Полещиков Микола Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Микола Іванович Полещиков
Народження 21 квітня (4 травня) 1910(1910-05-04)
Базарно-Карабулацький район, Volsk Okrugd, Нижньо-Волзький край, СРСР
Смерть 13 листопада 1944(1944-11-13) (34 роки)
Цеґлед, Cegléd Districtd, Пешт, Угорщина
Поховання Некрополь Миколаєва
Країна СРСР СРСР
Приналежність Прапор Радянської армії Радянська армія
Вид збройних сил Сухопутні війська
Рід військ піхота
Роки служби 1942–1944
Звання гвардії старшина
Формування 4-а гвардійська механізована бригада
Війни / битви Німецько-радянська війна
Нагороди
Герой Радянського Союзу
Орден Леніна Орден Вітчизняної війни I ступеня Медаль «За відвагу»
Медаль «За оборону Сталінграда»
Медаль «За оборону Сталінграда»
CMNS: Полещиков Микола Іванович у Вікісховищі

Микола Іванович Полещиков (нар. 21 квітня (4 травня) 1910(19100504) — пом. 13 листопада 1944) — радянський військовик часів Другої світової війни, командир відділення саперного взводу 4-ї гвардійської механізованої бригади 2-го гвардійського механізованого корпусу, гвардії червоноармієць. Герой Радянського Союзу (1944).

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Нова Жуківка Базарно-Карабулацької волості Саратовського повіту Саратовської губернії Російської імперії (нині — Базарно-Карабулацький район Саратовської області) в селянській родині. Росіянин. Здобув початкову освіту. Працював теслею.

До лав РСЧА призваний Вольським РВК Саратовської області в липні 1942 року. Воював на Південному, 4-у, 3-у та 2-у Українських фронтах. Брав участь в обороні Сталінграда, визволенні Донбасу.

Особливо гвардії червоноармієць М. І. Полещиков відзначився під час форсування Дніпра. У березні 1944 року в результаті проведення Березнегувато-Снігурівської операції військами 3-го Українського фронту були форсовані річки Дніпро в його нижній течії, Інгулець, Південний Буг, звільнені міста Херсон і Миколаїв.

Відділення, яким командував М. Полещиков, отримало наказ переправити через Дніпро штурмову групу в районі села Михайлівки та забезпечити її просування до переднього краю ворожої оборони, прикритого мінними полями і дротяними загородженнями. В ніч на 10 березня 1944 року на плотах і рибальських човнах почалась переправа. Коли штурмова група досягла середини Дніпра, вона була помічена супротивником, який відкрив інтенсивний вогонь з усіх видів зброї. Попри це, дружно налягаючи на весла і маскуючись очеретами, десантники причалили до правого берега. Четверо саперів на чолі з М. Полещиковим під холодним березневим дощем і сильним вітром поповзли до ворожих траншей, перевіряючи щупами кожний клаптик землі. Всього протягом ночі сапери знешкодили 478 ворожих мін, а також, вміло діючи ножицями, зробили прохід у дротяному загородженні для проходження штурмової групи. Коли сапери були виявлені супротивником і по ним відкрили вогонь з кулемета, гвардії червоноармієць М. Полещиков підповз впритул до кулемета й закидав його обслугу ручними гранатами. Кулемет замовк. Штурмова група, скориставшись ослабленням вогню, стрімкою атакою увірвалася до ворожих траншей, захопила прибережну висоту і забезпечила форсування основних сил батальйону.

Розгромивши супротивника на Дніпрі, передові підрозділи 4-ї гвардійської механізованої бригади вранці 13 березня 1944 року вийшли до повноводної навесні річки Інгулець. Засобів для переправи не виявилося. М. Полещиков організував виготовлення плотів з колод і дощок, зібрав рибальські човни і очолив переправу передового загону.

В ході наступальних боїв на підступах до Будапешту (Угорщина) в районі міста Цеґлед восени 1944 року командир саперного взводу інженерно-мінної роти 4-ї гвардійської механізованої бригади гвардії старшина М. І. Полещиков з групою саперів свого взводу вночі, під проливним дощем і артилерійським вогнем супротивника виявив замінований мост і знешкодив його, тим самим забезпечивши безпечний прохід танків і ударних частин піхоти бригади. 13 листопада 1944 року, виконуючи наказ командування, поблизу Кечкемета був важко поранений, але поле бою не полишив. Того ж дня помер від отриманих поранень[1].

Похований на міському некрополі в Миколаєві.

Нагороди[ред. | ред. код]

Указом Президії Верховної Ради СРСР від 3 червня 1944 року за зразкове виконання бойових завдань командування на фронті боротьби з німецькими загарбниками та виявлені при цьому відвагу і героїзм, гвардії червоноармійцю Полещикову Миколі Івановичу присвоєне звання Героя Радянського Союзу з врученням ордена Леніна і медалі «Золота Зірка» (№ 3881).

Також був нагороджений орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня (14.12.1944) і двома медалями.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Подвиг народа»: Нагородний лист на нагородження орденом Вітчизняної війни 1-го ступеня. (рос.). Архів оригіналу за 13 березня 2012. Процитовано 24 червня 2015.

Посилання[ред. | ред. код]