Нагірянка

Селище Нагірянка
	Ягільницький замокЯгільницький замок
Країна	Україна
Область	Тернопільська область
Район	Чортківський район
Громада	Нагірянська селищна громада
Код КАТОТТГ:	UA61060330010043776
Облікова картка	Нагірянка.
Основні дані
Засновано	1785 (239 років)
Населення	2116 осіб (на 1.01.2018)
Густота	503.83 осіб/км²;
Поштовий індекс	48543
Телефонний код	+380 3552
Географічні координати	48°55′51″ пн. ш. 25°44′03″ сх. д. / 48.93083° пн. ш. 25.73417° сх. д.Координати: 48°55′51″ пн. ш. 25°44′03″ сх. д. / 48.93083° пн. ш. 25.73417° сх. д.
Водойма	р. Черкаська ;
Відстань
Найближча залізнична станція:	Ягільниця
Селищна влада
Адреса	48543, Тернопільська обл, Чортківський р-н, с-ще Нагірянка, вул. Ольги Кобилянської, 5
Карта
	Нагірянка
	Нагірянка
	Нагірянка у Вікісховищі

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Нагірянка (значення).

Нагі́рянка — селище в Україні, адміністративний центр Нагірянської сільської громади Чортківського району Тернопільської області.

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Селище розташоване за 13 км від районного центру, на річці Черкаська. Через Нагірянку пролягають автошлях міжнародного значення М19 E85 Луцьк —Тернопіль — Чернівці, залізнична лінія Тернопіль — Заліщики, станція — Ягільниця.

Хутори[ред. | ред. код]

Село Хом'яківка (відоме з 1785 року; з 1925 року діяла філія товариства «Просвіта». 1961 року приєднано до села Нагірянка).

Лінія оборони біля Хом'яківки[ред. | ред. код]

Фортифікаційна споруда неподалік села (нині — хутір), у вигляді рову та насипаного валу, випадково виявлена у 2012 році під час дослідження кургану скіфського часу, відкритого Володимиром Добрянським у 2010 році. Ця захисна лінія оборони знаходиться за 1,5 км на північний захід від Хом'яківки, на підвищенні у лісосмузі в урочищах За Грушкою або Перша Посадка^[2].

Гаї Нагорянські (відомий від 1920-х років).
Марилівка (відомий від кінця XIX століття).

Історія[ред. | ред. код]

Стародавні часи[ред. | ред. код]

Поблизу Нагірянки виявлено археологічні пам'ятки трипільської культури (3-є тисячоліття до н. е.) та часів Київської Русі (XI—XIII століття). Поселення трипільської культури поблизу села виявлене на початку XX ст. На поверхні поселення зібрано уламки розписної кераміки^[3].

Середньовіччя, Новий час[ред. | ред. код]

Відоме від XVI століття. Нагірянка була передмістям Ягільниці, осідком управи маєтків польських шляхтичів (пізніше графів) Лянцкоронських.

За статистикою у селі 1900 року мешкало 1321 особа, 1910 — 1398, 1921 — 1143, 1931 — 1405 жителів. У 1921 році налічувалось 212, 1931 року — 247 подвір'їв.

Діяли українські товариства «Просвіта», «Сокіл», «Рідна школа», кооператива.

Під час Першої світової війни до Легіону УСС зголосилися мешканці села Олекса Кузів та Павло Моспан;

В УГА воював Григорій Загуляк, відтак — в'язень польського концтабору у Брест-Литовському, член УВО, ОУН. Упродовж 1920—1930-х років у селі функціонувала українська кооперація «Свій до свого по своє».

Під час пацифікації восени 1930 року польські органи безпеки заарештували на ярмарку Михайла Білецького (нар. 1912), який після тортур у чортківській катівні помер.

У 1933—1939 роках відбулися страйки сільськогосподарських робітників.

У 1930-х роках діяв осередок КПЗУ.

У 1939—1941 роках в Чортківській в'язниці органи НКВС замучили жителів Нагірянки Йосипа Осадцу та Володимира Чортківського; багатьох переслідували.

Під час німецько-радянської війни загинув або пропав безвісти у Червоній армії 31 житель села:

Іван Бандура (нар. 1909),
Володимир Білецький (нар. 1919),
Роман Боднар (нар. 1925),
Григорій Гула (нар. 1910),
Федір Дерій (нар. 1911),
Іван Довбняк (нар. 1926),
Іван Дутка (нар. 1913),
Олександр Зварич (нар. 1907),
Мар'ян З'явін (нар. 1914),
Тадеуш Качмар (нар. 1908),
Франко Конал (нар. 1912),
Юлій Корпильський (нар. 1918).

В УПА воювали:

Іван Бугай,
Михайло Бойко,
Роман Галабала («Луг»),
Тадей Гучок,
Антон Зозуляк,
Дмитро, Євдокія,
Ольга Ковалик,
Сильвестр Ковалик («Альт»),
Мар'ян Коруняк («Сірий»),
Михайло Любінецький,
Осип Любінецький,
Веронія Мартиновська,
Володимир Мартиновський,
Петро Мартиновський,
Володимир Миколайович,
Володимир Теодорович,
Євген Осадца,
Мирослав Осадца,
Осип Осадца,
Ярослав Осадца,
Остап Ружицький,
Степан Сенів («Вуйко»),
Володимир Синовіцький,
Йосиф Трибухівський («Олег»),
Омелян Трибухівський («Сян»).

З 1 грудня 2020 року Нагірянка — адміністративний центр Нагірянської сільської громади^[4]

Релігія[ред. | ред. код]

Є греко-католицька церква Успіння Пресвятої Богородиці (друга пол. XVII століття, дерев'яна; перевезена з Карпат у 1672 р., 1782 р. — перебудована, реставрована 1989 р.), капличка Покрови Божої Матері^[5], «фіґура».

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Споруджено пам'ятники:

воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1971),
Тарасові Шевченку (1993),
встановлено пам'ятний знак «Борцям за волю України» (с. Хом'яківка).

Докладніше: Ягільницький замок

В селі розташовується За́мок Лянцкоро́нських.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

За часів Австро-Угорщини діяла однокласна школа з польською мовою навчання, під польсьькою владою — двокласна.

Нині працюють Нагірянська загальноосвітня школа I—II ступенів, клуб, 2 бібліотеки, 2 дитячих садочки, чоловічий вокальний колектив «Любисток» (керівник Руслан Букалюк), народний аматорський ансамбль лемківської пісні «Потічок» (керівник Стефанія Шекета), амбулаторія загальної практики та сімейної медицини, аптека, аптечний кіоск ветеринарної медицини. Працюють ТзОВ «Глобал-Поллєна Україна», АТ ЗТ «Ноосфера», МП «Технополіс», СП (українсько-німецьке) «Дністер», фірма «Органіка», Марилівське МПД ДП «Укрспирт», філія НВП «Райз-Агро», ТзОВ «Факел», ТзОВ «Біокор», ТзОВ «Промінь», ТзОВ «Турбо», ТзОВ «Мішель», міжгосподарське підприємство «Нагірянське», фермерські господарства: «Барвінок», «Геркулес», «Прометей», «Ружа», ПАП «Вікторія-2000», філія ТзОВ «Шляхбуд-Реставрація», філія ЗАТ «Райз-Максимко», КП «Помічник», 10 торгових закладів, молодіжний туристичнийклуб «Перевал», футбольний клуб «Надія».

Господарство[ред. | ред. код]

У 1948 році в селі примусово створено колгосп. Діяли кінний та спиртовий заводи.

Населення[ред. | ред. код]

Чисельність населення, осіб
1900	1910	1921	1931	1938	1959	1970	1979	1989	2001	2011	2013	2014	2015	2016	2018
1321	1398	1143	1405							2370^[6]		2122^[7]			2116^[1]

Відомі особи[ред. | ред. код]

Уродженці селища[ред. | ред. код]

Антоній (Пельвецький) (нар. 1897) — архієпископ Станіславський і Коломийський;
Барна Олег Степанович (1967—2023) — український громадсько-політичний діяч, народний депутат України;
Барна Степан Степанович (нар. 1979) — український громадсько-політичний діяч, голова Тернопільської ОДА;
Вархол Роман Степанович (нар. 1957) — український поет, педагог, член НСПУ;
Ващук Тарас Васильович — український художник, працює та проживає в Бучачі^[8];
Войтович Марія Йосифівна (нар. 1939) — український педагог, заслужений працівник освіти України;
Дерій Василь Антонович (нар. 1959) — український економіст, поет;
Ігор Зозуля (нар. 1948) — український правник, громадський діяч;
Косарчин Володимир Миколайович — український математик;
Прокопик Володимир Іванович — український композитор, аранжувальник, колишній керівник ВІА «Смерічка»;
Ярослав Прокопик — художник-кераміст, член НСХУ;
Процев'ят Марія Іванівна (нар. 1936) — українська співачка, диригент, педагог, громадська діячка, нагороджена англійським орденом «Хрест 2-го ступеня за заслуги у відродженні української культури та української національної пісні» (1991);
Стець Юрій Ярославович (нар. 1979) — український медіа-менеджер, міністр інформаційної політики України;
Сабіна Туркевич (1912—1983) — українська господарниця, громадська діячка;
Шкром'юк Уляна Андріївна (нар. 1952) — український майстер, керамік, член НСХУ. Лауреат премії імені Катерини Білокур;
Якель Роман Євгенович (нар. 1971) — український публіцист, журналіст.

Проживають[ред. | ред. код]

Володимир Добрянський (нар. 1966) — український науковець, археолог, історик, спелеолог, дослідник старожитностей, фортифікацій та топоніміки.^[9]

Перебували[ред. | ред. код]

Кучма Леонід Данилович — президент України;
Чорновіл В'ячеслав Максимович — український громадсько-політичний діяч.

Примітки[ред. | ред. код]

↑ ^а ^б Відповідь Чортківської РДА на інформаційний запит № 01-1026 від 9 липня 2018 року. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 3 січня 2019.
↑ В. Добрянський. Нові дані про городища та фортифікаційні споруди на західному Поділлі [Архівовано 28 лютого 2021 у Wayback Machine.] // Археологічні студії. — Випуск 5. — Київ — Чернівці, 2014. — С. 360—361
↑ Археологічні пам'ятки Української РСР. — Київ : Наукова думка, 1996.
↑ Л. Габруський. На Чортківщині ОТГ провели свої перші сесії // Голос народу. — 2020. — № 49 (3 грудня). — С. 2. — (Життя громад).
↑ А. Свистун. Під покровом Богоматері // Голос народу. — 2011. — № 43 (21 жовтня). — С. 4. — (Вісті духовні).
↑ Бульдяк Г., В. Уніят Нагірянка // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 589. — ISBN 966-528-199-2.
↑ В. Уніят, М. Федечко Нагірянка // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 444–445. — ISBN 978-966-457-246-7.
↑ Ващук Тарас Васильович
↑ Погорецький, В. Безробітний археолог // Вільне життя плюс. — 2012. — № 67 (31 серпня). — С. 5. — (Ізгої на рідній землі?).

Література[ред. | ред. код]

Г. Бульдяк, В. Б. Уніят, І. В. Дем'янова, Б. І. Мельничук Нагірянка // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 589. — ISBN 966-528-199-2.
В. Б. Уніят, Б. І. Мельничук Нагірянка // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 444—445. — ISBN 978-966-457-246-7.
Nagórzanka // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1885. — Т. VI. — S. 874. (пол.) — S. 874—875 (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]

Нагірянка у сестринських Вікіпроєктах
	Портал «Тернопільщина»
	Нагірянка у Вікісховищі^?

Спогади Володимира Івасюка. ВІА «Смерічка» (є згадка про В. Прокопика). [Архівовано 29 листопада 2014 у Wayback Machine.]
Успенська церква, друга половина XVII століття. Дерев'яні храми України. [Архівовано 23 липня 2010 у Wayback Machine.]
Нагірянка. Замки та фортеці України. [Архівовано 28 грудня 2010 у Wayback Machine.]
Дмитро Полюхович. Тут теж минало дитинство Провідника. Zbruch. 27.09.2015. [Архівовано 31 грудня 2020 у Wayback Machine.]

[Нас.-1] а ^б Відповідь Чортківської РДА на інформаційний запит № 01-1026 від 9 липня 2018 року. Архів оригіналу за 23 серпня 2018. Процитовано 3 січня 2019.

[2] В. Добрянський. Нові дані про городища та фортифікаційні споруди на західному Поділлі [Архівовано 28 лютого 2021 у Wayback Machine.] // Археологічні студії. — Випуск 5. — Київ — Чернівці, 2014. — С. 360—361

[3] Археологічні пам'ятки Української РСР. — Київ : Наукова думка, 1996.

[4] Л. Габруський. На Чортківщині ОТГ провели свої перші сесії // Голос народу. — 2020. — № 49 (3 грудня). — С. 2. — (Життя громад).

[5] А. Свистун. Під покровом Богоматері // Голос народу. — 2011. — № 43 (21 жовтня). — С. 4. — (Вісті духовні).

[6] Бульдяк Г., В. Уніят Нагірянка // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 589. — ISBN 966-528-199-2.

[7] В. Уніят, М. Федечко Нагірянка // Тернопільщина. Історія міст і сіл : у 3 т. — Тернопіль : ТзОВ «Терно-граф», 2014. — T. 3 : М — Ш. — С. 444–445. — ISBN 978-966-457-246-7.

[8] Ващук Тарас Васильович

[9] Погорецький, В. Безробітний археолог // Вільне життя плюс. — 2012. — № 67 (31 серпня). — С. 5. — (Ізгої на рідній землі?).

[1]

[2]

[3]

[4]

[5]

[6]

[7]

[8]

[9]

Нагірянка

Зміст

Географічне розташування[ред. | ред. код]

Хутори[ред. | ред. код]

Лінія оборони біля Хом'яківки[ред. | ред. код]