Ось знову вікно...

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ось знову вікно...
Вот опять окно...
Жанр драма
Режисер Лев Цуцульковский
Сценарист Юрій Бондарєв
У головних
ролях
Микола Трофімов
Владислав Стржельчик
Оператор Микола Горський
Композитор Станіслав Пожлаков
Художник Микола Субботін
Кінокомпанія "Лентелефільм"
Країна СРСР СРСР
Рік 1982

«Ось знову вікно…» («Вот опять окно…») — радянський телефільм у трьох новелах 1982 року, знятий режисером Львом Цуцульковским на студії «Лентелефільм».

Сюжет[ред. | ред. код]

Фільм складається з трьох новел, пов'язаних музичним сюжетом — піснею С. Пожлакова на вірші М. Цвєтаєвої «Ось знову вікно…»

Перша новела — за оповіданням Г. Горишина «Сто роялів».

Іван Корабльов (М. Трофімов), начальник цеху з виробництва роялів приходить у гості до професора консерваторії Сосновського (В. Стржельчик), який як член приймальної комісії не прийняв останній у плані сотий рояль. Розмовляючи з професором Корабльов розуміє, що не одними цифрами живе людина.

Друга новела — за оповіданням Ю. Бондарєва «Вибачте нас!».

Павло Софронов (К. Лавров) — відомий конструктор, що приїжджає до міста, де він виріс, і заходить у гості до своєї старої вчительки (З. Квятковської). Виявилося, що, крім нього, ніхто з випускників її більше не відвідував.

Третя новела — за оповіданням І. Меттера «Удвох».

У квартиру Тані (О. Проклова) та її матері Анни Кирилівни (Н. Ургант) переїжджає Альоша (О. Овчинніков), який, мабуть, незабаром стане чоловіком Тані. Герої переконуються яких витрат душевних сил потребує почуття кожного.

У ролях[ред. | ред. код]

Знімальна група[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]