Обсерваторія Арчетрі
| Arcetri Observatory | |
|---|---|
 | |
|
| |
| Країна |
 Італія |
| Розташування | Арчетрі, Флоренція, Тоскана |
| Код | 030 |
| Відкрито | 1869[1] |
| Сайт: | www.arcetri.inaf.it |
  Обсерваторія Арчетрі Обсерваторія Арчетрі (Італія) | |
 | |
 Обсерваторія Арчетрі у Вікісховищі
| |
Астрофізична обсерваторія Арчетрі (італ. Osservatorio Astrofisico di Arcetri) — астрофізична обсерваторія, розташована в горбистій місцевості Арчетрі на околиці Флоренції, Італія. Входить до складу Національного інституту астрофізики (INAF). Розташована неподалік від Вілли Джоєлло, резиденції Галілео Галілея з 1631 по 1642 рік.
В обсерваторії працює близько ста осіб. Дослідницька діяльність охоплює більшість галузей сучасної астрофізики, від дослідження Сонячної системи до галактик. Також в обсерваторії діють експериментальні групи, які розробляють технології створення передової апаратури для спострежень у видимому, інфрачервоному діапазонах та радіохвилях.
Історія[ред. | ред. код]
Першою астрономічною обсерваторією у Флоренції була Спекола, приєднана до Королівського музею фізики та природної історії Флоренції[it], побудована наприкінці XVIII століття за вказівкою великого герцога Петра Леопольда Лотарингського. З часом флорентійські астрономи зрозуміли, що будівля Спеколи не забезпечує оптимальних умов для спостережень через громадське освітлення, яке вже починало з'являтись у ті часи. З цих причин Джованні Баттіста Донаті, директор з 1859 року, працював над тим, щоб збудувати нову обсерваторію.
Нова астрономічна обсерваторія, призначена для розміщення телескопа Амічі, найбільшого рефрактора в Італії[2], була урочисто відкрита 27 жовтня 1872 року на пагорбі Арчетрі. Розташування, окрім кращих умов для спостережень, мало також глибоке символічне значення, враховуючи, що неподалік від обсерваторії знаходиться Вілла Джоєлло[it], остання домівка Галілео Галілея.
Після смерті Донаті посада директора надовго залишилася вакантною, а обсерваторію було довірено німецькому астроному Вільгельму Темпелю. Астронома зробив малюнки туманностей, які принесли йому нагороду Академії дей-Лінчеї в 1879 році. Ці малюнки все ще зберігаються в Арчетрі.
Після смерті Темпеля (1889) будівлю було перебудовано, і в 1894 році був призначений новий директор, падуанський астроном Антоніо Абетті, який залишався на посаді до своєї смерті в 1921 році. Його наступником став його син Джорджо Абетті, який керував будівництвом сонячної вежі Арчетрі, однієї з перших у Європі. Вежа була урочисто відкрита 22 червня 1925 року і майже безперервно використовувалася до 1972 року. У 1921 році астрономічна обсерваторія Флоренції змінила назву і стала «астрофізичною».
Починаючи з 1930-х років, обсерваторія сильно розвинула свою наукову діяльність, особливо в галузі фізики Сонця: в цей період в обсерваторії навчалися або працювали Аттіліо Колачевич[it], Гульєльмо Рігіні, Маріо Джироламо Фракасторо[it] та Маргеріта Ак.
Наступником Абетті став Гульєльмо Рігіні, який з 1953 і до своєї смерті в 1978 році переважно займався вивченням нових методів дослідження сонячної корони, зокрема впровадженням радіоастрономії, технології якої Рігіні вивчав у Кембриджі. У 1969 році радіотелескоп обсерваторії був, зокрема, використаний для прослуховування голосів астронавтів Аполлона-11 з поверхні Місяця[3][4][5].
У 1978 році обсерваторію очолив Франко Пачіні[it], вже відомий своїми дослідженнями пульсарів. У цей період обсерваторія сильно розвинулась в галузі зореутворення і фізики галактик. Цьому, зокрема, сприяли будівництво інфрачервоного телескопа Ґорнерґрат в Альпах та Великого бінокулярного телескопа в Арізоні. У 2001 році керівництво перейшло до Марко Сальваті, а згодом до Франческо Палла (2005-2011), Філіппо Маннуччі (2011-2017) і Софії Рандіч (з 2018).
Існував план побудови великого музею астрономії («Місто Галілея»), який мав стати найбільшим у своєму роді в Європі та включити в себе Віллу Джоєлло[it], Віллу Галліна[it] та Торре-дель-Галло[it], однак використання останніх як житлових одиниць зупинило проєкт.
Інструменти[ред. | ред. код]
Обсерваторія активно бере участь у таких проектах приладобудування:
- Телескоп ММТ 6,5 м
- Телескопи LBT 2x 8,4 м
- 3,5-метровий телескоп Telescopio Nazionale Galileo
- Адаптивне вторинне дзеркало телескопа VLT
- 1,5-метровий інфрачервоний телескоп Gornergrat (TIRGO)
Дослідницька діяльність[ред. | ред. код]
Обсерваторія проводить дослідження в різних галузях астрофізики, зокрема з фізики Сонця, вивчення сонячної системи, екзопланет, астробіології, утворення зір і планетних систем, формування та еволюції галактик, вивчення Чумацького Шляху, позагалактична астрономії, космології, астрофізики високих енергій.
В обсерваторії також працює кілька експериментальних груп, які займаються розробкою нових астрономічних інструментів у видимій, інфрачервоній та радіочастотній ділянках спектру. Дослідники Арчетрі співпрацюють з великими міжнародними дослідницькими інститутами, зокрема з Європейською південною обсерваторією і Європейським космічним агентством.
В обсерваторії проходять лекції Флорентійського університету й різноманітні заходи з популяризації астрономії.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ https://www.arcetri.inaf.it/en/the-observatory/the-observatory-in-brief
- ↑ La lente obiettivo, inizialmente del diametro di 28 cm, venne poi sostituita da una Zeiss del diametro di 36 cm.
- ↑ Così da Arcetri captarono lo sbarco sulla Luna (it-IT) . 16 липня 2019.
- ↑ La notte che da Arcetri ascoltarono gli astronauti parlare sulla luna (італ.). 16 липня 2019.
- ↑ LUNA? Sì, ci siamo andati!: 3.10 La conferma italiana.
Література[ред. | ред. код]
- Giannina Poletto, Arcetri, in Astronomia alla Scoperta del Cielo, Curcio, vol. 4, pp. 1452 - 1459.
- Bettino Gerini, Vivere Firenze... Il Quartiere 3, Aster Italia, Firenze 2005.
