Координати: 47°43′43″ пн. ш. 32°8′19″ сх. д. / 47.72861° пн. ш. 32.13861° сх. д. / 47.72861; 32.13861

Ольгопіль (Вознесенський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Ольгопіль
Будинок в Ольгополі
Будинок в Ольгополі
Будинок в Ольгополі
Країна Україна Україна
Область Миколаївська область
Район Вознесенський район
Тер. громада Єланецька селищна громада
Код КАТОТТГ UA48040130280029790
Основні дані
Засноване 1772[1]
Населення 656
Площа 1,36 км²
Густота населення 482,35 осіб/км²
Поштовий індекс 55525
Телефонний код +380 5159
Географічні дані
Географічні координати 47°43′43″ пн. ш. 32°8′19″ сх. д. / 47.72861° пн. ш. 32.13861° сх. д. / 47.72861; 32.13861
Середня висота
над рівнем моря
72 м
Водойми р. Громоклія, Балка Суха
Відстань до
районного центру
23 км
Найближча залізнична станція Новий Буг
Відстань до
залізничної станції
40 км
Місцева влада
Адреса ради 55525, с. Ольгопіль
Карта
Ольгопіль. Карта розташування: Україна
Ольгопіль
Ольгопіль
Ольгопіль. Карта розташування: Миколаївська область
Ольгопіль
Ольгопіль
Мапа
Мапа

CMNS: Ольгопіль у Вікісховищі

Ольго́піль (в минулому — Віттовка, Девітовка, Графське, Максимівка) — село в Україні, у Єланецькій селищній громаді Вознесенського району Миколаївської області. Населення становить 656 осіб. До 2020 року орган місцевого самоврядування — Ольгопільська сільська рада.

Географія

[ред. | ред. код]

На північно-східній околиці села Балка Суха впадає у річку Громоклію.

Історія

[ред. | ред. код]

Ольгопіль заснований в 1772 році як військове укріплення. В середині XIX ст. сюди переселили жителів села Мечиславки Єлисаветградського повіту.[2]

За даними на 1859 рік у власницькому містечку Ольгопіль (Графське, Девітовка) Єлизаветградського повіту Херсонської губернії мешкало 944 особи (476 чоловіків та 468 жінок), налічувалось 121 дворове господарство, існували православна церква, поштова станція, винокуренний завод, відбувались базари.[3]

Станом на 1886 рік у колишньому власницькому містечку, центрі Ольгопільської волості, мешкало 589 осіб, налічувалось 111 дворів, існували православна церква, 6 лавок, винний склад, відбувались ярмарок на Середопісну неділю та базари через 2 тижні по неділях.[4] За версту — поштова станція.

У 1921 р. Ольгопільська волость Вознесенського повіту приєднана до Миколаївської губернії[5] (колишньої Херсонської).

У 1936 році Ольгопіль (та Ольгопольську сільраду) Ново-Бузького району перечислено до Бобринецького району.[6]

Станом на 1946 рік с. Ольгопіль у складі Новобузького р-ну.[7]

Рішенням облвиконкому від 17 березня 1972 р. с. Ольгопіль Новобузького р-ну передано до складу Єланецького району.

Населення

[ред. | ред. код]

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[8]:

Мова Кількість Відсоток
українська 646 98.48%
російська 7 1.07%
румунська 3 0.45%
Усього 656 100%

Транспорт

[ред. | ред. код]

Через Ольгопіль проходить автомобільна дорога національного значення Н14.

Джерела

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ВРУ
  2. http://ukrssr.com.ua/mikolayivska/novobuzkiy/olgopil-novobuzkiy-rayon-mikolayivska-oblast
  3. рос. дореф. XLVII. Херсонская губернія. Списокъ населенныхъ мѣстъ по сведеніям 1859 года. Изданъ Центральнымъ Статистическимъ комитетомъ Министерства Внутреннихъ делъ. СанктПетербургъ. Въ типографіи Карла Вульфа. 1868. LXXX + 191 стор., (код 1500)
  4. Волости и важнѣйшія селенія Европейской Россіи. По данным обслѣдованія, произведеннаго статистическими учрежденіями Министерства Внутренних Дѣл, по порученію Статистическаго Совѣта. Изданіе Центральнаго Статистическаго Комитета. Выпуск VIII. Губерніи Новороссійской группы. СанктПетербургъ. 1886. — VI + 157 с. (рос. дореф.)
  5. Постанова ВУЦВК № 134 від 23 березня 1921 р. «Про адміністративно-теріторіяльну зміну Одеської і Миколаївської губерні»
  6. Постанова Президії ЦВК УСРР № 220 від 25 серпня 1936 р. «Про часткові зміни районних меж Дніпропетровської та Одеської областей»
  7. Українська РСР: Адміністративно-територіальний поділ (на 1 вересня 1946 року) / М. Ф. Попівський (відп. ред.). — 1 вид. — К. : Українське видавництво політичної літератури, 1947. — С. 361.
  8. Рідні мови в об'єднаних територіальних громадах України — Український центр суспільних даних