Огій Степан Олександрович

Огій Степан Олександрович
Народився	8 грудня 1918(1918-12-08) Могилів, Україна
Помер	1 лютого 2006(2006-02-01) (87 років) Дніпропетровськ, Україна
Країна	УНР  СРСР  Україна
Діяльність	скульптор
Alma mater	Дніпропетровське художнє училище (1940)
Вчителі	Жирадков Олексій Іванович і Погрібняк Микола Степанович
Учасник	німецько-радянська війна
Членство	Спілка радянських художників України
Військове звання	червоноармієць
Нагороди

Степан Олександрович Огі́й (8 грудня 1918, Могилів — 1 лютого 2006, Дніпропетровськ) — український скульптор; член Спілки радянських художників України з 1964 року.

Біографія

Народився 8 грудня 1918 року в селі Могилеві (нині Дніпровський район Дніпропетровської області, Україна). 1940 року закінчив Дніпропетровське художнє училище, де був учнем Олексія Жирадкова, Миколи Погрібняка. У 1940—1941 роках навчався у Київському художньому училищі.

Брав участь у німецько-радянській війні. Воював у стрілецьких підрозділах, червоноармієць. Нагороджений двома медалями «За бойові заслуги» (29 серпня 1944; 15 червня 1945), орденом Вітчизняної війни II ступеня (6 квітня 1985).

З 1951 року працював скульптором Дніпропетровських художньо-виробничих майстерень Художнього фонду УРСР. Мешкав у Дніпропетровську в будинку на вулиці Зимовій, № 10. Помер у Дніпропетровську 1 лютого 2006 року.

Творчість

Працював у галузях станкової та монументальної скульптури. Серед робіт:

станкові скульптури

• «Арфістка» (1950);
• «Окопна правда» (1960);
• «Монтажник» (1960);
• «Ланкова» (1961);
• «Сліпа» (1961);
• «А тепер учитися» (1963);
• «Шляхами вій­ни» (1964);
• «Шевченко, Чернишевсь­кий, Добролюбов» (1964);
• «Думи солдатські» (1967);
• «Вісті з Великої землі» (1967);
• «Петро Чайковський» (1970);
• «Солов'ї, солов'ї…» (1972);
• «Електрозварник» (1973);
• «Доярка» (1973);
• «Герой Соціалістичної Праці механізатор М. Чорний» (1981);
• «Сапер» (1982);
• «Врожай» (1984);
• «Професор В. Власенко» (1985);
• «Народні месники» (1985).

монументальні роботи

Пам'ятник Галині Романовій.

Пам'ятник Іллі Мечникову.

Погруддя Володимира Корнілова.

• пам'ят­ник підпільниці Галині Романовій у Кам'янському (1965; разом з Георгієм Левчуком);
• стела «Володимир Ленін» у Дніпрі (1967, разом з Георгієм Левчуком);
• пам'ят­ник Іллі Мечникову у Дніпрі (1972, разом з Георгієм Левчуком);
• погруддя віцеадмірала Володимира Корнілова в Севастопольському парку Дніпра (1973, разом з Георгієм Левчуком);
• меморіальна дошка пам'яті Олександра Пушкіна у Дніпрі (1976, разом з Георгієм Левчуком);
• пам'ят­ник Герою Радянського Союзу льотчику А. Головіну у Дніпрі (1976, у співавторстві);
• пам'ятний знак на честь Євгена Вучетича у Дніпрі (1976, у співавторстві);
• пам'ят­ник Герою Радянського Союзу льотчику А. Чиркову у Дніпрі (1977, у співавторстві);
• меморіальна дошка на місці розстрілу 10-тисячної демонстрації залізничників 1905 року у Дніпрі (1977, разом з Георгієм Левчуком).

Брав участь в обласних, всеукраїнських мистецьких виставках з 1946 року. Персональні виставки відбулися у Дніпропетровську у 1968 та 1979 роках (обидві — ювілейні).

Роботи зберігаються у Дніпровському художньому музеї.

Література

• Огій Степан Олександрович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 335—336.;
• Л. В. Богданова. Огій Степан Олександрович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2022. — Т. 24 : О. — 944 с. — ISBN 978-966-02-9960-3.