Очікує на перевірку

Миронюк Андрій Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Миронюк Андрій Миколайович
ПсевдонімСет
Народився12 липня 1975(1975-07-12)
м. Умань, Черкаська область, Україна
Помер20 січня 2015(2015-01-20) (39 років)
м. Донецьк, Україна.
ПохованняСтарокримське кладовище, біля с. Старий_Крим_(смт), Донецька обл., Україна
ГромадянствоУкраїна
Національністьукраїнець
Діяльністьвійськовослужбовець, письменник, інженер-конструктор
Мова творівукраїнська, російська
Жанравтобіографія, бойовик, фантастика
Нагороди
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
Нагрудний знак «За оборону Донецького аеропорту»
ПреміїЗолотий Бабай

Андрі́й Микола́йович Миронюк (12 липня 1975, м. Умань Черкаської області — 20 січня 2015, м. Донецьк) — український письменник, інженер-конструктор, воїн, учасник російсько-української війни.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Останні 12 років свого життя мешкав у Маріуполі Донецької області, працював на металургійному заводі, жив на одній вулиці із загиблим бійцем 131-го ОРБ Андрієм Назаренком.

Воював за територіальну цілісність Грузії, пройшов Абхазію, Осетію, Молдову і першу Чеченську війну.

Під час російського-української війни був командиром взводу окремої розвідувальної роти 81-ї окремої аеромобільної бригади ЗСУ.

Загибель

[ред. | ред. код]

Загинув 20 січня 2015 під час боїв за Донецького аеропорту. В умовах щільного туману та за відсутності зв'язку — «глушили» терористи — десантники на БТР-ах помилково заїхали в ангар, у якому перебували вороги.[1] Під час бою БТР, у якому «Сет» здійснював штурм з іншими військовиками, врізався в будівельні конструкції аеропорту та вибухнув. Тоді ж загинули солдати Анатолій Доценко, Іван Євдокименко, Сергій Зулінський, В'ячеслав Мельник, Леонід Шевчук.[2]

Творчість

[ред. | ред. код]

Твори, що не видавались — «Фантазія», «Сталь та кружева»[4]

Вшанування пам'яті

[ред. | ред. код]
  • Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.[6] Нагороду отримав батько — Микола Миронюк.[7]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Леонід Наливайко (28 листопада 2015). Навіки в пантеоні слави. livejournal.com. LiveJournal. Архів оригіналу за 12 січня 2018. Процитовано 16 січня 2018.
  2. Книга пам'яті загиблих. Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 19 лютого 2015.
  3. Миронюк А. Kavkaz.ua 288 стор. [Архівовано 19 лютого 2015 у Wayback Machine.] // «Зелений пес»
  4. Миронюк Андрей Николаевич: боевик, приключения, вестерн. Журнал «Самиздат». Архів оригіналу за 19 лютого 2015. Процитовано 19 лютого 2015.
  5. Розпорядженням міського голови перейменовано 103 вулиці і провулки м. Умані — Виконавчий комітет Уманської міської ради. vk.uman-rada.gov.ua. Архів оригіналу за 29 березня 2016. Процитовано 26 квітня 2016.
  6. Указ Президента України від 15 травня 2015 року № 270/2015 «Про відзначення державними нагородами України»
  7. Загиблого кіборга-маріупольця нагородили Орденом “За мужність”. priazov.tv. Громадське телебачення Приазов'я. 14 липня 2015. Архів оригіналу за 17 січня 2018. Процитовано 16 січня 2018.
  8. В Міноборони вшанували загиблих Українських захисників. mil.gov.ua. Офіційний сайт Міністерства оборони України. Архів оригіналу за 20 січня 2022.
  9.  Ранковий церемоніал вшанування загиблих українських героїв 20 січня на YouTube

Джерела

[ред. | ред. код]