Платформа памʼяті Меморіал
| Платформа памʼяті Меморіал | |
|---|---|
 | |
| Гасло | Створюємо нову культуру памʼяті |
| Засновано | 2022, березень |
| Вебсайт: victims.memorial | |
Платформа пам’яті Меморіал — українська неурядова, некомерційна ініціатива, яка працює над збереженням і вшануванням памʼяті українців, які загинули через війну Росії проти України. Місією проєкту є створення нової культури памʼяті в Україні[1]. Заснована 2022-го року громадською організацією Агенція розвитку локальних медіа «Або».
Діяльність [ред. | ред. код]
Збір і публікація історій загиблих[ред. | ред. код]
Станом на квітень 2024-го року платформа памʼяті Меморіал опублікувала 6600 верифікованих історій українців, які загинули через війну. Серед них 3800 історій цивільних, зокрема, 154 дітей[2][3]. Завдання Меморіалу — розповісти історії про всіх загиблих українців, про яких вдасться знайти інформацію. Незалежно від їхнього соціального статусу, віку, професії чи інших соціальних атрибутів[4].
База історій Меморіалу є матеріалом для журналістів, правозахисників, документалістів, істориків й слугуватиме для цього й в майбутньому. До прикладу, історії про загиблих освітян увійшли до книги «Жити, щоб навчати: збірка учительських історій про війну»[5], яку 2023-го року видала громадська спілка «Освіторія»[6].
Також історії, створені Меморіалом, щоденно публікуються у соціальних мережах ключових національних ЗМІ (Українська правда, Суспільне, 24 канал, NV) та 10 обласних військових адміністрацій (зокрема, Донецькій, Луганській, Чернігівській)[7].
Кожна історія — це не лише формальна інформація з датою народження і обставинами смерті, а спроба розкрити людину: чим вона цікавилася, про що мріяла, чим займалася.
Методологія збору інформації:[ред. | ред. код]
- опрацювання форм із даними, які заповнюють рідні та близькі загиблих;
- робота «в полі», коли журналісти отримують інформацію про загиблих безпосередньо на місці події чи спілкуючись телефоном/онлайн;
- обмін інформацією з партнерськими організаціями та ЗМІ;
- моніторинг соціальних мереж, медіазгадок, запити до органів державної влади.
Публічні акції вшанування памʼяті [ред. | ред. код]
Відео памʼяті у публічних просторах[ред. | ред. код]
У січні 2024-го Меморіал розпочав співпрацю із київськими торгівельними центрами Gulliver, Ocean Plaza та ЦУМ, які погодилися безкоштовно показувати на плазмових екранах своїх майданчиків відеоісторії загиблих захисників та захисниць України[8].
З березня відео Меморіалу почали показувати на вокзалах п’яти міст: Івано-Франківськ, Київ, Луцьк, Дніпро, Харків та у потягах Інтерсіті[9]. Тоді ж до акції приєдналися одеський торговельний центр «Острів», кінотеатри «Планета кіно», «Жовтень», «Оскар»[10].
Документальні фільми[ред. | ред. код]
Меморіал відзняв 15 документальних фільмів про загиблих військових та цивільних. Опісля офлайн-презентації фільми стають доступними на YouTube-каналі Меморіалу та партнерів, сервісах Мегого та Київстар ТБ. Також стрічки Меморіалу виходять в ефірі 5 каналу, Апостроф ТБ, Армія ТБ та наших регіональних партнерів.
У лютому 2024-го разом із 11 каналом (Дніпро) Меморіал організував кіномарафон пам’яті, під час якого показали 12 документальних фільмів про загиблих.
Перелік фільмів:[ред. | ред. код]
- «Небезпека як ремесло» – історія воїна і художника Артема Азарова з Харкова.
- «Ватажок собак» – про Валентина Бордакова, кінолога та бойового медика з Чернігова.
- «Дорога до Мрії» — історія про вбивство 70-річного Анатолія Древаля, автомобіліста та власника багі-центру “Мрія” у селі Мила під Києвом[11].
- «Королева амбулансу» — фільм про лікарку «Охматдиту», яку вбила російська ракета[12].
- «Або ми. Або вони» — історія Дениса Антіпова, воїна з позивним «Бук». У цивільному житті був викладачем корейської мови, підприємцем.[13]. Стрічка має субтитри 9 мовами: англійською, корейською, іспанською, італійською, німецькою, польською, французькою, японською та латиською.
Виставки в Україні та за кордоном[ред. | ред. код]
Команда підготувала кілька тематичних виставок:
- «Наодинці» про дружин військових, які втратили своїх чоловіків на війні[14][15].
- «Втрачене дитинство» про дітей, яких вбила Росія[16]. Це 23 колажі з історіями про загиблих дітей, написані від першої особи. Тексти створені спільно з рідними загиблих дітей. Це історії дітей різного віку: від ненароджених до майже дорослих молодих людей [17].
Виставки були показані у десятках міст України[18] та понад 25 країнах від Нової Зеландії, Японії, Кореї до країн ЄС, Штатів та Канади.
Співпраця з правозахисними організаціями[ред. | ред. код]
Меморіал є членом міжнародної мережі Every Casualty Counts, яка займається документуванням цивільних жертв воєнних конфліктів у світі, та тісно співпрацює з іншими міжнародними та українськими правозахисними організаціями та ініціативами, зокрема:
- Передав дані для звіту Управління Верховного комісара ООН з прав людини (УВКПЛ) про важливість документування втрат та постраждалих внаслідок конфліктів та подальше використання цих даних для притягнення до відповідальності винних. Він був представлений 3 липня у Цюриху в під час 53-ї сесії сесії Ради з прав людини в ООН[19].
- Надав дані про понад 200 загиблих з Маріуполя та Ізюму Human Rights Watch, які були використані у дослідженнях організації: «Під завалами Документування руйнувань та втрат у Маріуполі»[20] та «Російський напад вбив десятки цивільних у житловому будинку в Ізюмі»[21].
- Надав дані про загиблих у Харкові для дослідження міжнародної організації Airwars.org, яка фіксує факти загибелі цивільних[22].
- Підписав Меморандум з Фондом Клуні "За правосуддя" з метою об’єднання зусиль щодо документування наслідків військових злочинів й надає йому дані для правозахисної роботи.
- У квітні 2024-го почав співпрацю із R.T. Weatherman Foundation, яка опікується родинами загиблих іноземців та пам’яттю про них.
Співпраця з медіа[ред. | ред. код]
Меморіал системно створює статті про війну та загиблих для міжнародних, ключових національних та регіональних ЗМІ. За два роки вийшло понад 350 статей.
Серед іноземних видань, для яких пише проєкт — Libertate (Romania), Correodelsur (Spain), Forbes (Mexico). Іншим медіа команда Меморіалу допомагаємо з пошуком тем та контактами героїв. Наприклад, допоміг зі статею для The New York Times.
Серед ключових медійних спецпроєктів:
- «Люди, які працюють зі смертю»[23]: сім особистих досвідів тих, хто у своїй роботі, службі чи волонтерській діяльності щодня стикається з трагедією втрати[24].
- «Відвези мене туди, де тато спить»[25]: спецпроєкт, який охоплює п'ять міст, сім кладовищ і 15 історій сімей, які втратили на війні своїх рідних та розповідає про їхній досвід відвідування цвинтарів, де поховані рідні.
Інше[ред. | ред. код]
Відповідно результатів соціологічного дослідження, проведеного компанією «Градус» і опублікованого у жовтні 2023 року, Меморіал посів третє місце в списку найбільш впізнаваних організацій, які займаються збором історій про загиблих — 12% респондентів знали про цей проєкт[26].
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ Якою ми не хочемо бачити пам’ять після війни. Українська правда (укр.). Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ Платформа пам'яті "Меморіал". Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ Memorial (24 березня 2024). «Уві сні починаю її обіймати, відчуваю її тепло». Історії чотирьох дітей, яких убила Росія. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ Медіамейкер (17 листопада 2022). Побачити за некрологом людину. Медіамейкер. Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ Memorial (10 березня 2023). Освітяни, життя яких відібрали російські військові. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ “Жити, щоб навчати” – збірка історій учителів у часи повномасштабної війни | Нова українська школа (укр.). 11 квітня 2023. Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ Lekhovitser, Daniel (29 липня 2022). Епітафія для живих: як український «Меморіал» перетворює статистику щодо загиблих на некрологи з історією. Заборона (укр.). Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ Демченко, Марія (19 січня 2024). ТРЦ Gulliver щодня показуватиме ролик про загиблих військових. Хмарочос (укр.). Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ На залізничному вокзалі Харкова вшановуватимуть пам'ять загиблих захисників з області. Накипіло (укр.). 1 березня 2024. Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ Що зробив Меморіал у березні: діджиталізація у сфері пам’яті, фільм про воєнний злочин Росії, експедиція в Ізюм | Громадський Простір (укр.). Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ leralauda (5 березня 2024). «Дорога до Мрії». Документальний фільм про власника багі-центру Анатолія Древаля, якого розстріляли російські окупанти. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ leralauda (6 лютого 2024). «Королева амбулансу». Фільм про лікарку «Охматдиту», яку вбила російська ракета. Меморіал жертв війни (укр.). Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ Або ми, або вони | Документальний фільм про Дениса Антіпова – воїна, викладача, підприємця (укр.), процитовано 3 травня 2024
- ↑ НАОДИНЦІ. naodinci.victims.memorial. Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ «Наодинці»: У Києві презентували фотопроєкт, присвячений дружинам загиблих Героїв. armyinform.com.ua (укр.). Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ Втрачене дитинство. lost-childhood.webflow.io. Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ «Втрачене дитинство». Виставка світлин присвячена дітям загиблим під час війни відкрилась у Харкові (укр.), процитовано 5 квітня 2024
- ↑ "Я прийшла до свого сина, як до живого": виставку "Втрачене дитинство" показують у восьми містах. Переяслав.City (укр.). Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ Human Rights Council 53rd session Schedule. hrc53.sched.com. Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ Під завалами: Документування руйнувань та втрат у Маріуполі. Human Rights Watch (укр.). 7 серпня 2024. Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ “A Thousand Explosions in My Ears”: Russian Attack Killed Dozens of Civilians in Izium Residential Building. Human Rights Watch (англ.). 22 березня 2023. Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ Civilian harm in the Battle of Kharkiv. airwars.org. Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ Люди, які працюють зі смертю. lyudi.victims.memorial. Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ «Люди, які працюють зі смертю». Новий спецпроєкт платформи пам'яті Меморіал. detector.media (укр.). 1 березня 2024. Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ Життя на кладовищі. zhittya-na-kladovishchi.webflow.io. Процитовано 5 квітня 2024.
- ↑ Поточний стан ініціатив з усної історії в Україні: аналітичний звіт за результатами комплексного дослідження - Eкспертам - "Голоси Мирних", музей Фонду Ріната Ахметова. civilvoicesmuseum.org. Процитовано 5 квітня 2024.