Перитон (астрономія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Перитон, виявлений в обсерваторії Паркса. Перитон триває кілька мілісекунд, протягом яких частота сигнилу знижується, нагадуючи швидкий радіосплеск

Перитони — короткі штучні радіосигнали, що нагадують швидкі радіосплески. Реєструвались здебільшого в обсерваторії Паркса, активно досліджувались в 2007—2015 роках. Природа перитонів тривалий час залишалась невідомою, хоча основною гіпотезою було їхнє земне, а не космічне походження. Зрештою, було встановлено, що перитони викликані передчасним відкриттям дверцят мікрохвильової печі поряд з радіотелескопом[1].

Найменування[ред. | ред. код]

Через незрозуміле походження радіосигнали були названі на честь перитона, міфічного крилатого оленя, який відкидає тінь людини[2]. Ця назва відсилає до того, що сигнали створені людиною, але мають характеристики, що імітують природні явища швидких радіоімпульсів[3]. Такий термін обрала Сара Берк-Сполаор у 2011 році[3].

Виявлення[ред. | ред. код]

Перитони спостерігалися в обсерваторії Паркса та радіообсерваторії Блеєна[4]. Після відкриття першого швидкого радіоімпульсу у 2007 році Берк переглянула старі радіотелескопічні дані у пошуках подібних сигналів і знайшла щось схоже на те, що шукала. 16 знайдених нею сигналів, здавалося, заповнювали всю ділянку неба, видиму в телескоп. Відсутність спрямованості в нових сигналах спонукала Берк до думки, що сигнали були мали земне походження[5]. Між 1998 і 2015 роками старі дані показали 46 перитонів, які були ідентифіковані в обсерваторії Паркса[4]. 23 червня 1998 року в тому самому місці протягом 7 хвилин було виявлено 16 перитонів[4]. У січні 2015 року в обсерваторії Паркса було виявлено 3 перитони[4]. Станом на 2015 рік 25 перитонів були предметом наукових публікацій[4].

Гіпотези походження[ред. | ред. код]

Ці сигнали мали деякі характеристики, подібні до швидких радіоімпульсів, які, ймовірно, надходили з-за меж галактики Чумацький Шлях[6][7]. Однак астрономічне походження перитонів було швидко виключено[8][9][10]. Щоб відстежувати дії поблизу телескопа, з грудня 2014 року був встановлений моніторинг радіочастотних сигналів в обсерваторії Паркса. Було визначено, що кожний перитон супроводжувався радіовипромінюванням на частоті 2,5 ГГц, яке перебувало поза полем зору телескопа[5][11]. Гіпотетичні потенційні джерела перитонів включали[12]:

Ідентифікація походження[ред. | ред. код]

У 2015 році було виявлено, що перитони є результатом передчасного відкриття дверцят мікрохвильової печі в обсерваторії Паркса. 17 березня 2015 року 3 перитони були створені експериментально: у мікрохвильову піч поставили керамічні чашки з водою і відкрили дверцята, поки піч працювала[4]. Коли магнетрон вимикається, мікрохвильова піч випускає радіоімпульс із динамічним спектром, який дуже схожий на спектр швидких радіоімпульсів[13][4]. Дві мікрохвильові печі Matsushita були визнані відповідальними за більшість перітонів. Обидві були працездатними та старшими за 27 років[4]. Перитони виривалися через відкриті дверцята мікрохвильової печі приблизно в 50 % випадків[2].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Hall, S. (12 травня 2015). Microwave Ovens Spark Radio Signals. Sky & Telescope. Процитовано 25 грудня 2015. The reason dates back 17 years, when astronomers first spotted fleeting bursts of radio signals in their data.
  2. а б Maggs, Sam (24 квітня 2015). The Women On The Hunt For Perytons And Life In Outer Space. The Mary Sue (англ.). Процитовано 28 березня 2023.
  3. а б Burke-Spolaor, S.; Bailes, M.; Ekers, R.; Macquart, J.-P.; Crawford III, F. (2011). Radio Bursts with Extragalactic Spectral Characteristics Show Terrestrial Origins. The Astrophysical Journal. 727 (1): 18. arXiv:1009.5392. Bibcode:2011ApJ...727...18B. doi:10.1088/0004-637X/727/1/18.
  4. а б в г д е ж и Petroff, E.; Keane, E. F.; Barr, E. D.; Reynolds, J. E.; Sarkissian, J.; Edwards, P. G.; Stevens, J.; Brem, C.; Jameson, A. (2015). Identifying the source of perytons at the Parkes radio telescope. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 451 (4): 3933—3940. arXiv:1504.02165. Bibcode:2015MNRAS.451.3933P. doi:10.1093/mnras/stv1242.
  5. а б Petroff, Emily (25 травня 2015). How we found the source of the mystery signals at The Dish. The Conversation (англ.). Процитовано 28 березня 2023.
  6. Burke-Spolaor, S.; Bailes, M.; Ekers, R.; Macquart, J.-P.; Crawford III, F. (2011). Radio Bursts with Extragalactic Spectral Characteristics Show Terrestrial Origins. The Astrophysical Journal. 727 (1): 18. arXiv:1009.5392. Bibcode:2011ApJ...727...18B. doi:10.1088/0004-637X/727/1/18.
  7. Bagchi, M.; Nieves, A. Cortes; McLaughlin, M. (2012). A search for dispersed radio bursts in archival Parkes Multibeam Pulsar Survey data. Monthly Notices of the Royal Astronomical Society. 425 (4): 2501—2506. arXiv:1207.2992. Bibcode:2012MNRAS.425.2501B. doi:10.1111/j.1365-2966.2012.21708.x.
  8. Saint-Hilaire, P.; Benz, A. O.; Monstein, C. (2014). Short-duration Radio Bursts with Apparent Extragalactic Dispersion. The Astrophysical Journal. 795 (1): 19. arXiv:1402.0664. Bibcode:2014ApJ...795...19S. doi:10.1088/0004-637X/795/1/19.
  9. Katz, J. I. (2014). What Perytons are not, and Might Be. The Astrophysical Journal. 788 (1): 34. arXiv:1403.0637. Bibcode:2014ApJ...788...34K. doi:10.1088/0004-637X/788/1/34.
  10. Kulkarni, S. R.; Ofek, E. O.; Neill, J. D.; Zheng, Z.; Juric, M. (2014). Giant Sparks at Cosmological Distances?. The Astrophysical Journal. 797 (1): 70. arXiv:1402.4766. Bibcode:2014ApJ...797...70K. doi:10.1088/0004-637X/797/1/70.
  11. Hall, Shannon (12 травня 2015). MICROWAVE OVENS SPARK RADIO SIGNALS. Sky and Telescope. Процитовано 28 березня 2023.
  12. Bushwick, S. (22 квітня 2015). Mysterious Radio Bursts Are Indeed Coming From A Galaxy Far, Far Away. Popular Science. Процитовано 5 травня 2016.
  13. Gilster, P. (6 квітня 2015). Puzzling Out the Perytons. Centauri Dreams. Процитовано 25 грудня 2015.

Посилання[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]