Петрів Ігор Олексійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Петрів Ігор Олексійович
 Майор
Загальна інформація
Народження 13 жовтня 1967(1967-10-13)
Лахденпох’я, СРСР
Смерть 12 липня 2014(2014-07-12) (46 років)
Маринівка, Україна
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ДПС України
Рід військ Прикордонні війська
Війни / битви
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Медаль «За бездоганну службу» І ступеня Медаль «За бездоганну службу» ІІ ступеня

І́гор Олексі́йович Пе́трів[1] (нар. 13 жовтня 1967, Лахденпох'я, СРСР — пом. 12 липня 2014, Маринівка, Україна) — український офіцер, майор Державної прикордонної служби України. Загинув в ході антитерористичної операції поблизу села Маринівка (Донецька область).

Життєпис[ред. | ред. код]

Ігор Петрів народився у містечку Лахденпох'я в Карелії. Після закінчення школи був викликаний для проходження строкової військової служби. Опісля залишився служити за контрактом і потрапив у 76-й гвардійський танковий полк 20-ї танкової дивізії Північної групи військ, що на той час дислокувався на території Польщі. У 1991 році полк було переведено з Польщі на Черкащину, а з 1 травня 1992 року передано в розпорядження Державного комітету у справах охорони державного кордону України, де Ігор Петрів і продовжив свою службу.

У 1994 році Ігор Петрів закінчив Інститут прикордонних військ України та повернувся до навчального центру в Оршанці у званні лейтенанта. Дослужився до звання майора. У оршанецькому навчальному центрі працював старшим викладачем групи спеціальної вогневої підготовки. У 2002 та 2011 роках був відзначений Адміністрацією ДПС України медалями «За бездоганну службу» II та І ступеня.

З перших днів війни на сході України у 2014 році перебував на передовій у складі мотоманеврової групи, до цього займався охороною кордону в районі Чонгару[2][3]. 12 липня 2014 року загинув у зоні проведення АТО під час повернення до прикордонного табору після транспортування тіла загиблого полковника Ігоря Момота[4]. Транспорт супроводу підірвався на міні поблизу села Маринівка. Поховано майора Петріва у селі Геронимівка, що на Черкащині. Після смерті у нього залишилася дружина та донька.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

У селі Руська Поляна на честь Ігоря Петріва назвали вулицю. Відтепер вона називається «Вулиця Майора Петріва»[5].

Відзнаки та нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Зустрічається також варіант написання прізвища «Петрев».
  2. Наших прикордонників у Чонгарі годують місцеві жителі. «Вікка». Архів оригіналу за 15 червня 2014. Процитовано 15 липня 2014.
  3. Черкаські прикордонники вже три місяці, як на лінії вогню. «Вікка». Архів оригіналу за 15 серпня 2014. Процитовано 15 липня 2014.
  4. На Сході загинув прикордонник з Оршанця. «Кропива». Процитовано 15 липня 2014.
  5. Архівована копія. Архів оригіналу за 19 серпня 2014. Процитовано 19 серпня 2014.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  6. Указ президента України № 619/2014. Офіційне інтернет-представництво президента України. Процитовано 27 липня 2014.
  7. Завжди в строю: загиблі АТОвці стали почесними громадянами Черкас. — Zmi.ck.ua

Посилання[ред. | ред. код]