Мільчин Лев Ісаакович
| Мільчин Лев Ісаакович | ||
|---|---|---|
|
| ||
| Дата народження | 18 серпня 1920[1] | |
| Місце народження | Мінськ, Білоруська РСР | |
| Дата смерті | 28 червня 1987[1] (66 років) | |
| Місце смерті | Москва, РРФСР, СРСР | |
| Поховання | Митинський цвинтар | |
| Громадянство |
 СРСР | |
| Alma mater | Всеросійський державний інститут кінематографії | |
| Професія |
режисер-мультиплікатор, художник-постановник | |
| Кар'єра | 1946—1986 | |
| Заклад | Союзмультфільм, Мосфільм і Всеросійський державний інститут кінематографії | |
| Нагороди |
| |
| IMDb | ID 0586975 | |
Лев Ісаакович Мільчин (нар. 18 серпня 1920, Мінськ, Білоруська РСР — пом. 28 червня 1987, Москва, Російська РФСР, СРСР) — радянський режисер і художник-постановник мультиплікаційного кіно, педагог. Заслужений художник РРФСР (1978)[2].
Біографія[3][ред. | ред. код]
\\Народився в сім'ї художника Ісаака Йосиповича Мільчина . Закінчив Мінську художню школу[4] та художній факультет ВДІКу .У період німецько-радянської війни був у складі ополчення, після — на Центральній Об'єднаній кіностудію художніх фільмів (Алма-Ата) художником кількох ігрових кінокартин. Після закінчення війни працював на студії «Союзмультфільм» художником-постановником мальованих та лялькових фільмів з такими режисерами, як І. П. Іванов-Вано, М. М. Цехановський, З. С. Брумберг, В. С. Брумберг, В. І. Полковников, А. Г. Сніжко-Блоцька, А. Г. Каранович. У 1957—1962 роках працював на кіностудії «Мосфільм». З 1962 року працював на «Союзмультфільмі» як режисер і художник-постановник.
Викладав у ВДІКу. Працював у книжковій графіці. Член Міжнародної асоціації анімаційного кіно.
Похований у Москві, на Митинському цвинтарі (ділянка № 126)[5].
Родина[ред. | ред. код]
Дружина — Тамара Полетика (1922—2011), художниця мультиплікаційного кіно.
Фільмографія[ред. | ред. код]
Художник-постановник[ред. | ред. код]
- 1947 — Горбоконик
- 1948 — Квітка-семибарвиця
- 1949 — Гуси-лебеді
- 1949 — Чужий голос
- 1951 — Казка про мертву царівну і про сім богатирів
- 1952 — Снігуронька
- 1954 — Царівна-Жаба
- 1955 — Зачарований хлопчик
- 1956 — Палка виручалка
- 1957 — Виконання бажань
- 1959 — Сампо
- 1959 — Особливий підхід (телефільм)
- 1961 — СРСР з відкритим серцем (музичний фільм-огляд)[6]
- 1962 — Мій молодший брат
- 1963 — Світлячок № 3
- 1963 — Свиня-скарбничка
- 1966 — Жу-жу-жу
- 1967 — Будильник
- 1967 — Пригоди барона Мюнхаузена
- 1968 — Комедіант
- 1970 — Відважний Робін Гуд
- 1972 — Оповідання старого моряка. Антарктиди.
- 1973 — Здоров'я починається вдома
- 1975 — Горбоконик
- 1976 — Стійкий олов'яний солдатик
- 1977 — Як Маша посварилася з подушкою
- 1978 — Маша більше не ледащо
- 1978 — Метаморфоза
- 1979 — Новий Аладдін
- 1982 — Марія, Мирабела
- 1984 — Казка про царя Салтана
- 1986 — Півень і боярин
Режисер[ред. | ред. код]
- 1960 — Шлях у великий балет[7]
- 1963 — Світлячок № 3
- 1963 — Свиня-скарбничка
- 1964 — Можна і не можна
- 1965 — Доброго дня, атом!
- 1966 — Жу-жу-жу
- 1966 — Сьогодні День народження
- 1967 — Будильник
- 1968 — Світлячок № 8
- 1969 — Бабусин парасолька
- 1970 — Розповіді старого моряка. Надзвичайна подорож.
- 1971 — Розповіді старого моряка. Безлюдний острів.
- 1972 — Оповідання старого моряка. Антарктиди.
- 1976 — Стійкий олов'яний солдатик
- 1977 — Як Маша посварилася з подушкою
- 1978 — Маша більше не ледащо
- 1979 — Маша та чарівне варення
- 1984 — Казка про царя Салтана
- 1985 — Огіркова конячка
- 1986 — Півень і боярин
Художник-ілюстратор[ред. | ред. код]
- Осецкая, Агнешка. Здравствуй, Евгений! / Перевод с польского В. Приходько. Рисунки Л. Мильчина. М.: Детская литература, 1972. — 94 с.
Виставки[ред. | ред. код]
- У виставковому залі Московського Будинку Художника відкрилася виставка «Художник та книга — 2009». Загалом на виставці представлено понад тисячу робіт авторів, у тому числі працюючих у мультиплікаційному кіно. Зокрема, Сергія Алімова (ілюстрації до «Мертвих душ»), Лева Мільчина («Невський проспект») та інших.[8]
Література[ред. | ред. код]
- Сергей Капков. Энциклопедия отечественной мультипликации. — М. : Алгоритм, 2006. — С. 437-438. — 3000 прим. — ISBN 5-9265-0319-4.
- Сергій Капков : Інтерв'ю — Тамара Полетика: «Перед кожним фільмом я трусила» — «Газета», 30 серпня 2004 р.
Див. також[ред. | ред. код]
- Мультфільми Лева Мільчина
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Указ Президиума Верховного Совета РСФСР от 10 октября 1978 года «О присвоении почётного звания заслуженного художника РСФСР Мильчину Л. И.». Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.
- ↑ Аниматор.ру: Мильчин Лев Исаакович. Архів оригіналу за 11 серпня 2020. Процитовано 29 грудня 2021.
- ↑ «Вокруг него всегда были красивые женщины» — Культура — GZT.RU. Архів оригіналу за 15 серпня 2020. Процитовано 29 грудня 2021.
- ↑ Митинское кладбище: Мильчин Лев Исаакович (фото могилы)
- ↑ СССР с открытым сердцем. Архів оригіналу за 29 грудня 2021. Процитовано 29 грудня 2021.
- ↑ Мадам «нет» — Екатерина Максимова — Google Книги
- ↑ Выставка «Художник и книга» в Московском Доме художника. [Архівовано 29 грудня 2021 у Wayback Machine.] 23.03.2009
Посилання[ред. | ред. код]
|
