Обговорення:Дмитрівка (селище)

Ця стаття є частиною Проєкту:Населені пункти України (рівень: невідомий)
	Мета проєкту — покращувати усі статті, присвячені населеним пунктам та адміністративно-територіальним одиницям України. Ви можете покращити цю статтю, відредагувавши її, а на сторінці проєкту вказано, чим ще можна допомогти. Учасники проєкту будуть вам вдячні.
???	Цю статтю ще ніхто не оцінив за шкалою оцінок статей Проєкту:Населені пункти України.
	Чим допомогти: Допоможіть у доповненні даних про населення населених пунктів України Доповнюйте статті інформацією про пам'ятки Оновлюйте дані у статтях Долучайтеся до поточних обговорень

Статтю «Дмитрівка (селище)» поліпшено в рамках місяця українського села (1 жовтня 2013 року — 30 жовтня 2013 року)

Графіка

Карта № 1 показує найімовірніше місце виникнення села та його межі у ХІІ ст. Файл:Дмитрівка 12ст.jpeg ‎

Карта № 2 ілюструє, як розширювалися межі села у XII–XVIII ст. Процес був повільним і поступовим, наше дослідження пояснює це тяжінням до межиріччя рік Ромен і Хвощова. В період неспокійних часів набігів з Дикого Поля, козаччини, Визвольної війни, Руїни населення намагалося убезпечитися від нападника за бодай невеликими, але річками. До того ж ріки того часу — засіб комунікації, дорога і зв'язок, сінокоси в заплавах і риба, тобто важливий економічний і оборонний чинник. Файл:12-13 ст jpg.jpeg.

Карта № 3 та карта Шуберта підкреслює попередню тенденцію. Межі села у XVIII — на поч.XIX ст. суттєво не змінилися. Дослідники — краєзнавці і ми у своїй роботі, спираючись на опитування старожилів пояснюємо це так: в часи розквіту кріпацтва Дмитрівка як торгове містечко не могла розвиватися. Переважно сільське населення немало ні грошей, ні можливості їх заробити, отже й витратити. Потреби в одязі, взутті, металевих і дерев'яних виробах покривалась домашнім виробництвом. Отже відсутність підприємств і торгівлі поставили Дмитрівку поруч з іншими селами як за кількістю населення, так і за розмірами. Файл:Дмитрівка 18-пп19 ст.jpg. Файл:Дмитрівка, фрагмент.jpeg.

Карта № 4 нашого дослідження унаочнює, як економічні чинники сприяють стрімкому збільшенню населеного пункту. Період після побудови Лібаво — Роменської залізниці створив умови для розвитку села. З'явились багато робочих місць, будується нова церква, школа, пізніше цукровий завод, млини, цегельні заводи, тощо. Цей період промовисто показує карта дослідження. По суті основні межі села було закладено саме тоді, просто в той період окремі двори з'єднувалися вулицями, а нині в цих вулицях зникають двори. Файл:Дмитрівка 19 - 21 ст.jpg.

Порівняльна таблиця 1917–2011 рр. Дослідивши наявні матеріали і провівши опитування старожилів та краєзнавців, було створено дану таблицю. В ній показано кількість підприємств станом на 1917 р. і кількість жителів. Порівняння з майже столітнім розривом досить промовисте навіть без коментарів. Двадцяте століття з його двома Світовими війнами, революцією, Громадянською війною, сталінщиною, повоєнною розрухою і розрухою 90 — х відкинуло село за кількістю населення до рівня 1761 (!) року. За економічним показником — до рівня ХІХ поч. ХХ ст. Нинішнє село, як і тоді тримає залізниця, яка вистояла протягом усього часу. По суті це хребет, основа села. Транспортна магістраль царських часів дає роботу, зв'язок з містами, сприяє торгівлі і роботі єдиного підприємства — Дмитрівському хлібопереробному. «Тримає» село ще школа, лікарня, магазини.

Графік чисельності населення

Опрацювавши наявні статистичні дані ми в своєму дослідженні пояснюємо тенденцію щодо кількості населення так:

• від 1184 р. до 1761 відбувався поступовий, плавний підйом кількості населення. Це теж складний історичний відрізок, пов'язаний з монгольськими завоюваннями, татарськими нападами, періодом Гетьманщини. Тут головний чинник повільного зростання — постійні війни.
• Спад, який видно станом на 1866 р. ми пояснюємо загальноімперською кризою господарювання. Це час скасування кріпацтва, яке суттєво гальмувало розвиток всієї держави і нашого села теж.
• 1897 — 1917 рр. — час різкого зростання чисельності населення. Пояснюється побудовою залізниці, підприємств, а значить був приток населення в пошуках роботи. І знову загальноімперська тенденція щодо збільшення кількості населення — поява земських лікарень поліпшила медичне обслуговування і, головне, скоротила дитячу смертність.
• 1945 р.- різке падіння кількості населення, оцінюване нами в 1000 жителів. Це підсумок воєн, революції, репресій, голодомору. Цифра, яка фігурує в нашому дослідженні, унаочнює загальнодержавні процеси, характерні для всього СРСР у даний період.
• 1988 р.- період, який вважається піком розвитку села. Однак кількість жителів не «дотягує» до рівня 1917 р., що підкріплює саме нашу позицію. В ході бесід зі старожилами називалась цифра 4500 — 5000 жителів, які нібито мешкали в селі в означений період. Проте ні в довідниках, ні в записах Б. Г. Киричка, ні в сільській раді документальних підтверджень ми не знайшли. Це період початку нового спаду перед катастрофічними дев'яностими. Починають закриватися деякі підприємства, організації, але це носить малопомітний характер.
• 2011 р.- кількість мешканців нашого часу. На час оприлюднення цього дослідження, за словами в.о. голови селищної ради, цифру можна сміливо вважати завищеною. На зборах жителів села 25.03.11 р. було оголошено, що протягом 2010 р. в селі народилось 17, а померло 72 людини. Руйнація економічної інфраструктури селища спричинила останню, наймасовішу міграцію працездатного населення у міста з одночасним масовим вимиранням населення старшого віку. Це теж загальноукраїнський процес, у якому наша область посідає «почесне» перше місце. Чернігівщина офіційно визнана зоною демографічної катастрофи, серед причин якої виділяють, не в останню чергу, відсутність робочих місць. Наше селище яскраво це доводить.