Обговорення:Слово

Стаття «Слово» входить до спільного для всіх мовних розділів Вікіпедії списку необхідних статей. Її покращення й доведення до статусу вибраної є важливим напрямком роботи проєкту.

Рік	2010	2011	2012
Переглядів	17916	26165	31498

Про значення слів мови нації.

Про значення слів мови нації.

Василь Муха.

Частина 1. Про походження слів.

1.За походженням, усі прості слова української мови можливо розділити на два види, - на природні і штучні. Штучні слова в українській мові, це усі слова не українські і не її природні, а саме, - слова іншомовного походження, професійні, придумані, тощо. Таким чином, природні українські слова, природні, лише в межах України. Тобто, за її межами, наприклад у мовах Польщі, Росії, вони стають штучними.

2.Стосовно запропонованого розподілу слів мови, виникає таке припущення: Багато-хто пишуть, стверджуючи, що українська мова природна і самостійна. Але, варто вточнити, що самостійна вона лише в Україні. Тобто, лише в Україні і тільки корінні українці, в принципі, змогли б обійтися в усіх життєвих і духовних випадках без слів штучного походження. Але природна потреба націй і народів взаємодіяти, такі ідеальні випадки виключає. А тому, в усіх, без винятку, мовах є штучні слова. Котрі проявляють себе, скажімо, як сіль у стравах, - мало, не смачно, а багато, не в’їсиш. З одного боку, вони сприяють життєвому порозумінню між людьми різних націй, а з другого, - витісняють з мови нації природний дух. В наслідок чого, нація втрачає духовність, як спроможність виживати і розвиватись самостійно.

3.Розподіл слів мови нації на природні і штучні не є чимось новим. Але, разом з тим, такий розподіл, ніяк, не вписується у відому і загальновизнану англійську теорію походження мов, причому, якщо підійти точніше, то маємо, не теорію походження мов, а теорію походження слів мов. Адже, відповідно до відомої теорії, слова собі, нації попридумували, виходячи з практичних життєвих потреб. А, якщо усі слова попридумували люди, то й усі вони штучні, є національними духовними досягненнями. Але, будь-яких фактів, які б цю теорію підтверджували, немає. Наприклад, немає фактів про те, що слова українські сучасні виникли по усій Україні, й у най забитих селах, причому, одночасно, саме, в наслідок удосконалення слів мови Київської Русі, або, що їх попридумували і удосконалювали видатні українці, Котляревський, Шевченко та інші.

4.Адже, навпаки, навіть, сучасні факти свідчать про те, що в Україні українська природна мова йде з, наче забутих Богом, сіл у міста, котрі від мовно-словесного бруду і безладу потерпають, попри зосередження в них усіх досягнень цивілізації. Таким чином, можливо дійти висновку, що природні українські слова виникли і виникають не в цивілізованих осередках, а з землі України, в селах. Тому, що селяни - люди від землі, її відчувають і чують, а тому, її доглядають, тоді, як міщани, переважно, експлуатують і насилують. Схема ж, появи слів, допоки, уявляється такою. Ми, зерна, наприклад соняшника, сіємо у землю. Й вони проростають, лише, якщо земля підходяща. А тут, усе навпаки, - певні інформаційні коди, розсіває земля у людські душі, котрі, теж, якщо душі підходящі, то автоматично проростають, але у якості появи нових слів. Вживають і сприймають нові слова селяни, не думаючи, а за організуючої потреби думки свідомості. Ймовірно, що те має місце і в творчості справжніх-природних поетів. Тобто, вони, теж, слова не підбирають, думаючи, бо ті, самі по собі, виникають в голові за позовом душею природи. Описаний механізм генерації природних слів нації, є припущенням. Але він пояснює, наприклад, що межі, між націями, є мовно-словесними. І чи не тому, люди прагнуть жити і померти на рідній землі, бо, і взаємно, її дужче відчувають і чують, причому, незалежно, ні від щільності населення, ні від наявності благ цивілізації? Звернімо увагу, - були загарбницькі війни, були неосяжні імперії, але, на часі, скажімо, усі європейські нації перебувають на своїх, визначених їх мовами, землях.

Частина 2. Теза про складові слів.

1.Природу слів, частіше, пояснюють по фактам їх вживання. Але факти є, вже, наслідками прояву їх природи. А тому, те, чому вони себе, так чи інакше, проявляють, не ясно? А особиста версія, враховуючи попередні пояснення, склалася такою: Простим природним рідним словом у рідній мові є природний знаковий образ загального розуміння природи рідного краю. Простіше: Слово, - це знаковий образ загального розуміння.

2.Знаковий образ може бути звуковим і писаним. А загальне розуміння, завжди, не конкретне. Це означає, що, будь-якому природному слову, самому по собі, завжди, не вистачає конкретності. А отже, окремі слова, конкретності, завжди потребують. Таким чином, кожне окреме природне слово, з одного боку, має особисте загальне-охоплююче, як вичерпне, розуміння, а з другого, у вжитку, те розуміння має певну кількість варіантів конкретних значеннь. Тобто, у складі мови, слова мають не розуміння, а відпрацьовують свої функціональні значення. Отже, підкреслимо, що у своїй мові, люди переймаються не глибинними внутрішніми розуміннями слів, а їх значеннями у, організованих думками, реченнях.

3.Конкретизують-спрямовують розуміння слів значеннями люди, а саме, - іншими словами, добираючи їх, а також, зрозумілими обставинами, враховуючи їх. Тобто, як кажуть, зайвих слів не треба, якщо обставини самі пояснюють.

4.Далі, підкреслюючи, констатуємо: Земля краю, людям його походження, надає прості слова, що мають, те чи інше, загальне природне розуміння, а люди з них, враховуючи обставини, складають свої конкретні розуміння цивілізовані, котрі називаються реченнями. Але розуміння речень, теж, можуть бути не зовсі конкретними, теж, можуть мати різні варіанти значення, тобто, їх розуміння, теж, може бути загальним. А тому, речення у складі абзацу, теж, є словом. Але, не природним, а людським, як цивілізованим. А якщо продовжити ієрархію конкретності слів у мові, наприклад у тексті повісті, то, також, словами можливо назвати текстові абзаци, розділи і частини, у складі цивілізованих розумінь розділів, частин і повісті, в цілому, відповідно.

5.А тепер, до природних простих слів мови підійдемо, дещо, з іншого боку погляду: Назвемо природне загальне розуміння слова “розумінням зв’язаним”, а кількість можливих варіантів вжитку слова – “можливим вільним розумінням”. Й підкреслимо, що усі “можливі вільні розуміння”, як словам значення, надають люди суспільства. Причому, вони ж, вживаючи слова, тим самим, волі слів, протягом часу життя суспільства, вичерпують, а тому, надалі, повторюються, вкотре, прасуючи і розмазуючи, набутий досвід. Слова штучні-цивілізовані, теж, мають волі, але не природні, а теж, штучні-цивілізовані, як суб’єктивні.

Джерело інформації узяте до уваги, - Українська вікіпедія: Слово.

інший 22.02.2013р