Обговорення:Серіалізм

Звідки це взято? Є кілька моментів, які не витримують критики:

1) серіальні твори створюються на основі додекафонної серії звуків, - не обов'язково з 12. Може бути й менше. В того ж Мессіана.

2) за задумом композитора, має свою ритмічну вартість, динаміку, регістр, тембр, навіть агогічний штрих. - трохи не так. Принцип серії поширюється на ритмічну, динамічну і т.д. організацію звуків.

3) Першопричина криється в атональній серії додекафонії. Якраз атональність ні до чого. В основному серіалізм критикують, оскільки він не залишає місця власне творчості - з одного боку (більшість композиторів), а також за примітивність математичних моделей - з іншої (Ксенакіс). А геніальні атональні зразки можна і у Шостаковича і навіть у Прокоф'єва знайти.

4) а музична форма не відчувається як процес. В епоху постмодернізму це вже не є недоліком. Напр. форму пізніх творів Сильвестрова теж важко відчути, як процес. Те саме стосується Пярта.

5) Якщо звуковисотність можна ще точно зафіксувати і сприйняти, то ритмічний малюнок без метричної пульсації, стає абстракцією.

Фіксується-то він принаймні точно. Звуковисотність доречі теж досить абстрактно сприймається в атональній музиці.

6) Але у класиків детермінованість (порядок, організація) композиції виходять з її образного змісту. Таке протиставлення серіалістів класикам є термінологічно не виваженим. Та й з детермінованістю все дуже непросто насправді. Все значно простіше - математична детермінованість не залишає місця свободі художнього мислення. Причина швидкого занепаду серіалізму десь тут.

P.S. Думаю доведеться дещо переробити... --A1 23:51, 20 червня 2006 (UTC)

Оцифровувся методичний матеріял з музики, свого нічого не додавалося:)--Albedo ^@ 04:24, 21 червня 2006 (UTC)

Тож і питаюся, що це за матеріял (де такі методисти живуть)? :) --A1 18:30, 21 червня 2006 (UTC)