Милащенко Василь Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Милащенко Василь Олексійович
 Солдат
Загальна інформація
Народження 17 січня 1991(1991-01-17)
Апостолове
Смерть 29 серпня 2014(2014-08-29) (23 роки)
Новокатеринівка
Поховання Апостолове
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Рід військ  Танкові війська
Формування
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Васи́ль Олексі́йович Мила́щенко (17 січня 1991(19910117) — 29 серпня 2014) — солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився 1991 року в місті Апостолове (Дніпропетровська область). Закінчив школу в селі Запорізьке Апостолівського району, навчався в технікумі, відслужив в армії у танковому взводі.

В часі війни — старший механік-водій танка 1-го взводу 3-ї танкової роти 1-го танкового батальйону 17-ї окремої танкової бригади.

Згорів у танку під час прориву з оточення під Іловайськом. Танк Віталія йшов першим в колоні, яка виходила до села, був розстріляний російськими танками, загинув весь екіпаж — Василь Милащенко, командир танка Віталій Король та навідник Віталій Калакун.

2 вересня 2014-го тіло Віталія Короля разом з тілами 87 інших загиблих у Іловайському котлі було привезено до Запоріжжя.

Вважався зниклим безвісти, ідентифікований за експертизою ДНК серед загиблих. 1 липня 2015 року з воїном попрощалися в місті Апостолове.

Без сина лишились батьки.

Нагороди і вшанування[ред. | ред. код]

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений

  • 18 травня 2016 року — орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
  • В жовтні 2021 року в пам'ять про Василя Милащенка на фасаді школи, у якій він вчився, у селі Запорізьке Апостолівського району розмістили меморіальну дошку[2].
  • Його портрет розміщений на меморіалі «Стіна пам'яті полеглих за Україну» у Києві: секція 3, ряд 6, місце 22
  • Вшановується 29 серпня на щоденному ранковому церемоніалі вшанування українських захисників, які загинули цього дня у різні роки внаслідок російської збройної агресії[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 18 травня 2016 року № 216/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  2. Пам'ятні дошки трьом полеглим Героям відкрили на Дніпропетровщині. 16.10.2021, 19:50. Архів оригіналу за 16 жовтня 2021. Процитовано 16 жовтня 2021.
  3. Ранковий церемоніал вшанування загиблих героїв 29 серпня

Джерела[ред. | ред. код]