Наукова поезія

Наукова поезія — розроблена в кінці XIX століття теорія французького поета Рене Ґіля, згідно з якою поетичне мистецтво сьогодення і майбутнього має більшою мірою спиратися на раціональні засади і тісніше взаємодіяти з науковим світоглядом (аналог експериментального роману Золя).

У тих чи інших формах, відзначав Ґіль, ідеал взаємодії поезії і позитивного знання реалізовувався і раніше: зокрема, до цього ідеалу були близькі праці Лукреція, поезія Гете і Шеллі.
Рене Аркос зараховував до предтеч «наукової поезії» і ряд інших авторів, від Емпедокла і Парменіда до Еміля Верхарна.

Посилання

• Наукова поезія // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 105-106.
• Наукова поезія // Лексикон загального та порівняльного літературознавства / голова ред. А. Волков. — Чернівці : Золоті литаври, 2001. — С. 362. — 634 с.