Печерний монастир села Розгірче
| Печерний монастир села Розгірче | ||||
 | ||||
|
49°06′50″ пн. ш. 23°41′54″ сх. д. / 49.11389° пн. ш. 23.69833° сх. д.Координати: 49°06′50″ пн. ш. 23°41′54″ сх. д. / 49.11389° пн. ш. 23.69833° сх. д. | ||||
| Країна |
 Україна | |||
|---|---|---|---|---|
| Регіон | Розгірче | |||
| Розташування |
Україна Львівська область, Стрийський район, на південний схід від с. Розгірче | |||
| Система | Відслонення Вигородського пісковика (Українські Карпати) | |||
| Тип | пісковики | |||
| Висота | 443 м над р. м. | |||
| Висота відносна | до 15 м | |||
| Маршрут | з міста Стрий | |||
  Печерний монастир села Розгірче Печерний монастир села Розгірче (Львівська область) | ||||
 | ||||
 Печерний монастир села Розгірче у Вікісховищі | ||||
Печерний монастир села Розгірче — скельно-печерний комплекс, унікальна пам'ятка історії та природи. Розташований на південно-східній околиці села Розгірче (Стрийського району, Львівської області), в однойменному урочищі Розгірче, на території створеного 1984 року заповідного урочища «Розгірче».
«Скельний монастир Розгірче» лежить на висоті 443 м над рівнем моря. Це скелясті виступи пісковиків заввишки до 25 м, що утворились більше 70 млн років тому на дні палеогенового моря. Кам'яний лабіринт відслонення Вигородського пісковика завширшки 50 м тягнеться серед буково-смерекового лісу зі сходу на захід майже на 400 метрів.
Перші згадки про монастир відносяться до другої половини XV століття, ймовірно, був розбудований в XIII–XIV ст. Сучасні дослідження вказують на те, що скелі використовувалися ще з язичницьких часів як місце поселення чи сховок. Сучасний монастир — популярна туристична місцина.
Історія монастиря[ред. | ред. код]
Скелі використовувалися ще в язичницькі часи, про що свідчать сліди на скелях, а також виявлене тут, у 1990 році, землеробське поселення на городищі, датоване VIII–VII століттями до нашої ери.
За переказами селян, сам монастир був чоловічим. Ймовірно, що його засновниками були монахи, що втікали із поруйнованого в 1200 роках татарами Києва та інших селищ Київської Русі. Ченці, які вижили, дісталися цих земель, осісти, та, як вважають дослідники, знайшли непримітно-важкодоступну місцину та видовбали у скелях свій монастир.
Монахи, в більшості, вели мовчазний спосіб життя, тобто не спілкувалися між собою. На свята до них могли приходити селяни, звичайно ж, з їх дозволу. Ще відомо, що монахи продавали мед з пасіки, що знаходилась недалеко, аби заробити кошти. Довкола монастиря росли ягоди та гриби, якими монахи харчувалися.
Будова монастиря[ред. | ред. код]
Місце облаштування було дуже зручним та безпечним, адже в той час татари робили набіги на українські села та землі і спалювали їх (не раз таке ставалося із селом Розгірче). Сам скельний масив знаходиться у підніжжі хребта, на його північному схилі, тому монастир, розташований на пагорбі серед лісу і в 200 метрах від південно-східної околиці села, був важкодоступним для нападників.
«Ворота» монастиря[ред. | ред. код]
Скельний комплекс складається із двох частин - власне основної із приміщеннями у породі та двох менших скель.
Віддалені від головного комплексу на 50 метрів, ці дві скелі утворили вузький прохід у схилі та були такими собі воротами. Поміж тих воріт веде стежка до основної скелі.
Загальний комплекс[ред. | ред. код]
У товщі основного скельного масиву вибито три печери, які розташовані на двох рівнях. На першому — два приміщення, а на другому (до якого ведуть сходи) — одне приміщення. Дослідники вважають нижню велику печеру житловою кімнатою, до якої примикала комора, а верхню печеру — монастирською церквою.
Дослідження комплексу[ред. | ред. код]
В минулому якихось ґрунтовних досліджень скельного комплексу не відбувалося, тому лише куца згадка про монастир, датована XV століттям, стала відправною точкою для місцевих краєзнавців.
Перші детальні дослідження скель в Розгірчому провели Вагилевич та Карпович (1830 і 1834 роки відповідно), вже на основі їх висновків та знахідок вибудовували гіпотези щодо історії та минулого скель та споруд на них.
А з кінця XX століття українські науковці й краєзнавці розпочали ґрунтовно досліджувати скелі.
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- Фотоподорож: печерний монастир села Розгірче /Укрінформ, 4.9.2020/ [Архівовано 20 вересня 2020 у Wayback Machine.]
Зовнішні посилання[ред. | ред. код]
- Детальний опис Печерного монастиря в Розгірче [Архівовано 13 вересня 2016 у Wayback Machine.];
- Опис подорожі до Печерного монастиря в Розгірче [Архівовано 30 жовтня 2020 у Wayback Machine.];
- Історія Печерного монастиря в Розгірче [Архівовано 8 серпня 2016 у Wayback Machine.];
- Веломандрівка до монастиря;
- Відеоекскурсія до Печерного монастиря в Розгірче;
- Скельний монастир в с. Розгірче - відео
- Відео - Печерний Монастир в селі Розгірче