Пазиграфія

Пазиграфія (від грец. πας – кожний, усякий й ...графія) – загальнозрозуміле письмо; передача думки/думок знаками, зрозумілими багатьом народам світу(наприклад, нотне письмо).

Ідея була запропонована в XVII столітті англійським лінгвістом на ім'я Джордж Дальгарно, який опублікував в 1661 році книгу під назвою «Ars signorum, vulgo character universalis et lingua philosophica» (лат. Мистецтво позначень, загальнозрозумілі універсальні характери і філософська мова). Замість терміну lingua philosophica стали використовувати термін «пазиграфія».

В 1668 честерський епіскоп Джон Вілкінс зробив наступну спробу. В своєму філософському трактаті "Нарис щодо суттєвих сторін символів та філософської мови" (англ. An Essay towards a Real Character and a Philosophical Language, 1668) він запропонував нову мову -- універсальна мова(лат. lingua generalis). На жаль, вона не набула поширення.

Було ще декілька спроб створити пазиграфію на основі піктографії. Мета такої систем -- усезагальний засіб спілкування. Прикладом можуть бути:

• "Неогліфи" А. Баті
• "Пікто" Х. Єнсена.

Однак такі спроби не мали успіху. Як і в піктографії, кодування абстрактної інформації — важка справа. Так і не вдалося розробити універсальну систему, яку можна було б зрозуміти або вивчити досить швидко кожній людині. Тому наступним етапом розвитку піктографії була ідеографія.

Джерела

• Словник іншомовних слів. За редакцією О. С. Мельничука. Головна редакція Української радянської енциклопедії. Київ — 1977.

Посилання

• Пазиграфія // Літературознавча енциклопедія : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. І. Ковалів. — Київ : ВЦ «Академія», 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 170.