П'ятигірське
| Селище П'ятигірське | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Харківська область |
| Район | Ізюмський район |
| Громада | Донецька селищна громада |
| Код КАТОТТГ: | |
| Облікова картка | П'ятигірське |
| Основні дані | |
| Засновано | 1685 |
| Площа | 0,739 км² |
| Населення | 2600 |
| Густота | 3502,03 осіб/км²; |
| Поштовий індекс | 64252 |
| Телефонний код | +380 5749 |
| Географічні координати | 49°26′29″ пн. ш. 36°36′06″ сх. д. / 49.44139° пн. ш. 36.60167° сх. д.Координати: 49°26′29″ пн. ш. 36°36′06″ сх. д. / 49.44139° пн. ш. 36.60167° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 186 м |
| Водойма | Дінець
|
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | |
| Селищна влада | |
| Адреса | 64250, Харківська область, Ізюмський район, селище Донець, вул. Центральна, 40 |
| Карта | |
  П'ятигірське | |
 П'ятигірське  П'ятигірське | |
| |
П'ятигірське — селище в Україні, у Донецькій селищній громаді Ізюмського району Харківської області. Населення становить 2588 осіб. До 2020 орган місцевого самоврядування — П'ятигірська сільська рада.
Географія[ред. | ред. код]
Селище П'ятигірське складається з 2-х частин, рознесених на приблизно на 1 км. За 3 км протікає річка Сіверський Донець. Через селище проходить автомобільна дорога Т 2110. Навколо багато газових свердловин. Сходяться кілька газо-і газоконденсатопроводів.
Історія[ред. | ред. код]
Селище постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного урядом СССР в 1932—1933 роках, кількість встановлених жертв в Червоному Донці, П'ятигірському, Червоногірському (Червоній Гірці), Жовтневому, Червоноандріївському, Копанках — 1204 людини[1].
До 2020 село було центром П'ятигірської сільської ради Балаклійського району. Після адміністративно-територіальної реформи Пʼятигірське перейшло в підпорядкування обʼєднаної Донецької селищної громади і разом із нею увійшло до складу Ізюмського району.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення селища становила 2523 особи, з яких 1230 чоловіків та 1293 жінки[2].
За переписом населення України 2001 року в селищі мешкало 2586 осіб[3].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 51,04 % |
| російська | 48,45 % |
| молдовська | 0,08 % |
| циганська | 0,08 % |
| білоруська | 0,04 % |
| болгарська | 0,04 % |
| вірменська | 0,04 % |
| німецька | 0,04 % |
Економіка[ред. | ред. код]
- Шебелинське відділення бурових робот, сел. П'ятигірське. Входить в TOP-100 Україна найбільших забруднювачів навколишнього середовища.[5]
- Поряд з селищем велика птахо-товарна ферма ВАТ «Курганський бройлер».
Див. також[ред. | ред. код]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Мартиролог. Харківська область, ст. 323—350 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 23 лютого 2014. Процитовано 30 вересня 2015.
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Харківська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Харківська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Офіційний сайт ДЕІАМ — 100 об'єктів. Архів оригіналу за 3 січня 2009. Процитовано 6 серпня 2014.
Посилання[ред. | ред. код]
|
Це незавершена стаття з географії Харківської області. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
| ||||||||||||||
| ||||||||