Побігун Сергій Борисович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Побігун
Сергій Борисович Побігун
 Старший солдат
Загальна інформація
Народження 13 травня 1990(1990-05-13)
Торське, Заліщицький район, Тернопільська область, Українська РСР, СРСР
Смерть 2 жовтня 2022(2022-10-02) (32 роки)
Нижня Журавка
Поховання Торське
Національність українець
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС ЗСУ Збройні сили
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня

Сергій Борисович Побігун (13 травня 1990, с. Торське, Тернопільська область — 2 жовтня 2022, с. Нижня Журавка, Харківська область) — український військовослужбовець, старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2022), кавалер ордена «За мужність» ІІ ступеня (посмертно 2023)

Життєпис[ред. | ред. код]

Сергій Побігун народився 13 травня 1990 року в селі Торському, нині Заліщицької громади Чортківського району Тернопільської области України.

Брав участь в АТО. З початком повномасштабного російського вторгнення в 2022 році, старший солдат, сапер 1-го інженерно-саперного відділення інженерно-саперного взводу військової частини А2582. Загинув 2 жовтня 2022 року, внаслідок підриву саморобного вибухового пристрою під час розмінування маршруту руху в районі с. Нижня Журавка на Харківщині.

Похований 7 жовтня 2022 року в родинному селі.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден «За мужність» III ступеня (4 серпня 2022) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[1].
  • орден «За мужність» ІІ ступеня посмертно (28 вересня 2023)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Указ Президента України від 4 серпня 2022 року № 556/2022 «Про відзначення державними нагородами України»

Джерела[ред. | ред. код]