Наумівка (Корюківський район)
| село Наумівка | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Чернігівська область |
| Район | Корюківський район |
| Громада | Корюківська міська громада |
| Основні дані | |
| Засноване | 1600 |
| Населення | 1423 |
| Площа | 3,728 км² |
| Густота населення | 381,71 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 15314 |
| Телефонний код | +380 4657 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 51°50′01″ пн. ш. 32°11′38″ сх. д. / 51.83361° пн. ш. 32.19389° сх. д.Координати: 51°50′01″ пн. ш. 32°11′38″ сх. д. / 51.83361° пн. ш. 32.19389° сх. д. |
| Середня висота над рівнем моря |
135 м |
| Водойми | Березівка |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 15300, Чернігівська обл., Корюківський р-н, м. Корюківка, вул. Бульварна, 6 |
| Карта | |
  Наумівка | |
 Наумівка | |
| Мапа | |
| |
Нау́мівка — село в Україні, у Корюківській міській громаді Корюківського району Чернігівської області. Населення становить 1423 осіб.[1] До 2016 орган місцевого самоврядування — Наумівська сільська рада, якій підпорядковані села Андроники, Високе, Переділ, Спичувате, Турівка.
Географія[ред. | ред. код]
Село розташоване за 9 км від районного центру і залізничної станції Корюківка.[2] Висота над рівнем моря — 135 м.[3]
Демографія[ред. | ред. код]
За даними сайту Верховної Ради України у Наумівці станом на початок 2012 року мешкає 1423 жителі.[1]
| 1966 | 1997 | 1988 | 2012 | |
|---|---|---|---|---|
| 958 | 1745 | 1538 | 1423 | |
| ▲ | ▲ | ▼ | ▼ |
Історія[ред. | ред. код]
Село відоме з початку XVII ст.
У 1760-х — 1782 роках у селі великим власником був генеральний осавул Глухівського періоду в історії України Іван Михайлович Скоропадський (1727—1782). У нього було 23 двори (43 хати) посполитих, 18 дворів підсусідків та шинок[4].
До ХХ ст. існував цукровий завод.[5]
В 1858 р. козацька громада Наумівки складалася з 134 осіб, які належали до таких родів: Васько, Епімох, Зоркин, Рубан, Руденко, Рябченко, Рябчун, Скрипка, Трухан, Чех.
Дерев'яна Михайлівська церква була перебудована у 1861 році. Також в селі була земська школа, а раз на рік відбувався ярмарок.[5]
Першу радянську окупацію встановлено у 1917 році. Після того село кілька разів змінювало владу. Остаточно ствердився більшовицький режим.
Під час примусової колективізації, у 1929 році, було створене колгосп «Перемога».[5]
У Національній книзі пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні перелічено 6 жителів села, що загинули від голоду.[6] За свідченнями очевидців:
|
У 1933 року наприкінці літа йшли безперервні дощі: на городах все повимокало. Люди їли листя, кору. Весною збирали гнилу картоплю, обрізали її, вимочували крохмаль, і пекли з нього оладки. Додавали в тісто просяну шарийку (полову). Їли молочні продукти, адже в багатьох були корови. Колгосп допомагав: видавали на руки по 2-3 кг зерна.
Це була плата за працю. Коли вродило жито, то більшу частину здали державі, а що залишилося, то віддавали людям. У цей час у селі побудували «кірпічний завод» (так у селі усі називають цегельню). Директором його був наумівський чоловік, він теж допомагав людям, чим міг. Але допомога поширювалася тільки на колгоспників. Від голоду у селі помер один чоловік: батько Михайла Улитича. Він ходив пухлим. На нього ходили дивитися, бо до цього такого не бачили, але дати поїсти боялися, бо голова заборонив допомагати тим, хто відмовлявся записуватися до колгоспу. З інших сіл приходили голодні люди і обмінювали на картоплю свої речі: хустки, ковдри, простирадла. Вовняну хустку віддавали за буханку хліба. Чимало наумівчан нажилося за їхній рахунок. Голод був не таким страшним, бо голова колгоспу був доброю людиною. Він мав багато родичів і помагав їм.[7] |
|
Під час Голодомору наумівчанин Йосиф Ігнатович Штихно був членом буксирної бригади. Виявивши у сільському дворі яму з зерном, Йосиф Штихно, ризикуючи бути викритим, не повідомляв про це бригаду. Завдяки йому багато селян Романівської Буди, де проводилися пошуки продовольства, змогли врятувати свої останні запаси.[8]
У Другій світовій війні на фронті та у партизанському русі брали участь 520 мешканці села, 153 з яких загинули.[2]
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 730-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області», увійшло до складу Корюківської міської громади.[9]
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації колишнього Корюківського району, село увійшло до складу новоутвореного Корюківського району.[10]
Відомі люди[ред. | ред. код]
Уродженцями Наумівки є Герої Радянського Союзу Михайло Лучок (1918—1944) та Федір Стрілець (1910—1944). Дві вулиці села названі їх іменами.[5]
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Наумівка на сайті Верховної Ради України[недоступне посилання з липня 2019]
- ↑ а б Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — С. 395. — 15 000 прим.
- ↑ Прогноз погоди в селі Наумівка
- ↑ Кривошея В. В., Кривошея І. І., Кривошея О. В. Неурядова старшина. Гетьманщини. — К.: Стилос, 2009. — С. 341.
- ↑ а б в г Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. За редакцією А. В. Кудрицького. — Київ: «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1990. — С.484
- ↑ Національна книга пам'яті жертв Голодомору 1932—1933 років в Україні. Чернігівська область /Український інститут національної пам'яті, Чернігівська обласна державна адміністрація, Чернігівська обласна рада; Редколегія: В. М. Хоменко (голова редколегії) та ін. — Чернігів: Деснянська правда, 2008. — С.317.
- ↑ Спогади Симончук Ганни Митрофанівні 1930 року народження, спогади значною мірою базуються на розповідях матері — Пекельної Марії Іванівни (1904-2001) с. Наумівка. Записала студентка історичного факультету Чернігівського державного педагогічного університету імені Т. Г. Шевченка Н. Панченко у 2003 році.
- ↑ Доброчинці. Ці люди допомогли іншим вижити в роки Голодомору
- ↑ Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Чернігівської області. Офіційний вебпортал парламенту України (укр.). Процитовано 10 липня 2022.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
Література[ред. | ред. код]
- Історія міст і сіл Української РСР. — К. : Головна редакція УРЕ АН УРСР. — 15 000 прим.
- Список козацьких родів Сосницького повіту. Частина І. Ревізькі сказки 1858 року. Зошит 1. Містечки Синявка, Стольне і села (Держархів Чернігівської обл., ф. 1011, оп. 1, спр. 90) / Уклав Є. Чернецький. — Біла Церква: Вид. О. Пшонківський, 2010. — 40 с.
- Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. За редакцією А. В. Кудрицького. — Київ: «Українська Радянська Енциклопедія» імені М. П. Бажана, 1990. — 1005 с. ISBN 5-88500-011-5
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з географії України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |