Нураділов Ханпаша Нураділович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Нураділов Ханпаша Нураділович
чеч. Нурадилан-кӏант Нурадилов Хампáша
Народження 6 липня 1924(1924-07-06)
село Яриксу-Аух, Дагестанська АРСР, Хасав'юртівський район, РСФСР
Смерть 12 вересня 1942(1942-09-12) (18 років)
район міста Серафимович, Кумилженський район, Сталінградська область, РСФСР, СРСР
Поховання Кумилженський район
Приналежність СРСР
Роки служби 1940—1942
Звання Сержант
Війни / битви

Німецько-радянська війна:

Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Червоного Прапора Орден Червоної Зірки
CMNS: Нураділов Ханпаша Нураділович у Вікісховищі

Ханпаша (Хампаша) Нураділович Нураділов (чеч. Нурадилан-кӏант Нурадилов Хампáша; 6 липня 1924 (1920 року), село Яриксу-Аух[1][2][3], Дагестанська АРСР, РРФСР — 12 вересня 1942, Серафимович, Сталінградська область, РРФСР, СРСР) — кулеметник, командир кулеметного взводу, Герой Радянського Союзу, учасник Великої Вітчизняної війни. Знищив понад 920 німецьких солдатів, 7 кулеметних розрахунків, узяв у полон 12 солдатів супротивника [4]. Чотири рази представлявся до звання Героя Радянського Союзу [5]. Вважається найрезультативнішим радянським кулеметником Великої Вітчизняної війни [6].

Біографія[ред. | ред. код]

Дитинство[ред. | ред. код]

Народився 1924 року в селищі Яриксу-Аух (у джерелах помилково місце народження вказується Мінай-Тугай) Хасав'юртівського району Дагестанської АРСР.

За національністю чеченець[7][8][9][5][10]. Представник чеченського тайпу чентій[3].

Він був третьою дитиною в аухівській селянській родині Нураділа та Гізару. 1926 року помер батько сімейства Нураділ, а 1927 року — мати Гізару. Хлопчики залишилися повними сиротами. У 1930 брати Хункарпаша, Мухтарпаша та Ханпаша перебралися з селища Яриксу-Аух у сусіднє селище Мінай-Тугай до родичів[3].

Хункарпаша Нураділов, старший брат Ханпаші.

У тому ж році старший брат Ханпаші, Хункарпаша, пішов до Хасав'юрта і намагався розпочати самостійне життя, розуміючи, що родичам, у яких вони проживають, і так нелегко. Тим часом Ханпаша пішов до початкової школи селища Мінай-Тугай.

Інший брат Ханпаші, Мухтарпаша пішов навчатися на курси бригадирів у село Юрт-Аух (нині с. Калінінаул). За деякий час Мухтарпаша влаштував брата Ханпашу до школи-інтернату в селищі Акташ-Аух (нині с. Ленінаул) щоб він був якомога ближче до нього. У 1936 році брати Мухтарпаша і Ханпаша переселилися на нафтоперегонну базу нафтопроводу Грозний — Махачкала Хасав'юртівського району на трасі Баку-Ростов (згодом ДУП Новолакське РТП), братам було виділено кімнатку в гуртожитку нафтокачки. Старший із братів, Мухтарпаша, працював на нафтобазі. Малолітній брат Ханпаша став доглядати худобу і коней[3].

Служба[ред. | ред. код]

У 1938 році Мухтарпашу призвали до Робітничо-селянської Червоної Армії. Не розуміючи, що робити з малолітнім Ханпашем, він, за порадою працівників нафтобази, приніс із Мінай-Тугайської сільради довідку про Ханпашу, додавши 2 роки до його віку. Так, 14-річний Ханпаша (за довідкою — 16-річний) почав працювати спочатку олійником, а потім — помічником машиніста на базі.

Мухтарпаша Нураділов брав участь у радянсько-фінській зимовій кампанії 1939—1940 років, отримав важке поранення, провів кілька місяців у шпиталях країни та був демобілізований восени 1940 року.

Ханпаша, бачачи приклад свого старшого брата, також рвався до лав РСЧА, але він ще не досяг призовного віку, через що йому кілька разів відмовляли. І все ж таки, після неодноразових «походів» у військовий комісаріат міста Хасав'юрт, він домігся свого — 23 жовтня 1940 року його направили до 34-го кавалерійського полку 3-ї Бессарабської кавалерійської дивізії імені Г. І. Котовського, де призначили на посаду їздового кулеметного розрахунку. Із перших днів Німецько-радянської війни 34-й кавалерійський полк опинився в зоні бойових дій. З самого початку Ханпаша Нураділов виявив себе рішучим, сміливим та кмітливим солдатом. Бойове хрещення здобув у боях в Україні, за Дніпром[3].

Під час Німецько-радянської війни служив командиром кулеметного взводу 5-ї гвардійської кавалерійської дивізії. У першому бою біля села Захарівка (Україна) Нураділов, залишившись один зі свого розрахунку, будучи пораненим, зупинив наступ німецьких військ, знищивши зі свого кулемета 120 військовослужбовців вермахту та 7 взяв у полон. У січні 1942 року при атаці біля села Толстого Нураділов зі своїм кулеметом висунувся вперед, розчищаючи шлях піхоті. У цьому бою він винищив 50 німців і придушив 4 кулемети супротивника. За цей подвиг був нагороджений орденом Червоної Зірки і йому було надано звання сержанта. У лютому 1942 року під час боїв за населений пункт Щигри (Курська область) розрахунок Нураділова було виведено з ладу. Поранений у руку, він залишився за кулеметом та знищив до 200 німців. Навесні 1942 року після одного з боїв при наступі на село Байрак командир ескадрону особисто нарахував 300 німецьких солдатів, убитих кулеметом Нураділова. За цей подвиг Ханпаша був нагороджений орденом Червоного Прапора[3].

Останній бій[ред. | ред. код]

У ході Сталінградської битви у вересні 1942 року під час боїв у районі міста Серафимович Сталінградської області Нураділов командував кулеметним взводом. Важко поранений, він не залишив поле бою, знищивши 250 німців та 2 кулемети. Загинув у цьому бою 12 вересня 1942 року.

Останній бій Ханпаша прийняв на знаменитій висоті 220 на лівому березі річки Дон, на підступах до Сталінграда. 12 вересня 1942 року на висоті спалахнув страшний бій. Німці кинули на позиції радянських солдатів велику кількість танків. Кулемет Ханпаші Нураділова стріляв не перестаючи, відсікаючи від танків німецьку піхоту. Несподівано пролунав сильний вибух, розрив від танкового снаряда перекинув і кулемет, і сержанта Ханпашу[11].

21 жовтня 1942 року у фронтовій газеті «Червона Армія» вийшов матеріал, присвячений Нураділову. У газеті йшлося[12]:

Доблесний лицар нашої Вітчизни. Безсмертний герой Кавказу, син сонця, орел орлів, кулеметник-комсомолець Ханпаша Нурадилов... Зі свого кулемету Нурадилов знищив 920 німців, захопив 7 ворожих кулеметів і 12 фашистів узяв у полон.

Похований на площі у центрі станиці Буканівська[13] Кумилженського району Волгоградської області.

Указом Президії Верховної Ради СРСР «Про присвоєння звання Героя Радянського Союзу керівному та рядовому складу Червоної Армії» від 17 квітня 1943 року за «зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками і виявлені при цьому відвагу і геройство» Союзу[14]. У нагородному листі була вказана невірна національність — азербайджанець[3][15].

Нагороди[ред. | ред. код]

Меморіальна плита Х. Н. Нураділова на Мамаєвому кургані у Волгограді

Передача нагород[ред. | ред. код]

У 2017 році державні нагороди Героя Радянського Союзу Ханпаші Нураділова були передані на постійне зберігання до Меморіального комплексу Слави імені Ахмата Кадирова .

На постійне зберігання було передано:

  1. Медаль «Золота Зірка» із книжкою Героя Радянського Союзу;
  2. Орден Леніна із посвідченням;
  3. Орден Червоної Зірки із посвідченням.

На урочистій церемонії, присвяченій передачі державних нагород, взяли участь члени Уряду та Парламенту Чечні, міністерств і відомств, громадських організацій Чечні, а також численні родичі Ханпаші Нураділова, які приїхали з історичної батьківщини Ханпаші — Аух.

Міністр культури Чечні Хож-Бауді Дааєв передав нагороди племіннику Героя Радянського Союзу — Асрудію Нураділову, який у свою чергу передав до Фонду музею Меморіального комплексу Слави ім. Ахмата-Хаджі Кадирова[16][17].

  • На урочистій церемонії, присвяченій передачі державних нагород Ханпаші Нураділова
    На урочистій церемонії, присвяченій передачі державних нагород Ханпаші Нураділова
  • На урочистій церемонії, присвяченій передачі державних нагород Ханпаші Нураділова
    На урочистій церемонії, присвяченій передачі державних нагород Ханпаші Нураділова
  • На урочистій церемонії, присвяченій передачі державних нагород Ханпаші Нураділова
    На урочистій церемонії, присвяченій передачі державних нагород Ханпаші Нураділова
  • Нагороди Ханпаші Нураділова
    Нагороди Ханпаші Нураділова

Пам'ять[ред. | ред. код]

Поштова марка, присвячена Х. Нураділову (СРСР, 1944 рік, (ЦФА [АТ «Марка»] # 923; Sc # 947))

У культурі[ред. | ред. код]

Крутится, вертится, бьёт пулемёт,

— Лёг Нурадилов с «Максимом» своим.

, Немцев безжалостно косит «Максим».

Фільми[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ В Хасавюртовском районе прошли торжества, посвящённые 90-летию со дня рождения Героя Советского Союза Ханпаши Нурадилова.
  2. ↑ Ханпаша Нурадилов: он стал Героем в 18 лет
  3. ↑ а б в г д е ж и Краткие биографические данные Героя Советского Союза Нурадилова Ханпаши Нурадиловича — Нурадилов Ислам ИА «Чеченинфо»
  4. ↑ pikabu.
  5. ↑ а б Ауховский.
  6. ↑ а б groznytv.
  7. ↑ Нурадилов Ханпаша Нурадилович // Герои Советского Союза: Краткий биографический словарь / Пред. ред. коллегии И. Н. Шкадов. — М. : Воениздат, 1988. — Т. 2 /Любов — Ящук/. — С. 182. — 100000 прим. — ISBN 5-203-00536-2.
  8. ↑ Нураділов Ханпаша Нураділович. // Сайт «Герои страны» (рос.).
  9. ↑ Гешаев, 2005, с. 460—489.
  10. ↑ В одном из наградных листов Х. Нурадилова в качестве национальности указано «азербайджанец»: наградной лист.
  11. ↑ Герой никогда не умрет, он вечно в народе живёт
  12. ↑ Доблестный рыцарь нашей отчизны. Он убил 920 немцев // Общедоступный электронный банк документов «Подвиг Народа в Великой Отечественной войне 1941—1945 гг.»
  13. ↑ Информация о месте захоронения (с фотографией и схемой захоронения) в ОБД «Мемориал».
  14. ↑ Указ Президиума Верховного Совета СССР «О присвоении звания Героя Советского Союза начальствующему и рядовому составу Красной Армии» от 17 апреля 1943 года // Ведомости Верховного Совета Союза Советских Социалистических Республик : газета. — 1943. — № 16 (222). — Число 23 (4). — С. 1.
  15. ↑ Нурадилов Хампаш Нурдинович. pamyat-naroda.ru. Процитовано 1 жовтня 2017.
  16. ↑ Фонд Мемориального комплекса Славы им. А. А. Кадырова пополнился наградами Ханпаши Нурадилова
  17. ↑ Государственные награды Героя Советского Союза Ханпаши Нурадилова переданы на хранение в Мемориальный комплекс Славы им. А. А. Кадырова
  18. ↑ Региональный общественный фонд имени Героя Советского Союза Ханпаши Нурадилова. egrinf.com. Архів оригіналу за 27 листопада 2021. Процитовано 29 травня 2017.
  19. ↑ Литвинов А. (17 грудня 2012). «Похороните его, как героя». Волгоградская правда. Процитовано 28 травня 2017.
  20. ↑ Указ Президиума ВС РСФСР от 28.09.1964 г. "О переименовании населенного пункта совхоза «Аксай» и села Дауд-Отар Хасавюртовского сельского района Дагестанской АССР". — Ведомости Верховного Совета РСФСР. — 1964. — № 39 (1 жовтня).
  21. ↑ Бессмертный герой Отчизны. Грозный-информ (рос.). 9 грудня 2015. Процитовано 7 травня 2020.
  22. ↑ «Волгоград-Сити» стал первым домом на улице имени Ханпаши Нурадилова
  23. ↑ В Грозном открыт памятник Ханпаше Нурадилову. rvio.histrf.ru. 9 травня 2018. Архів оригіналу за 16 серпня 2018. Процитовано 15 серпня 2018.
  24. ↑ Памятник Ханпаше Нурадилову открыли в Грозном. grozny-inform.ru. 9 травня 2018. Процитовано 15 серпня 2018.
  25. ↑ Ханпаша Нурадилов на полотне Музея-панорамы «Сталинградская битва».
  26. ↑ Песня о Ханпаше Нурадилове // Общедоступный электронный банк документов «Подвиг Народа в Великой Отечественной войне 1941—1945 гг.»
  27. ↑ Гайраханов М. (7 травня 2016). Ханпаша Нурадилов – герой Отечества!. Грозный-информ. Процитовано 30 травня 2017.
  28. ↑ Адам Ахматукаев. Поборник правды. — Вести республики. — 2012. — № 212 (1895) (листопад).
  29. ↑ Ханпаша Нурадилов. abrek.org. 11 січня 2017. Процитовано 29 травня 2017.
  30. ↑ 17 мальчишеских лет (рос.). kino-teatr.
  31. ↑ В Чечне снимут фильм о герое ВОВ Ханпаше Нурадилове

Література[ред. | ред. код]

  • Лур'є Ю. Родом із Дагестану // Філателія СРСР. — 1976. — № 3. — С. 50-51.
  • Муса Гешаев. Знаменитые чеченцы. — М. : Мусаиздат, 2005. — Т. 2. — С. 460—489. — 2000 прим.
  • Ханпаша Нурадилов: документы, стихи, очерки / Яблокова Г. И. — Гр. : Чечено-Ингушское книжное издательство, 1965. — С. 100. — 5000 прим.

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Нураділов_Ханпаша_Нураділович&oldid=39690279