Ольгерд Кричинський
| Ольгерд Кричинський | |
|---|---|
 | |
| Народився |
22 жовтня 1884 Вільнюс, Російська імперія |
| Помер |
2 червня 1941 (56 років) Смоленськ, РРФСР, СРСР ·жертва вбивстваd |
| Країна |
 Російська імперія.svg){kind=small} Польська Республіка |
| Діяльність | політик |
| Галузь | право |
| Знання мов | польська |
| Роки активності | з 1907 |
| Брати, сестри | Леон Кричиньський |
 | |
Ольгерд Найман-Мірза-Кричинський (пол. Olgierd Najman-Mirza-Kryczyński; бл. 22 жовтня 1884, Вільнюс — бл. 2 червня 1941 року, Смоленськ) — польський громадський і політичний діяч, учасник татарського національного руху. Магістр права, прокурор окружного суду в Вільнюсі, а з 1932 року прокурор Верховного суду в Варшаві, голова культурно-освітнього об'єднання татар Польщі[1]. Брат відомого польсько-татарського історика і журналіста Леона Кричинського.
Життєпис[ред. | ред. код]
Ольгерд Найман-Мірза-Кричинський народився 22 жовтня 1884 в Вільнюсі, був сином Констянтина і Марії (уродж. Ахматович). Походив із роду Кричинських. Здобув юридичну освіту. Після розвалу центральної влади в Росії в кінці Першої світової війни, Кричинський вирушив разом з братом, Леоном Кричинським, до Криму, де брав активну участь у громадському житті[1].
Про цей період в житті Криму доктор Селім Хажбієвіч писав: «Польські татари домінували в політичному і культурному житті Криму, і якщо б державну незалежність Криму вдалося зберегти, можливо, це була б держава організована і керована польськими татарами»[2]. Після захоплення півострова більшовиками Ольгерд Найман-Мірза-Кричинський вирушив до Азербайджану, де працював у 1919—1920 заступником міністра юстиції. В 1920 році призначений делегатом конференції країн Південного Кавказу в Тбілісі. Був автором проєкту Конфедерації Азербайджану, Грузії і Вірменії[2].
Після окупації регіону більшовиками йому вдалося повернутися до Польщі, де брав участь в культурному і громадському житті польського татар. В 1925 році, очолив культурно-освітнє об'єднання польських татар (голова центральної ради)[3]. Співпрацював з журналом «Rocznik Tatarski»[4]. Професійно пов'язаний з системою правосуддя, служив прокурором Вільнюського окружного суду, в 1932 році був призначений прокурором Верховного суду Польщі[5].
Був заарештований радянськими спецслужбами. Помер 2 червня 1941 у в'язниці в Смоленську[3]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Marek Jerzy Minakowski: Olgierd Najman-Mirza-Kryczyński h. Radwan (odm. tatarska) (ID: psb.13920.1) (pol.). W: Genealogia potomków Sejmu Wielkiego [on-line]. Dr Minakowski Publikacje Elektroniczne. [dostęp 2014-10-10] (пол.)
- ↑ а б Adam Balcer. Muzułmanie marszałka Piłsudskiego. «Ale Historia». 37/2014 (139), s. 5−6, 2014-09-15. Agora SA (пол.)
- ↑ а б Selim Chazbijewicz: Polska sowietologia okresu międzywojennego (pol.). Debata — Portal Informacyjny Olsztyna, 2009-05-08. [dostęp 2014-10-10] (пол.)
- ↑ Remigiusz Okraska. Z rodu Tuhaj-beja: Tatarzy polscy (II). «Zakorzenienie». 3/1999 (5). [dostęp 2014-10-10] (пол.)
- ↑ Sławomir Hordejuk: INNI O TATARACH — TATARZY O SOBIE (pol.). [dostęp 2014-10-10] (пол.)
|
