Миклашевський Степан Михайлович
| Степан Миклашевський | |
|---|---|
| Народився | невідомо |
| Помер | бл. 1750 |
| Титул | шляхтич |
| Посада | стародубський наказний полковник |
| Конфесія | православ'я |
| Рід | Миклашевські |
| Батько | Михайло Миклашевський |
| У шлюбі з | Ірина Марківна Маркович |
| Діти | 3 сини і 2 доньки |
 | |
Андрі́й Миха́йлович Миклаше́вський (д/н — пом. бл. 1750) — український державний і військовий діяч часів Гетьманщини.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив зі впливового шляхетсько-старшинського роду Миклашевських. Другий син Михайла Миклашевського, стародубського полковника. Стосовно прізвища матері існують дискусії. 1706 року втратив батька, що загинув під Несвіжем.
Ймовірно, 1709 року брав участь у Полтавській битві разом зі старшим братом Андрієм. На початку 1710-х років стає значним військовим товаришем. Під час Сулацького походу 1726 року був командиром над бунчуковими товаришами в Астрахані. 1727 році оженився з представницею роду Марковичів.
Саме в його будинку в Глухові 7 (18 — за новим стилем) квітня 1730 року починає діяти театральна трупа. Саме про цю дату є свідчення у «Денних записках» Якова Марковича, який у щоденникових записах за 7 квітня 1730 року писав: «У Миклашевського інспектор з дітьми виправляли комедію»[1][2][3].
У перші роки російсько-турецької війни 1735—1739 років був наказним полковником стародубським. 1736 року стає бунчуковим товаришем (до 1748 року). У 1739 році перебував в комісії Ніжинського полку з виявленню підсусідків, які ухилялися від загальнонародних повинностей.
1743 року Степан Миклашевський перебирається до Ніжинського полку, де займається переважно накопиченням статків та земель. 1748 року повертається до Стародубського полку.
Майно[ред. | ред. код]
Володів будинком в Глухові (нині - пам'ятка архітектури місцевого значення (охоронний № 340-См), яка розташована в історичному середмісті цього міста на розі провулків Поштового та Спартака[4]. Крім того, він володів заміським будинком на Севському тракті Глухова. У 1732 році в ньому квартирував генеральний суддя Богдан Пасека[5]. Також володів с. Кочерги і Дорошівка Воронізької сотні, посполитими та підсусідками у с. Кочергах 26 хатами, у с. Зазерках 24 двори, в сл. Калашинівці 7 дворів, мав посполитих 5 дворів і 3 підсусідських у с. Некрасівці Глухівської сотні, двір приїжджий у Батурині. Написав заповіт 11 лютого 1750 року. Невдовзі після цього помер.
Родина[ред. | ред. код]
Дружина — Ірина Марківна Маркович.
Діти:
- Іван (д/н—1785), колезький асесор
- Петро, бунчуковий товариш
- Михайло (1731—1776), бунчуковий товариш
- Марія, дружина: 1) Василя Гудовича, генерального підскарбія; 2) Андрія Занковського, колезького асесора
- Уляна, дружина Василя Кулябки, полкового обозного лубенського
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Дневные записки малороссийского подскарбия генерального Якова Марковича / Изд. Александра Марковича. Часть первая. М.: Тип. В. Готье, 1859. С. 349.
- ↑ Дневник генерального подскарбия Якова Марковича/ 1730—1734 / Изд. «Киевской Старины», под ред. Ал. Лазаревского. Часть третья. К.: Тип. Г. Т. Корчак-Новицкого, 1897. С.18.
- ↑ Театр начинался в Глухове [Архівовано 20 березня 2020 у Wayback Machine.](рос.)
- ↑ ЦДІАК Ф. 51, оп. 3, спр. 1501, арк. 2
- ↑ ЦДІАК Ф. 51, оп. 3, спр. 4254, арк. 3
Джерела[ред. | ред. код]
- Кривошея В. В. Козацька еліта Гетьманщини. — К.: ІПіЕНД імені І. Ф. Кураса НАН України, 2008. — 452 с.
- Кривошея В. В., Кривошея І. І., Кривошея О. В. Неурядова старшина Гетьманщини. — К.: Стилос, 2009. — 432 с.
