Миколай Куницький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Миколай Куницький
Mikołaj Kunicki
Прізвисько Муха Міхальський
Народження 18 листопада 1914(1914-11-18)
Смерть 5 липня 2001(2001-07-05) (86 років)
Замостя, Люблінське воєводство, Республіка Польща
Країна  Республіка Польща
Вид збройних сил Польща Збройні сили Польщі
Третій Рейх Шуцманшафт
СРСР Радянські партизани
Роки служби Польща 1939
Третій Рейх 1943
СРСР 1943—1944
Звання командир роти поліції колаборації;
командир партизанського загону
Командування 104-й батальйон Шутцманшафт;
Партизанський загін бригади ім. Сталіна
Війни / битви

Друга світова війна

Нагороди
Партизанський хрест
Партизанський хрест
Медаль Перемоги і Свободи 1945
Медаль Перемоги і Свободи 1945
Медаль «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 рр.»

Миколай Куницький псевд. Муха Міхальський (нар. 18 листопада 1914 р. в Холмській губернії, пом. 5 липня 2001 р.) — поляк, командир польсько-радянського збірного Партизанського загону бригади ім. Сталіна у званні капітана. Загін складався переважно з волинських поляків підпорядкованих радянському командуванню, і складався із близько 200 вояків.

Біографія[ред. | ред. код]

Довоєнний професійний унтерофіцер Війська Польського, у 1939 році брав участь у Вересневій кампанії, воював при обороні Варшави. У 1939 році втік з німецького полону і повернувся до рідного дому. До 1941 року перебував з матір'ю в Городці поблизу Кобриня (у власності Марії Родзевичівни). У 1942 році отримав повістку до шуцманшафт у Кобрині. З березня по листопад 1942 р. проходив навчання в Німецькій військовій школі в Кобрині (диверсійно-саботажна). Закінчив школу у званні фельдфебеля. З січня 1943 р. командир роти 104-го батальйону Шутцполіцай (нім. Schutzmannschaftsbataillon 104), яка ліквідувала, серед іншого, війська УПА в околицях Висоцька. Після нападу українських ополченців на польські села та відмови німецького командування помститися українцям він разом зі своєю ротою (150 солдатів) дезертував.

У березні 1943 року він вступив у контакт із радянськими партизанами, а потім дезертував із групою солдатів, убивши німецький командний склад. Увійшов до групи генерала Василя Бегми. 3 серпня 1943 р. прийняв командування дивізією Об'єднаних польських партизан ім. Тадеуша Костюшка на Волині, підпорядкованого Головному штабу в Москві та генералу Бегмі. Нижче міста Сарни на той час працювала 27-а стрілецька Волинська дивізія Армії Крайової. До весни 1944 року брав участь у боях із німецькою армією та частинами УПА на Волині у трикутнику Камінь-Каширський — Сарни — Дубник. 11 і 12 червня 1944 року загін Куницького брав участь у битві на Поритому взгір'ї біля села Момоти-Якубове, співпрацюючи з підрозділом НВО-АК «Батька Яна», яким командував Францішек Пшисєнзняк.

У липні 1944 року Куницький об'єднав свій загін поблизу Отрит у Бещадських горах із польським загоном самооборони Юзефа Павлусевича. У той час він також співпрацював із загоном радянських партизан під командуванням Леоніда Беренштейна[1]. Поблизу Кривого (гора Столи) на полонині Ветлинській його партизани отримали повітряні скидання припасів. Загін Куницького вів численні бої з меншими німецькими частинами, українською поліцією, а потім і УПА. Його кінні розвідники вивішували в бещадських селах попередження, спрямовані щодо УПА проти спроб погромів польського населення. У Поляні партизани Куницького спалили, серед іншого, нафтову шахту, і вони розбили батальйон української поліції.

У серпні 1944 року в районі Хрещатої Куницький і його підрозділ вели бої проти штурмових німецьких взводів 168 і 254 піхотних дивізій, де німці зазнали великих втрат.

29 вересня 1944 року частина після згоди командування в Києві перейшла на радянський бік фронту і була розформована. У Вовковиї 4-а рота Павлусевича була розформована.

У 1946 році Куницький виступив як свідок захисту Францішека Пшисежняка, за що був заарештований. У 1988 році був військовим консультантом польсько-радянського фільму Przerawa[2].

Був занесений серед інших до списків, які вбивали українських націоналістів на Волині, описів формування загонів самооборони проти УПА на Волині, співробітництва польських партизан із радянськими проти УПА в липні 1943 р., бої з УПА в Бещадських горах та повідомляє про діяльність польських партизанів у Ліському повіті.

Як полковник у відставці часів Польської Народної Республіки жив у Замості[3].

Просування по службі[ред. | ред. код]

Відзнаки[ред. | ред. код]

та інші

Частини та партизанські командири, з якими співпрацював загін Куницького[ред. | ред. код]

  • Радянські партизани:
    • Загін партизанської бригади ім. Жукова
    • Загін партизанської бригади ім. Фрунзе
    • Загін партизанської бригади ім. Молотова
    • Загін партизанської бригади ім. Хрущова
    • Загін партизанської бригади ім. Будьонного (командир Іван Яковлєв)
    • Загін партизанської бригади ім. Суворова (командир Сергій Саньков)
    • Загін партизанської бригади ім. Кірова (командир Михайло Надєлін, комісар Василь Бєляков)
  • Армія Людова:

Публікації[ред. | ред. код]

  • Миколай Куницький. Щоденники капітана «Мухи» (Полісся, Волинь, Бещади). ред. ПН, Варшава 1959 р. 437
  • [2], Mikołaj Kunicki, "Pamiętnik Muchy" 

Див. також[ред. | ред. код]

Виноски[ред. | ред. код]

  1. ↑ [1], Katia Guzarov 
  2. ↑ Przeprawa (Pierieprawa) w bazie Film polski. Архів оригіналу за 29 серпня 2013. Процитовано 14 грудня 2021.
  3. ↑ Legendarny pułkownik „Mucha” – gościem sanockich górników. Sanocka Fabryka Autobusów. Nr 29 (356) z 10-20 października 1985: 6. Архів оригіналу за 12 червня 2018. Процитовано 14 грудня 2021.
  4. ↑ Kunicki, 1971.
  5. ↑ «Wielki Leksykon Uzbrojenia. Wrzesień 1939», Tom 17 (Pistolet Vis wz. 35), str. 55
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Миколай_Куницький&oldid=37062943