Митуса
Митуса — придворний співець перемиського єпископа (1240). Митуса — певно, зменшувальна форма від імені Дмитро[1].
Співець Митуса у літописній та науковій літературі[ред. | ред. код]
Згадується у Галицько-Волинському літописі як «славетний співець», «який колись із гордості не схотів служити князю Данилові». Як зазначав Михайло Максимович, «Митуса був знаменитий у свій час церковний співець, що належав до півчих перемиського владики, але не побажав вступити до півчих князя Данила Романовича». Натомість історик Д.Іловайський (1832—1920) вважав Митусу придворним поетом з числа князівських дружинників.
Співець Митуса у художній літературі[ред. | ред. код]
Микола Костомаров присвятив Митусі баладу «Співець Митуса»[2], а Іван Франко — поему «Бунт Митуси»[3].
Джерела та література[ред. | ред. код]
- М. Ф. Котляр. Митуса [Архівовано 12 квітня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — Мі. — С. 685. — ISBN 978-966-00-1028-1.
Література[ред. | ред. код]
- Історія України в особах: IX—XVIII ст. — К.: Видавництво «Україна», 1993, 396 с.
- Галицько-Волинський Літопис. Переклад Л.Махновця [Архівовано 16 травня 2013 у Wayback Machine.]
Посилання[ред. | ред. код]
- Митуса Дмитро // Українська музична енциклопедія / Гол. редкол. Г. Скрипник. — Київ : ІМФЕ НАНУ, 2011. — Т. 3 : [Л – М]. — С. 395.
- Митуса // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Буенос-Айрес, 1961. — Т. 4, кн. VIII : Літери Ме — На. — С. 988. — 1000 екз.
- КАЛИНОВА КРОВ НАШИХ ПІСЕНЬ… [Архівовано 9 листопада 2011 у Wayback Machine.]
- Співець Митуса
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ СПІВЕЦЬ МИТУСА - Видатні історичні постаті України - UkrHistory.com.ua. ukrhistory.com.ua. Архів оригіналу за 15 вересня 2016. Процитовано 27 березня 2016.
- ↑ Костомаров Микола. Співець Митуса. Архів оригіналу за 16 квітня 2016. Процитовано 11 лютого 2012.
- ↑ Микола Крупач. «Бунт Митуси» І.Франка (До проблеми генеалогії художнього тексту) | www.neparsja.com. www.neparsja.com. Архів оригіналу за 7 квітня 2016. Процитовано 27 березня 2016.