Пам'ятник Миколі Бенардосу (Фастів)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Пам'ятник Миколі Бенардосу, Фастів

Пам'ятник Миколі Бенардосу у Фастові — величний пам'ятник видатному російському та українському винахіднику і раціоналізаторові в різних галузях науки і техніки Миколі Миколайовичу Бенардосу у районному центрі Київської області місті Фастові, де проминули його останні роки життя.

Це один з 2 присвячених персоналіям повнофігурних фастівських пам'ятників. Він розташований неподалік від центру міста на майдані, утвореному вулицями Івана Мазепи, Семена Палія та Садовою.

Історія та автори[ред. | ред. код]

Пам'ятник визначному винахіднику Миколі Бенардосу, що першим у світі обґрунтував спосіб електричного дугового зварювання (1882), і який жив у Фастові до самої смерті, був встановлений у 1981 році — до 100-річчя саме цього винаходу.

Автори пам'ятника — відомий фастівський скульптор А. А. Древецький та архітектор В. С. Тофан.

Опис[ред. | ред. код]

Фастівський пам'ятник Бенардосу являє собою скульптуру винахідника на повен зріст заввишки у понад 2 людські зрости, встановлену на невисокому гранітному фігурному постаменті із широкою пласкою основою.

Могутню постать Миколи Бенардоса автор-скульптор зобразив у динаміці — винахідник у довгому робочому фартусі ніби ступає назустріч глядачеві, у правиці в нього затиснутий його винахід, лівиця випростана у дружньому вітальному жесті. Складається враження, що Миколі Бенардосу не терпиться поділитися із радістю свого винаходу.

Як засвідчував автор скульптури Анатолій Древецький:

«... Девіз пам'ятника — «Все віддаю людям», і я засобами пластики намагався донести це.»

Фастівський пам'ятник Миколі Бенардосу — не єдиний в Україні (та Росії), але безперечно, є найбільш монументальним серед усіх.

Джерело[ред. | ред. код]

  • Микола Бенардос у Фастові // Кравченко Н. М., Чиговська Л. Г., Неліна Т. В. Фастівщина. Сторінки історії. (від давнини до 20-х років XX століття)., Фастів: Фастівський державний краєзнавчий музей, 2004. — С. 162