен. pred, чеськ. před, словац. pred
- прасл. *šelmъ > староцерк.-слов. шлѣмъ, болг. шлем, серб. шлем/šlem
Окрім того, у середньоболгарских пам'ятках XIII ст. трапляються форми, де метатеза відсутня, але існує перехід *e > *ě, *o > *a: малдичие, зал̾таринъ, пал̾тьць, халдодавецъ, бал̾тина, салнось[12][13].
У східнослов'янських мовах існують неповноголосні форми, запозичені переважно з церковнослов'янської (церковнослов'янізми), рідше — з чеської або словацької мов. Наприклад, врем'я (< староцерк.-слов. врѣмѧ), шлем (< староцерк.-слов. шлѣмъ), прапор (< староцерк.-слов. прапоръ), врата (< староцерк.-слов. врата), прах (< староцерк.-слов. прахъ), власть (< староцерк.-слов. власть), глас (< староцерк.-слов. гласъ), влада (< чеськ. vláda), брама (< заст. чеськ. brana).
Польська і лужицькі мови[ред. | ред. код]
У польській, а також у лужицьких мовах перетворення сполучень *TorT, *TolT, *TerT, *TelT проходило також шляхом перестановки голосних, але без їх подовження. Схематично це можно представити як *TorT > TroT, *TolT > TloT, *TerT > TreT, *TelT > TleT. Можливо, цей перехід відбувався через проміжні форми *TъroT, *TъloT, тобто з редукованим голосним, який надалі зник після занепаду редукованих. На це вказує вокалізація прийменника в старопольській мові в сполученнях we głowie (< *vъ gъlově < *vъ golvě), we proch (< *vъ pъroxъ < *vъ porxъ)[14][15][16]. Приклади польських і лужицьких форм:
- прасл. *moltъ > пол. młot, в.-луж. młót
- прасл. *golsъ > пол. głos, в.-луж. hłós, н.-луж. głos
- прасл. *vorna > пол. wrona, в.-луж. wróna
- прасл. *golva > пол. głowa, в.-луж. hłowa, н.-луж. głowa
- прасл. *gordъ > пол. gród, в.-луж. hród, н.-луж. grod («замок»)
- прасл. *bergъ > пол. brzeg, в.-луж. brjóh, н.-луж. brjog
- прасл. *berza > пол. brzoza, в.-луж. brěza, н.-луж. brjaza
- прасл. *melko > пол. mleko, в.-луж. і н.-луж. mloko
- прасл. *perdъ > пол. przed, в.-луж. před, н.-луж. pśed
Полабська і кашубська мови[ред. | ред. код]
У кашубській мові, а також у вимерлій полабській перестановка голосних не здійснювалася у сполученні *TorT. У полабській мові були лише два слова з метатезою у ньому — brödǎ і brödǎváicǎ («бородавка»). Я. Розвадовський вважав, що це пов'язане з тим, що в цих словах *TorT збіглося з *TṛT, яке закономірно давало TarT. Цю гіпотезу критикують за відсутність доказів. На відміну від польської мови, у полабській *TelT перейшло в *TolT, а потім в TloT (mlåkǎ, mlåt). Сполучення *TerT і *TolT так само, як і в польській, дали TreT і TloT відповідно (srédǎ, brézǎ, glåvǎ, slåmǎ, zlåtǎ).
Також висовували припущення, що в лехітських (польській, кашубській, полабській) і лужицьких мовах первісно відбувалися ті ж фонетичні процеси, що й східнослов'янських: з переходами *TorT > ToroT, *TolT > ToloT, *TerT > TereT. Але потім ці повноголосні сполучення зазнали змін, що звелися до втрати голосного перед плавним[17].
Рефлекси відмінностей в інтонації[ред. | ред. код]
Праслов'янські інтонаційні відмінності у складах (висхідний або низхідний види музичного наголосу) відбилися у мовах-нащадках. Склади з висхідною (акутовою) інтонацією дали другий наголошений склад у повноголосних східнослов'янських сполученнях, довготу в чеській, короткий низхідний наголос у сербській і словенській. Склади з низхідною (циркумфлексною) інтонацією — наголошений перший склад у повноголосних східнослов'янських сполученнях, короткість у чеській, довгий низхідний наголос у сербській і словенській[18]:
- прасл. *vorna («ворона», «ґава», пор. лит. várna) — укр. воро́на, чеськ. vrána, серб. вра̏на/vrȁna, словен. vrána
- прасл. *vornъ («ворон», «крук», пор. лит. var̃nas) — укр. во́рон, чеськ. vran, серб. вра̂н/vrân, словен. vrân
Перетворення початкових сполучень *orT, *olT[ред. | ред. код]
Початкові сполучення *orT, *olT під акутовою (висхідною) інтонацією у всіх слов'янських діалектах перейшли в raT, laT[19][20]:
- прасл. *ordlo > дав.-рус. рало, орало, пол. radło, чеськ. rádlo, словац. radlo, староцерк.-слов. рало, болг. рало, серб. ра̏ло/rȁlo
- прасл. *ortai > дав.-рус. ратаи, оратаи, староцерк.-слов. ратаи, болг. ратай
- прасл. *ormo, *ormę > дав.-рус. рамо, укр. рамено, староцерк.-слов. рамо, пол. ramię, чеськ. rameno, болг. рамо
Під циркумфлексною (низхідною) і новоакутовою в південнослов'янських мовах і словацькій ці сполучення могли перейти в raT, laT, а в західних (окрім словацької) і східних — у roT, loT[19][20]:
- прасл. *oldi > дав.-рус. лодии, укр. лодь, лодка, пол. łódź, чеськ. loď, словац. loď, староцерк.-слов. алдии, ладии, болг. ладя, ладия, серб. ла̑ђа/lȃđa
- прасл. *olkъtъ > дав.-рус. локъть, укр. лікоть, пол. łokieć, чеськ. loket, словац. lakeť, староцерк.-слов. лакъть, болг. лакът, серб. ла̏кат/lȁkat
- прасл. *orvьnъ > дав.-рус. ровьнъ, укр. рівний, пол. równy, чеськ. rovný, словац. rovný, староцерк.-слов. равьнъ, болг. равен, серб. ра́ван/rávan
- прасл. *orz- > дав.-рус. роз-, укр. роз-, пол. roz-, чеськ. roz-, словац. roz-, староцерк.-слов. раз-, болг. раз-, серб. ра̀з-/ràz-[21].
З. Штібер вважав, що метатеза в групах *orT, *olT відбулася раніше, ніж у сполученнях *TorT, *TolT, *TerT, *TelT. Він вказує на два факти, що можуть свідчити про це: 1) більш одноманітний розвиток перших груп на відміну від других, 2) залежність метатези в сполученнях від двох типів наголосу — висхідного і низхідного[22].
У староцерковнослов'янських пам'ятках трапляються форми без метатези у сполученні *olT, але з переходом *o > *a: ал(ъ)кати («бути голодним»), алдии («човен», «лодія», поряд з формою ладии), ал(ъ)нии («лань» поряд з формою лании). Ці випадки пояснюють впливом діалектних форм або як явище синтаксичної фонетики[23].
Механізм явища[ред. | ред. код]
Згідно з теорією Р. О. Якобсона, сполучення голосного з плавним у праслов'янській мові первісно були двоморними дифтонгами (одна мора припадала на голосний, друга — на плавний). Надалі плавні перестали бути складоносіями, і щоб замінити їх, сполучення зазнали таких змін: у південнослов'янських, чеській і словацькій мовах відбулося подовження голосного з наступною метатезою (*TarT > *TraT); у східнослов'янських виник епентетичний голосний (*ToṛT > *ToroT); у лехітських мовах, за цією гіпотезою, спочатку відбулася метатеза (*ToṛT > *TṛoT), а потім втрата плавним складовості і епентеза редукованого голосного (*TṛoT > *TъroT)[24].
На думку Х. Андерсена, різниця між лехітськими і південнослов'янськими рефлексами спричинена тим, що в лехітських мовах зміна кількістного протиставлення голосних на якісне відбулася вже після метатези, а в південнослов'янських до неї[25].
Хронологія[ред. | ред. код]
Відносна хронологія[ред. | ред. код]
Метатеза плавних відбулася після пом'якшення приголосних внаслідок йотації (*rj > *r' і *lj > *l')[26].
Абсолютна хронологія[ред. | ред. код]
Польський мовознавець Є. Налепа на основі письмових джерел датує метатезу плавних у північно-західних слов'ян кінцем VIII ст., у болгар — початком IX, а у східних слов'ян — межею IX і X століть[27]. С. Б. Бернштейн датує метатезу III—V ст. н. е.[1] А. Лампрехт — 750—825 р.р. н. е.[28], М. Шеклі — перед 1 половиною IX ст.[29]. М. А. Жовтобрюх і Г. П. Півторак відносять виникнення повноголосся у східних слов'ян до кінця VIII—IX століть (при цьому зазначаючи, що другий голосний у повноголосних сполученнях, принаймні до XII ст. відрізнявся за якістю від першого)[30][31].
Дані письмових пам'яток[ред. | ред. код]
Найдавніший зафіксований приклад сполучення *olT без метатези — ім'я слов'янського вождя, записане візантійським істориком Феофілактом Сімокаттою в 596 році якк Αρδαγαστός («Ардагаст», «Радагаст»)[32].
У хроніці Фредегара ім'я сербського князя записане як Dervanus («Дерван», «Древан»), що відповідає прасл. *dervanъ, а ім'я словенського князя передане як Walduc, що можна порівняти з прасл. *voldyka і *voldъkъ[32]. У житії святого Димитрія, написаному в середині VII століття, зафіксоване ім'я слов'янського князя з околиць Салонік у формі Περβοῦδος, що відповідає прасл. *perbǫdъ («Пербуд», «Пребуд», «Перебуд»)[32]. У 772 році ім'я слов'янського князя Карантанії було записане якк Waltunc, яке зіставляють із записом у хроніці Фредегара[32].
Найдавніша фіксація групи з метатезою, датування якої належить, ймовірно, до 784 р., — ім'я Trebel (прасл. *terbelь) у книзі монастиря святого Петра в Зальцбурзі. [33].
Ім'я слов'янського князя, у похід проти якого в 789 році вирушив Карл Великий, у європейських хроніках фіксується вже з метатезою як Dragawitus, Tragawitus, Tranvitus, Tragowit, Dragowit, Dragoidus, Dragitus, Draoscio, Drogoviz, що відповідає прасл. *dorgovitъ[34].
Костянтин Багрянородний у своїй праці «Про управління імперією», написаній близько 950 року, фіксує дві форми без метатези: Νεμογαρδάς (прасл. *novogordъ) і Δερβλενίνοι (прасл. *dervl'ane). Проте, не виключено, що ці форми продовжують ранішу традицію, а насправді метатеза у східнослов'янських діалектах на той час вже відбулася[35].
Дані запозичень[ред. | ред. код]
Метатеза плавних зачепила й давні запозичення до праслов'янської мови[36][37][38]:
- прагерм. *bardō («топір», «бойова сокира») > прасл. *bordy («топір») > староцерк.-слов. брады, сербохорв. брадва, словен. bradva[8];
- давн.в-нім. Karal, Karl («Карл (Великий)») > прасл. *korl’ь («король») > дав.-рус. король, укр. і рос. коро́ль, церк.-слов. крал̑ь, болг. крал, сербохорв. кра̑љ/krȃlj, словен. králj, чеськ. král, словац. král᾽, пол. król[39];
- давн.в-нім. karmala («заколот») > прасл. *kormola («бунт», «повстання») > укр. коромо́ла («підступи»), староцерк.-слов. крамола, болг. крамола («шум», «тривога», «бешкет»), чеськ. kramola;
- лат. arca > гот. arka > прасл. *orka («рака») > староцерк.-слов. рака, болг. ра́ка, дав.-рус. рака («скринька з мощами»), сербохорв. ра̏ка/raka («могильний склеп»), словен. ráka («склеп»). Можливо, безпосередньо з латині[40];
- давн.в-нім. ar(a)vanī («дар») > староцерк.-слов. ровании, рованиѥ («дар»);
- давн.в-нім. walah, walh («чужоземець», «кельт», «представник романських народів») > прасл. *volxъ («представник романомовного народу») > укр. волох, болг. влах («волох»), сербохорв. вла̏х («волох», «румун»), заст. чеськ. Vlach («італієць»), пол. Włoch («італієць»)[41];
- гот. weinagards («виноградна лоза») > прасл. *vinogordъ («виноградник») > староцерк.-слов. виноградъ, сербохорв. вѝногра̑д/vìnogrād[42].
Пізніші запозичення уникають навластивих слов'янській фонетиці сполучень шляхом вставляння редукованих *ь, *ъ[37]:
- лат. altār(e) > давн.в-нім. altāri > староцерк.-слов. олътарь («вівтар»);
- дав.-гр. ὄργανον > староцерк.-слов. оръганъ («орган»);
- дав.-норв. Helga > дав.-рус. Ольга.
У ранніх слов'янізмах у балканських мовах відсутня метатеза[43][44]:
- грец. σβαρνα < прасл. *borna («борона»);
- грец. μέρζα («мережа») < прасл. *merža («мережа»);
- грец. βάλτος («болото») < прасл. *bolto («болото»);
- грец. μπαρδαβίτσα («бородавка») < прасл. *bordavica («бородавка»);
- рум. baltă («болото») < прасл. *bolto («болото»);
- рум. daltă («долото») < прасл. *dolto («долото»);
- рум. gard («огорода») < прасл. *gordъ («огорода», «город»);
- рум. scovardă («сковорода») < прасл. *skovorda («сковорода»);
- алб. baltë («твань», «багно» «болото», «глина», «земля») < прасл. *bolto («болото»);
- алб. daltë («долото») < прасл. *dolto < *dьl̥bto («долото»);
- алб. gardh («огорода») < прасл. *gordъ.
Перші контакти східних слов'ян з фіно-угорськими і балтійськими племенами належать ще до того періоду, коли відбулася метатеза. Про це свідчить низка давніх слов'янізмів у фіно-угорських і балтійських мовах[38][45]:
- латис. kalps («слуга») < прасл. *xolpъ;
- діал. латис. kārms («будівля») < прасл. *xormy («будинок», «хороми»);
- фін. kalkkala, вепс. kaukol, водськ. kalkkale («головка льону») < прасл. *kolkolъka;
- фін. kalsu, карел. kalšu, вепс. kal’žud, вепс. kalts («панчоха») < прасл. *xolša («холоша»);
- фін. karsta, водськ. karssa («нагар», «сажа», «кірка») < прасл. *korsta («короста»);
- фін. palttina, карел. palttin, вепс. paltin («полотно») < прасл. *poltьno («полотно»);
- карел. parh, вепс. parh («свіжий сніг», «пороша») < прасл. *porxъ;
- фін. suvalkko, карел. suvalk, вепс. suvalk < прасл. *sъvolkъ («сволок»);
- фін. talka («кіль») < прасл. *dolga;
- фін. talkkuna, карел. talkkuna, вепс. taukun («каша з толокна») < прасл. *tolkъno («толокно»);
- фін. taltta, карел. taltta, вепс. taltt («долото») < прасл. *dolto («долото»);
- фін. varpunen, карел. varpuine, водськ. värpi, ест. varblane («горобець») < прасл. *vorbьjь («горобець»);
- фін. värtsi, карел. värčči, водськ. värtsi («мішок») < прасл. *vertja («вереття»);
- фін. värttinä, карел. värttinä, вепс. värt’in, водськ. värttänä, ест. värtten («веретено») < прасл. *verteno («веретено»).
У свою чергу, метатези плавних зазнали давні запозичення з фінських мов у російських північних діалектах[38][46]:
- дав.-новг. коломище («кладовище») < фін. kalmisto;
- дав.-новг. соломя («протока») < фін. salmi;
- рос. діал. мере́да, мерёда («верша») < фін. merta («верша»).
Дані топонімів[ред. | ред. код]
Назва річки в Австрії Першлінг[de] у 834 році була записана як Bersnicha, бувши запозиченням до німецької (не раніше ніж 790-ті роки) з прасл. *berzьnika[32]. Адам Бременський, описуючи Саксонський вал, наводить назву річки як Birznig, також запозичену з прасл. *berzьnika або *berzьnikъ[33].
Метатеза плавних відбулася вже після заселення слов'янами Балкан, про що свідчить її наяність у низці топонімів, запозичених слов'янами у корінного населення[47][48]:
- словен. Labnica < кельтськ. *Albanto-;
- словен. Krajina < лат. Carnia;
- словен. Kras < лат. Carso;
- сербохорв. Лаберија < лат. Albania;
- сербохорв. Лабин < лат. Albōna;
- сербохорв. Мљет < лат. Mel(i)ta;
- сербохорв. Раб < лат. Arba, дав.-гр. Ἄρβη;
- сербохорв. Рашка < іллір. Arsia;
- сербохорв. Скрадин < лат. Scardona;
- сербохорв. Срем < лат. Sermium;
- сербохорв. Требиње < лат. Terbuni;
- сербохорв. Црес < < лат. Cherso;
- болг. Лом < лат. Almus, дав.-гр. Ἄλμος;
- болг. Средець < лат. Serdica.
Серед топонимів, запозичених греками у слов'ян, деякі відбивають ранньопраслов'янські форми, що існували до метатези плавних[47][49][44]:
- грец. Αρδαμέρι < прасл. *ordoměr'ь;
- грец. Αρτοτίβα < прасл. *ordotiva;
- грец. Βάλτουκα < прасл. *boltъko;
- грец. Βεργουβίτσα < прасл. *bergovica;
- грец. Γαρδίκι < прасл. *gordьkъ;
- грец. Γαρδενίκια < прасл. *gordьnik'a.
Скандинави на початку IX століття записали назву Полоцька (дав.-рус. Полотьскъ < *poltьskъ) як Palteskia[50]. Метатеза плавних присутня у давньоруських назвах Тъмуторокань (запозиченого в IX ст. з тюркського Tamantarkan) та Мереч (запозиченого з лит. Merkys)[44].
Метатеза відбулася в російських топонімах, які можливо, мають фіно-угорську етимологію[47][48]:
- рос. Ладога < фін. *aaldokas («схвильований»);
- рос. Ловать < фін. Alvatti (joki);
- дав.-рус. Норова < ест. Narva.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Бернштейн С. Б. Сравнительная грамматика славянских языков. — Издательство Московского университета, Издательство «Наука». — М., 2005. — С. 216.
- ↑ Хабургаев Г. А. Старославянский язык. — М. : Просвещение, 1974. — С. 131.
- ↑ Галинская Е. А. Историческая фонетика русского языка. — Издательство Московского университета, Издательство «Наука». — М., 2004. — С. 31. — ISBN 5-211-04969-1.
- ↑ Чекман В. Н. Исследования по исторической фонетике праславянского языка. — Наука и техника. — Минск, 1979. — С. 148—149.
- ↑ Чекман В. Н. Исследования по исторической фонетике праславянского языка. — Наука и техника. — Минск, 1979. — С. 149—151.
- ↑ а б Т. А. Иванова. Старославянский язык. Учебник. — С.-П. : Авалон, Азбука-классика, 2005. — С. 107. — 240 с. (рос.)
- ↑ Т. А. Иванова. Старославянский язык. Учебник. — С.-П. : Авалон, Азбука-классика, 2005. — С. 110. — 240 с. (рос.)
- ↑ а б Этимологический словарь славянских языков. — М. : Наука, 1974. — Т. 1. — С. 201.
- ↑ Lehr-Spławiński T. O mieszaniu prasłowiańskich połączeń telt z tolt w językach północno-słowiańskich // Studia i szkice wybrane z językoznawstwa słowiańskiego. — 1957. — С. 219—222.
- ↑ Минлос Ф. Р. Рефлексы праслав. *CelC в восточнославянских языках // XIII международный съезд славистов. Доклады российской делегации. — 2003. — С. 390.
- ↑ Т. А. Иванова. Старославянский язык. Учебник. — С.-П. : Авалон, Азбука-классика, 2005. — С. 108. — 240 с. (рос.)
- ↑ Stieber Z. Zarys gramatyki porównawczej języków słowiańskich. — Państwowe Wydawnictwo Naukowe. — Warszawa, 2005. — С. 43.
- ↑ Бернштейн С. Б. Сравнительная грамматика славянских языков. — Издательство Московского университета, Издательство «Наука». — М., 2005. — С. 220.
- ↑ Stieber Z. Zarys gramatyki porównawczej języków słowiańskich. — Państwowe Wydawnictwo Naukowe. — Warszawa, 2005. — С. 45—46.
- ↑ Бернштейн С. Б. Сравнительная грамматика славянских языков. — Издательство Московского университета, Издательство «Наука». — М., 2005. — С. 218.
- ↑ Фельдштейн Р.Ф. Противоречивые количественные отражения дифтонгов на плавные в польском языке типа płótno, król, we młodości // Rozprawy Komisji Językowej ŁTN. — 2006. — Т. LI. — С. 69.
- ↑ Т. А. Иванова. Старославянский язык. Учебник. — С.-П. : Авалон, Азбука-классика, 2005. — С. 108—109. — 240 с. (рос.)
- ↑ Мейе А. Общеславянский язык. — М. : Издательство иностранной литературы, 1951. — С. 128—129.
- ↑ а б Бернштейн С. Б. Сравнительная грамматика славянских языков. — Издательство Московского университета, Издательство «Наука». — М., 2005. — С. 220—221.
- ↑ а б Галинская Е. А. Историческая фонетика русского языка. — Издательство Московского университета, Издательство «Наука». — М., 2004. — С. 34—35. — ISBN 5-211-04969-1.
- ↑ Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 1982— .
- ↑ Stieber Z. Zarys gramatyki porównawczej języków słowiańskich. — Warszawa : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 2005. — С. 38.
- ↑ Мейе А. Общеславянский язык. — М. : Издательство иностранной литературы, 1951. — С. 59.
- ↑ Фельдштейн Р.Ф. Противоречивые количественные отражения дифтонгов на плавные в польском языке типа płótno, król, we młodości // Rozprawy Komisji Językowej ŁTN. — 2006. — Т. LI. — С. 68-69.
- ↑ Фельдштейн Р. Ф. Противоречивые количественные отражения дифотнгов на плавные в польском языке типа płótno, król, we młodości // Rozprawy Komisji Językowej ŁTN. — 2006. — Т. LI. — С. 72.
- ↑ Селищев А. М. Старославянский язык. — М. : Издательство Московского университета, Наука, 2006. — С. 150. — ISBN 5-211-06129-2.
- ↑ Nalepa J. Słowiańszczyzna północno-zachodnia. — Państwowe Wydawnictwo Naukowe. — Poznań, 1968. — С. 38—39.
- ↑ Lamprecht A. Praslovanština a její chronologické členění // Československé přednášky pro VIII. mezinárodní sjezd slavistů. — 1978. — С. 147.
- ↑ Šekli M. Primerjalno glasoslovje slovanskih jezikov. — Lubljana : Znanstvena založba Filozofske fakultete, 2016. — Т. 1. — С. 271. — ISBN 978-961-237-742-7.
- ↑ Жовтобрюх М. А., Волох О. Т., Саміленко С. П., Слинько І. І. Історична граматика української мови. — К. : Вища школа, 1980. — С. 61.
- ↑ Півторак Г. П. Формування і діалектна диференціація давньоруської мови. — К. : Наукова думка, 1988. — С. 91.
- ↑ а б в г д Nalepa J. Słowiańszczyzna północno-zachodnia. — Poznań : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1968. — С. 35.
- ↑ а б Nalepa J. Słowiańszczyzna północno-zachodnia. — Poznań : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1968. — С. 36.
- ↑ Nalepa J. Słowiańszczyzna północno-zachodnia. — Państwowe Wydawnictwo Naukowe. — Poznań, 1968. — С. 36—37.
- ↑ Nalepa J. Słowiańszczyzna północno-zachodnia. — Poznań : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1968. — С. 39.
- ↑ Мейе А. Общеславянский язык. — М. : Издательство иностранной литературы, 1951. — С. 54.
- ↑ а б Shevelov G. Y. A Prehistory of Slavic. — Carl Winter Universitätsverlag. — Heidelberg, 1964. — P. 396.
- ↑ а б в Shevelov G. Y. A Prehistory of Slavic. — Heidelberg : Carl Winter Universitätsverlag, 1964. — P. 415.
- ↑ Этимологический словарь славянских языков. — М. : Наука, 1984. — Т. 11. — С. 82—89.
- ↑ Этимологический словарь славянских языков. — М. : Наука, 2005. — Т. 32. — С. 166—167.
- ↑ Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. — М. : Прогресс, 1964—1973. — Т. 1. — С. 345.
- ↑ Фасмер М. Этимологический словарь русского языка. — М. : Прогресс, 1964—1973. — Т. 1. — С. 317.
- ↑ Shevelov G. Y. A Prehistory of Slavic. — Heidelberg : Carl Winter Universitätsverlag, 1964. — P. 415—416.
- ↑ а б в Stieber Z. Zarys gramatyki porównawczej języków słowiańskich. — Warszawa : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 2005. — С. 37.
- ↑ Bjørnflaten J. I. Chronologies Of The Slavicization Of Northern Russia Mirrored By Slavic Loanwords In Finnic And Baltic // Slavica Helisngiensia. — 2006. — № 27. — С. 54.
- ↑ Хелимский Е. А. Славянские (новгородско-псковские) заимствования в прибалтийско-финских языках: -a и -u в рефлексах имён мужского рода // Компаративистика, уралистика: Статьи и лекции. — 2000. — С. 331.
- ↑ а б в Shevelov G. Y. A Prehistory of Slavic. — Heidelberg : Carl Winter Universitätsverlag, 1964. — P. 395.
- ↑ а б Stieber Z. Zarys gramatyki porównawczej języków słowiańskich. — Warszawa : Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 2005. — С. 37—38.
- ↑ Shevelov G. Y. A Prehistory of Slavic. — Heidelberg : Carl Winter Universitätsverlag, 1964. — P. 416.
- ↑ Nalepa J. Słowiańszczyzna północno-zachodnia. — Państwowe Wydawnictwo Naukowe. — Poznań, 1968. — С. 38.
Джерела[ред. | ред. код]
- Бернштейн С. Б. Сравнительная грамматика славянских языков. — М.: Издательство Московского университета, Издательство «Наука», 2005. — С. 216—225
- Галинская Е. А. Историческая фонетика русского языка. — М.: Издательство Московского университета, Издательство «Наука», 2004. — С. 31—35
- Мейе А. Общеславянский язык. — М.: Издательство иностранной литературы, 1951. — С. 54—60
- Минлос Ф. Р. Рефлексы праслав. *CelC в восточнославянских языках. // XIII международный съезд славистов. Доклады российской делегации. — М.: Индрик, 2003. — С. 389—394
- Селищев А. М. Старославянский язык. — М.: Издательство Московского университета, Издательство «Наука» — С. 150—158
- Чекман В. Н. Исследования по исторической фонетике праславянского языка. — Минск: Наука и техника, 1979. — С. 147—151
- Lehr-Spławiński T. O mieszaniu prasłowiańskich połączeń telt z tolt w językach północno-słowiańskich. // Studia i szkice wybrane z językoznawstwa słowiańskiego. — Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1957. — S. 219—230
- Lehr-Spławiński T. O tzw. przestawce płynnych w językach słowiańskich. // Studia i szkice wybrane z językoznawstwa słowiańskiego. — Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1957. — S. 231—250
- Nalepa J. Słowiańszczyzna północno-zachodnia. — Poznań: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 1968. — S. 32—45
- Shevelov G. Y. A Prehistory of Slavic. — Heidelberg: Carl Winter Universitätsverlag, 1964. — P. 391—421
- Stieber Z. Zarys gramatyki porównawczej języków słowiańskich. — Warszawa: Państwowe Wydawnictwo Naukowe, 2005. — S. 36—46
Посилання[ред. | ред. код]
- Фонетические процессы праславянского периода. Сайт филологического факультета МГУ. Архів оригіналу за 1 лютого 2012. Процитовано 1 грудня 2011. (рос.)
|