Обговорення:Червоний терор
Найсвіжіший коментар: Slav у темі «"Червоний терор" очима учасника» 11 років тому
"Червоний терор" очима учасника[ред. код]
Спогади керівника одного з "більшовицьких" повстанських загонів 19171-23 рр., в яких він описує причини, мотиви і наслідки одного з актів "червоного терору". Без сумніву жах і звірство, не дай Боже нікому такого - от тільки не варто забувати, що "звірі" і "нелюди" тоді попадались з обох боків, про що і мова - про що на жаль сучасні "судді" часто забувають:
p.s. царство небесне їм всім і вічна пам'ять.
Serge-kazak (обговорення) 20:50, 25 лютого 2013 (UTC)
- Сучасні "судді" забувають, що червона чума як тільки прийшала до влади, то відразу розпочала терор, навіть більшовики чинили терор ще до захоплення влади. Необхідність терору та насильства при захоплені влади члєнін обгрунтував у своїх працях. Про це "судді" забувають.--Slav (обговорення) 19:00, 26 лютого 2013 (UTC)
- Ви спочатку визначіться кого ви відносите до більшовиків і взагалі "до червоних". Бо тоді (1917-23 рр.) до "більшовиків" часто відносили звичайних людей, які симпатизували тим чи іншим їх поглядам і гаслам однак до партії не маючи ніякого відношення але потрапляли під репресії "нової демократичної влади" - гетьманців, денікінців, петлюрівців, колчаківців та ін., по суті "бідні і середняцькі прошарки селянства". Боротьба за народовладдя штука неоднозначна, цар відрікся на користь тодішньої олігархії (купців і князів - Лютнева революція) - народ з цим не змирився, з народом не рахувалися - мусіли розгрібати. Про "червоних" взагалі не кажу - під червоними прапорами йшли і анархокомуністи, і есери і просто сільські (вільні) козаки і ін. Причому на Україні червоні прапори розглядалися як символ продовження незавершеної боротьби за волю і народовладдя часів Хмельниччини, яка відбувалася під такими ж знаменами. Може ви на цій підставі і повстанців часів Хмельниччини зарахуєте до "червоної чуми"? Не кажучи вже про те, що часто червоні і синьо-жовті знамена поєднувалися (зустрічав навіть згадки про прапор який був червоним з одного боку і синьо-жовтим з іншого - використовувався повстанцями проти денікінців при штурмі Переяслава у 1919 році). Щодо насильства в працях ідеологів більшовизму і взагалі революційних напрямків - люди не бачили іншого виходу як змінити ситуацію в країні - мирним шляхом на їх думку царі, князі і купці владу до рук народу віддавати не збиралися. І не забувайте, що в тій чи іншій мірі до преставників таких "революційних" течій належали і Денікін і Петлюра і багато інших - фактично "революціонери" в громадянській війні були з усіх сторін, просто кожен з них боровся за своє бачення народовладдя. Ви не подумайте, що я їхні дії схвалюю - просто треба описувати ситуацію так як воно було згідно спогадів, свідчень і документів, а не так як нині намагаються це ідеологізувати у політичних мотивах. Сучасні люди дії тодішнього покоління можуть не схвалювати - але народовладдя, яке ми маємо зараз, без царів, князів і старшини, без поділу людей на ті чи інші суспільні стани за родом занять, походженням, вірою чи мовою - це результат їх сукупних зусиль, за що їм добра пам'ять. Serge-kazak (обговорення) 09:31, 28 березня 2013 (UTC)
- Під червоними прапорами в громадянську війну йшли також представники інших лівих політичних сил , не обов'язково комуністи-більшовики. Але не про це мова. Ніколи Петлюра, Пілсудський, Денікін, та інші політики громадянської війни не проголошували та не застосовували терор та насильство в такій великій мірі як Ленін. Будьте об'єктивними, коли порівнюєте, і не пересмикуйте факти. Терор та насильство не більшовицьких політиків це скоріше якраз відповідь на червоний терор.--Slav (обговорення) 17:45, 5 квітня 2013 (UTC)
- Ви спочатку визначіться кого ви відносите до більшовиків і взагалі "до червоних". Бо тоді (1917-23 рр.) до "більшовиків" часто відносили звичайних людей, які симпатизували тим чи іншим їх поглядам і гаслам однак до партії не маючи ніякого відношення але потрапляли під репресії "нової демократичної влади" - гетьманців, денікінців, петлюрівців, колчаківців та ін., по суті "бідні і середняцькі прошарки селянства". Боротьба за народовладдя штука неоднозначна, цар відрікся на користь тодішньої олігархії (купців і князів - Лютнева революція) - народ з цим не змирився, з народом не рахувалися - мусіли розгрібати. Про "червоних" взагалі не кажу - під червоними прапорами йшли і анархокомуністи, і есери і просто сільські (вільні) козаки і ін. Причому на Україні червоні прапори розглядалися як символ продовження незавершеної боротьби за волю і народовладдя часів Хмельниччини, яка відбувалася під такими ж знаменами. Може ви на цій підставі і повстанців часів Хмельниччини зарахуєте до "червоної чуми"? Не кажучи вже про те, що часто червоні і синьо-жовті знамена поєднувалися (зустрічав навіть згадки про прапор який був червоним з одного боку і синьо-жовтим з іншого - використовувався повстанцями проти денікінців при штурмі Переяслава у 1919 році). Щодо насильства в працях ідеологів більшовизму і взагалі революційних напрямків - люди не бачили іншого виходу як змінити ситуацію в країні - мирним шляхом на їх думку царі, князі і купці владу до рук народу віддавати не збиралися. І не забувайте, що в тій чи іншій мірі до преставників таких "революційних" течій належали і Денікін і Петлюра і багато інших - фактично "революціонери" в громадянській війні були з усіх сторін, просто кожен з них боровся за своє бачення народовладдя. Ви не подумайте, що я їхні дії схвалюю - просто треба описувати ситуацію так як воно було згідно спогадів, свідчень і документів, а не так як нині намагаються це ідеологізувати у політичних мотивах. Сучасні люди дії тодішнього покоління можуть не схвалювати - але народовладдя, яке ми маємо зараз, без царів, князів і старшини, без поділу людей на ті чи інші суспільні стани за родом занять, походженням, вірою чи мовою - це результат їх сукупних зусиль, за що їм добра пам'ять. Serge-kazak (обговорення) 09:31, 28 березня 2013 (UTC)
Колчак&Анненков: білий терор в Сибіру[ред. код]
"Сегодня еще приходится иногда встречаться с различными подходами к определению причин провозглашения "красного террора" и последующего сурового преследования за всякую контрреволюционную деятельность (…) дороже всех адмиральских заслуг Колчака и боевых отличий самозванного атамана Анненкова." [1][2]
Serge-kazak (обговорення) 21:24, 25 лютого 2013 (UTC)