Микитюк Микола Петрович
| Микитюк Микола Петрович | ||
|---|---|---|
 Лейтенант | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
12 травня 1992 Ізяслав | |
| Смерть |
6 лютого 2015 (22 роки) Рідкодуб | |
| Alma Mater | Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
.svg){kind=small}
Мико́ла Петро́вич Микитю́к (нар. 12 травня 1992 — пом. 6 лютого 2015) — лейтенант Збройних сил України, учасник російсько-української війни.
Життєпис[ред. | ред. код]
21 червня 2014 року закінчив Академію сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, спеціальність «управління діями підрозділів механізованих військ». 23 червня прийняв командування 3-м механізованим взводом 8-ї роти 30-ї окремої механізованої бригади. 23 липня вів свій підрозділ у бій. В жовтні побував вдома в короткотерміновій відпустці.
Пізньої осені його підрозділ відправляють під Піски, звідки ударна група повинна була рушати в ДАП; однак через загрозу прориву російських військ на біля Артемівська командування 30-ї бригади ОМБр отримує наказ здійснити марш в заданому напрямку. Після кількагодинного відпочинку біля Бахмута, зведений підрозділ 1-ї роти й танкового взводу вирушили в напрямку Дебальцевого, там під шквальним вогнем російської артилерії посилили позиції 128-ї бригади — на перехресті доріг Рідкодуб-Дебальцеве-Чорнухине. На блокпосту «Балу» лейтенант Микитюк організував оборону, неодноразово планував та здійснював доставки боєприпасів на позицію і вивезення поранених. Особисто з механіком-водієм солдатом Черевком вночі проти 5 лютого тричі проривався в селище й вивозив поранених, ще двічі — зранку. Неодноразово вночі та під обстрілами усував затримки, доводилося самому ремонтувати гармати бойових машин свого та підрозділу 128-ї бригади.
6 лютого лейтенант Микитюк зі зведеним підрозділом відбили чергову атаку терористів, після чого починався масований мінометний обстріл, дещо згодом — знову ворожий наступ за підтримки танків Т-72, блокпост вистояв. Після невдалої спроби вороги знову залучили артилерію, спостерігачем для координації артилеристів був лейтенант Микитюк, один із снарядів розірвався поряд з командиром.
Похований в Ізяславі, Алея почесних поховань.
Без сина лишились батьки.
Нагороди та вшанування[ред. | ред. код]
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений
- Указом Президента України № 270/2015 від 15 травня 2015 року — Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно)[1]
- Народний Герой України (посмертно, 2016)
- рішенням сесії Ізяславської міської ради від 11.11.2016 № 4 на вшанування пам'яті Миколи Микитюка його ім'ям названо одну з центральних вулиць міста.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 15 травня року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела[ред. | ред. код]
- Указ Президента України від 5 жовтня 2015 року № 568/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
- Микитюк Микола Петрович [Архівовано 7 червня 2017 у Wayback Machine.]
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Лейтенанти (Україна)
- Народились 12 травня
- Народились 1992
- Померли 6 лютого
- Померли 2015
- Військовики 30-ї окремої механізованої бригади
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Лицарі Ордена «Народний Герой України»
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)
- Уродженці Ізяслава
- Випускники Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
- Померли в Шахтарському районі
- Поховані в Ізяславі
- Люди, на честь яких названо вулиці