Невінський Віталій Ігорович
| Віталій Невінський Віталій Ігорович Невінський | ||||
|---|---|---|---|---|
 Капітан | ||||
| Загальна інформація | ||||
| Народження |
26 серпня 1996 Гусятин, Тернопільська область, Україна | |||
| Смерть |
15 грудня 2022 (26 років) Підгородне, Соледарська міська громада, Бахмутський район, Донецька область, Україна | |||
| Поховання | Микулинецький цвинтар | |||
| Alma Mater | Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного | |||
| Псевдо | Гурман | |||
| Військова служба | ||||
| Приналежність |
 Україна | |||
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |||
| Формування | ||||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |||
| Нагороди та відзнаки | ||||
| ||||
Віталій Ігорович Невінський (26 серпня 1996, смт Гусятин, Тернопільська область — 15 грудня 2022, біля с-ща Підгородне, Донецька область) — український військовослужбовець, капітан 128 ОГШБр Збройних сил України, учасник російсько-української війни, що відзначився під час російського вторгнення в Україну в 2022 році. Лицар ордена Богдана Хмельницького III ступеня (2022), почесний громадянин міста Тернополя (2023, посмертно). Герой України (2023, посмертно).
Життєпис[ред. | ред. код]
Віталій Невінський народився 26 серпня 1996 року в смт Гусятин, нині Гусятинської громади Чортківського району Тернопільської области України.
Навчався в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного.
Командир гірсько-штурмової роти 128-ї окремої гірсько-штурмової бригади. Загинув 15 грудня 2022 року під час відбиття штурмових дій біля населеного пункту Підгородне на Донеччині.
Похований 23 грудня 2022 року на Алеї Героїв Микулинецького цвинтаря м. Тернополя.
Залишилася дружина Тетяна та син Назар.
Нагороди[ред. | ред. код]
- звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» (29 вересня 2023, посмертно) — за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові[1];
- орден Богдана Хмельницького III ступеня (7 квітня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[2];
- почесний громадянин міста Тернополя (27 січня 2023, посмертно)[3].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 29 вересня 2023 року № 665/2023 «Про присвоєння В.Невінському звання Герой України»
- ↑ Указ Президента України від 7 квітня 2022 року № 220/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ Д. Олійник. 12 військовослужбовцям присвоїли звання «Почесний громадянин міста Тернополя» (посмертно) // 20 хвилин. — 2023. — 27 січня.
Джерела[ред. | ред. код]
- І. Белякова. Тернопіль оплакує Героїв: на війні загинули Віталій Невінський, Володимир Данилишин та Олег Зубик // 20 хвилин Тернопіль. — 2022. — 22 грудня.
- Б. Боденчук. У Тернополі попрощалися із загиблим військовослужбовцем Віталієм Невінським // Суспільне Тернопіль. — 2022. — 23 грудня.
- На Донеччині загинув 26-річний Віталій Невінський з Тернополя // Файне місто. — 2022. — 20 грудня.
Посилання[ред. | ред. код]
- Галас Я. (13 липня 2023). «Назарчик просто знає, що тато десь є, махає ручкою його фотографії.» Історія командира роти, який загинув у 26 років. Українська правда. Процитовано 13 липня 2023.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Капітани (Україна)
- Народились 26 серпня
- Народились 1996
- Уродженці Гусятина
- Померли 15 грудня
- Померли 2022
- Померли в Бахмутському районі
- Поховані на Микулинецькому цвинтарі (Тернопіль)
- Випускники Академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
- Військовики 128-ї гірсько-піхотної бригади
- Герої України — кавалери ордена «Золота Зірка»
- Лицарі ордена Богдана Хмельницького III ступеня
- Почесні громадяни Тернополя
- Українські воїни, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)