Мигаль Данило Богданович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Мигаль.
Мигаль Данило Богданович
Народився 28 грудня 1955(1955-12-28)
Тандер-Бей, Онтаріо, Канада
Помер 8 березня 2024(2024-03-08) (68 років)
Канада
Країна  Канада
Знання мов українська і англійська
Членство СУМ
Протест Данила Мигаля проти радянської окупації України на Олімпійських іграх — 1976

Данило Мигаль (28 грудня 1955, Тандер-Бей, Онтаріо, Канада[1] — 8 березня 2024[2]) — канадський українець, активний учасник української діаспори в Канаді; член Спілки української молоді; відомий протестом проти радянської окупації України, коли 27 липня 1976 року під час півфінального футбольного матчу Олімпійських ігор між збірними СРСР та НДР вибіг на поле з прапором України[3].

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 28 грудня 1955 року в Тандер-Бей, Онтаріо, Канада[4] в родині українських емігрантів. Батько — Богдан Мигаль, лікар у дивізії «Галичина», родом із села Русів біля Снятина, Івано-Франківщина; вчився у медичному університеті у Львові та через політичні погляди емігрував до Канади, де одружився з українкою[5]. Мати — Вікторія-Анна Балабух, народилася в Канаді у сім'ї українців, працювала медсестрою. Дядько Данила — Роман Мигаль, український військовий та політичний діяч[1]. Родина Мигалів підтримувала дружній зв'язок із Йосипом Сліпим[6].

Данило працював журналістом на радіо та в газеті у Тандер-Бей, а також на телебаченні Онтаріо[1]. Був членом канадського Пласту[5], «Просвіти»[1], Спілки української молоді (СУМ)[4]. 1985 року — член управи СУМ[7].

2021 року[6] посол України в Канаді Андрій Шевченко вручив Данилу Мигалю відзнаку за внесок у розвиток української громади в Канаді[8].

Протест проти радянської окупації України[ред. | ред. код]

1976 року в Монреалі на Літніх Олімпійських іграх проходив футбольний матч між збірними СРСР та НДР. Команду СРСР переважно складали українці, гравці київського «Динамо». Данило Мигаль у вишитій сорочці вибіг на поле з прапором України та словами «Свободу Україні» і станцював гопак[3][9]. Публіка почала аплодувати, гру зупинили[10]. Поліція затримала хлопця на одну годину. За його словами, один із поліцейських переконував, що цей протест ніяк не допоможе українцям, та загрожував йому вивозом у СРСР[10]. Із поліцейського відділку Мигаля забирав Андрій Бандера — син Степана Бандери, — який тоді працював акредитованим журналістом[5][1].

Мигаль пояснив, що своїм вчинком хотів «драматизувати долю українського народу» і підтримати українських футболістів; протест проти радянської окупації України запланував самостійно[10]. В СРСР цей випадок не показали та вирізали з трансляції. Раритетний запис із Мигалем під час цієї гри у 2010-х роках знайшов журналіст Микола Княжицький та надав йому розголосу, продемонструвавши на каналі «ТВі»[1].

23 серпня 2022 року в День Державного прапора України цей самий прапор Мигаля урочисто підняли на відкритті нового сезону Чемпіонату України з футболу[11]. Президент України Володимир Зеленський з нагоди Дня прапора згадав про протест Данила Мигаля у своїй урочистій промові[12]:

Він [прапор] також побував на Олімпіаді-76 у Монреалі, коли під час півфінального матчу між збірними СРСР та НДР з футболу на поле вибіг представник української діаспори в Канаді Данило Мигаль. У вишиванці та із синьо-жовтим прапором він станцював гопак. Він завжди мріяв передати цей прапор в Україну. Сьогодні це нарешті сталося. І цей легендарний прапор буде піднято сьогодні на відкритті чемпіонату України з футболу.

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е Український прапор і гопак на матчі СРСР — НДР: протест українця з діаспори на Олімпіаді-1976. Стожари (укр.). 22 липня 2021. Архів оригіналу за 2 липня 2022. Процитовано 23 серпня 2022.
  2. ↑ У Канаді помер Данило Мигаль, який із прапором України станцював гопак на матчі збірної СРСР. Главком | Glavcom (укр.). 8 березня 2024. Процитовано 8 березня 2024.
  3. ↑ а б На Олімпіаді вболівальник перервав матч виконанням гопака. Gazeta.ua (укр.). 27 липня 2021. Процитовано 23 серпня 2022.
  4. ↑ а б Наша історія: СУМ олімпійський. CYM (укр.). 18 лютого 2019. Процитовано 23 серпня 2022.
  5. ↑ а б в Інтерв'ю Данила Мигаля телеканалу ТРК «Львів», програма «Пас». youtube.com (українською) . ТРК «Львів». 20 листопада 2017.
  6. ↑ а б Симоненко, Ігор. Він вибіг на поле і станцював гопак перед збірною СРСР. А син Бандери допоміг уникнути проблем з поліцією. UA.Tribuna.com (укр.). Процитовано 23 серпня 2022.
  7. ↑ Українці в Тандер-Бей (PDF) (українською) . Торонто: Комітет українців Канади. 1986. с. 141. ISBN 0-919502-10-5.
  8. ↑ Хотів, щоб наш прапор побачив увесь світ: історія відчайдушного забігу у півфіналі Олімпіади. 24 Канал (укр.). Процитовано 23 серпня 2022.
  9. ↑ Сіромський, Руслан (2021). Права людини в УРСР у публічному просторі та зовнішній політиці Канади (1945–1991 рр.) (PDF) (українською) . Львів: Львівський національний університет імені Івана Франка. с. 1999.
  10. ↑ а б в Український прапор і гопак на олімпійському стадіоні (PDF). Свобода (укр.). Т. рік LXXII, Ч. 142. 10 серпня 1976. с. 1. Архів оригіналу (PDF) за 5 лютого 2020. Процитовано 23 серпня 2022.
  11. ↑ На матчі-відкритті нового сезону УПЛ підняли унікальний прапор України з 46-річною історією. sport.unian.ua (укр.). Процитовано 23 серпня 2022.
  12. ↑ Зеленський, Володимир (23 серпня 2022). Ми ніколи не визнаємо чужих кольорів на своїй землі й завжди готові захистити синьо-жовтий стяг – Президент.

Посилання[ред. | ред. код]

українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мигаль_Данило_Богданович&oldid=42415558