Обговорення:Ганс Якоб Крістофель фон Гріммельсгаузен
Театральна постановка в Києві 2017[ред. код]
10 вересня 2017р відбулася вулична барокова вистава театру МІСТ та театрального центру "Пасіка" Ганс Якоб Крістофель фон Гриммельсгаузен "Пригоди Сімпліціуса Сімпліцісіммуса" на фестивалі українсько-німецького року мов, який організовується Гете-інститутом в Україні.
Іноді вистави народжуються довго, шанувальники очікують на прем'єру, актори ретельно вживаються в образи. Є час з чимось порівняти, перечитати п'єсу і взагалі налаштуватися на сприйняття театральної події. Вистава з назвою, яку не одразу вимовиш, "Пригоди Сімпліціуса Сімпліцісіммуса" Ганса Якоба Крістофеля фон Гріммельсгаузена, увірвалася в наш репертуар як метеор, звела разом велику кількість нових людей, спричинила ураган в мізках всіх, хто брав в ній участь та залишила по собі відчуття, яке хочеться повторити... Занадто багато нового сталося в цій виставі! Отже, одного разу нам зателефонували співробітники Гете-інституту і запропонували зробити вуличну виставу для фестивалю "Відкриття українсько-німецького року мови" в Києві. Тему не окреслювали, головне, щоб вистава була німецькою мовою. В театрі МІСТ вже не звикати працювати з новими мовами, тому ми радо погодилися. Але на початку роботи німецької мови не знав практично ніхто... Так трапляється, актори вміють робити неймовірні речі, якщо захочуть... На наше щастя, цією пропозицією зацікавилась чудовий театральний художник Віра Крутиліна та її друзі -художники, тоді стало ясно, що вистава буде надзвичайною і в художньому плані. Матеріал вибирали недовго, в театральному центрі "Пасіка" завжди заохочувалася барокова драма, сама барокова традиція дуже близька вуличному театру і якщо вже представляти культуру іншої країни, то бажано брати перевірені часом твори, в яких ця культура народу проявляється якнайкраще. Так з'явився Гримельсгаузен та його Сімпліцісімус, майже невідомий в Україні, частково перекладений Миколою Лукашем і неймовірно цікавий. Роман ХVII сторіччя - актуальний як ніколи в кожному слові. Вистава буда створена за місяць, як це вдалося ми і самі не знаємо. Було дуже цікаво працювати.
Тому дозвольте представити вам всіх учасників цього проекту: Постановка - Юлія Гасиліна Художник-постановник - Віра Крутиліна Художники: Олена Годлевська, Віолетта Курасова, Діана Факш, Олена Соловйова, Юлія Зозуля Хормейстер, музичне оформлення Олена Левенко Хор: Юлія Ремезенко, Ігор Булгаков Декорації-Дмитро Левенко Костюми - Лілія Кокуріна Головний адміністратор - Олена Бранделіс Ролі виконували: Глашатай укр. 1 - Катерина Ільченко Глашатай укр. 2 - Поліна Бондарь Глашатай нім. - Алла Прудка Сімпліцій малий - Христина Долинська Сімпліцій дорослий - Євген Сніжко Батько - Юлія Зозуля Відлюдник - Галина Пекна Тінь Відлюдника - Марія Коваленко Дворянин - Євгенія Чепурна-Мірошниченко Фельдфебель - Валентина Чертовська-Коновалюк Губернатор - Дмитро Левенко Другий блазень - Олена Соловйова Смертні гріхи: Алла Прудка, Христина Долинська, Юлія Зозуля, Олена Соловйова, Олена Годлевська, Євгенія Чепурна, Валентина Чертовська.
Ганс Якоб Крістофель фон Гриммельсгаузен
Пригоди Сімпліціуса Сімпліцісіммуса - цей твір продовжив пошуки театру МІСТ в царині барокового театру, а також розширив сценічні кордони до вуличної сцени. ». Ганс Якоб Крістоф фон Гріммельсгаузен (1621/22–1676) пережив трагічні події Тридцятилітньої війни у війську, де перебував на посаді писаря. Після війни працював управителем маєтку і вів власне господарство (купив землю, відкрив трактир), пізніше виконував нескладні судові обов’язки. Основні твори написав після 1667 р. Останні роки життя тривали під час нової війни. Вершина творчості Г. Гріммельсгаузена — роман «Сімпліциссимус», який мав велику назву — «Вигадливий Сімпліціус Сімпліциссимус, тобто Докладний, невигаданий і дуже пріснопам’ятний життєпис якогось щиросердного, дивоглядного й рідкісного волоцюги, або ваганта на ймення Мельхіор Штернфельс фон Фуксхейм…». Книжка була опублікована в 1668 р., але на титулі (щоб продовжити новизну її виходу друком) зазначили інший рік — 1669-й. Читача вразила й назва, й зображення на фронтисписі — загадкова істота з мало симпатичним обличчям, невеликими ріжками й довгими гострими вухами. Істота стоїть на двох різних лапах — одна з копитом, інша з перепонками, як у качки; торс ніби чоловічий, тулуб пташиний, а хвіст з лускою, як у великої рибини чи русалки. У руках це дивне створіння тримає книжку. На її розвороті спеціаліст з творчості Гріммельсгаузена О. Морозов побачив численні зображення: «корона, ковпак блазня, рапіра, рюмка, гральні кості, вежа замку, корабель, сповите немовля, гармату на лафеті та ін.». Згідно з жанром емблеми, зображення має підпис, де істоту названо Фенікс і зазначено, що він любить сміючись говорити правду. Сюжет роману розгортається навколо долі головного героя — Сімпліціуса (дослівно з латини «простак», «дивак»). Він є звичайною людиною XVII століття, такою, якою її зробили фатальні обставини й тяжкі випробування Тридцятилітньої війни та післявоєнного часу. Автор написав його історію, використавши засоби пануючого стилю бароко. Levenko (обговорення) 07:01, 19 березня 2019 (UTC)