Портал:Африка/Вибрана особистість
Вибрана особистість/1[ред. код]
Де́від (Давід) Лівінгсто́н (англ. David Livingstone; *19 березня 1813, Блантайр, Шотландія — †1 травня 1873, Читамбо, сучасна Замбія) — шотландський місіонер і знаменитий дослідник Африки, книги про подорожі якого значною мірою сформували погляди та ставлення західного суспільства XIX ст. стосовно Чорного континенту.
11 листопада 1853 року він вирушив з Лін'янті на північний захід. Його метою був пошук шляхів з земель кололо до атлантичного узбережжя, якими б можна було безборонно торгувати із зовнішнім світом, що мало зробити невигідною работоргівлю, і які були б зручнішими, ніж південний маршрут через територію бурів і Калахарі. В супроводі групи кололо Лівінгстон спочатку спустився на човнах по річці Чобе (Квандо) до її злиття з Замбезі, після чого експедиція вирушила проти течії до її верхів'я.
Подальша подорож вниз по Замбезі стала можливою лише завдяки підтримці ватажка кололо Секелету, сина Себетване (Себетване помер в 1851 році, невдовзі після зустрічі з Лівінгстоном), оскільки кошти Лівінгстона та гранти Географічного товариства були вже давно вичерпані. Секелету забезпечив експедицію носіями, в'ючними ослами та провізією, надав їй запас скляних бус та залізних виробів, які в багатьох місцях Африки правили за засіб розрахунку, а також виділив велику партію слонової кістки для торгівлі. Експедиція вирушила на схід удовж Замбезі 3 листопада; Секелету особисто супроводжував її до Мосі-оа-Тунья — ревучого і паруючого 120-метрового водоспаду на Замбезі, який Лівінгстон, перший з європейців, що його побачив, з притаманним йому патріотизмом назвав водоспадом Вікторія на честь британської королеви.
Він став першим європейцем, який перетнув Африканський континент від океану до океану.
Вибрана особистість/2[ред. код]
Борис Іванович Балінський (нар. 10 (23) вересня 1905, Київ, Російська імперія — пом. 1 вересня 1997, Йоганнесбург, Південно-Африканська Республіка) — український та південноафриканський вчений-біолог, ембріолог, ентомолог, професор Київського університету та Вітватерсрандського університету Йоганнесбурга (ПАР), піонер експериментальної ембріології, електронної мікроскопії та біології розвитку, автор всесвітньо відомого підручника «Вступ до ембріології».
Учень Івана Шмальгаузена, вже у 28 років був доктором біологічних наук і професором Київського університету. Під час другої світової війни працював у німецькій окупації, по тому залишив СРСР. Жив у Німеччині, Великій Британії, далі переїхав у Південно-Африканську республіку, де проявив себе видатним організатором біологічної науки.
Вивчав ембріональний розвиток амфібій і асцидій, заклав основи біології розвитку. Вперше описав десятки видів комах (веснянок, бабок, лускокрилих) з Кавказу і Південної Африки.
Вибрана особистість/3[ред. код]
Е́рвін О́йген Йога́ннес Ро́ммель (нім. Erwin Eugen Johannes Rommel; 15 листопада 1891, Гайденгайм — 14 жовтня 1944, Блауштайн) — німецький воєначальник часів Третього Рейху, генерал-фельдмаршал (1942) Вермахту. Кавалер Pour le Mérite (1918) та Лицарського хреста Залізного хреста з Дубовим листям, Мечами та Діамантами (1943). Один з найславетніших генерал-фельдмаршалів нацистської Німеччини, що здобув величезну повагу як серед німецьких та італійських солдатів, так і серед вояків противника.
За бойові заслуги на італійському фронті Першої світової війни нагороджений орденом Pour le Mérite. З початком Другої світової війни Ервін Роммель блискуче зарекомендував себе як командир 7-ї танкової дивізії в ході Французької кампанії 1940 року. Однак феноменального успіху та світової слави Роммель здобув за часів командування німецько-італійськими військами в Північно-Африканській кампанії, отримавши імідж одного з найдосвідченіших воєначальників у світовій історії з ведення бойових дій в умовах пустелі, за що навіть отримав прізвисько «Лис пустелі» (нім. Wüstenfuchs, ⓘ). У 1944 на Західному фронті очолював війська Вермахту, що протистояли союзникам у ході вторгнення в Нормандію.
Вибрана особистість/4[ред. код]
Джон Ро́нальд Ру́ел То́лкін (англ. John Ronald Reuel Tolkien; нар. 3 січня, 1892 — пом. 2 вересня, 1973) — видатний англійський письменник, філолог-медієвіст, класик світової літератури ХХ ст. та один із фундаторів жанрового різновиду фантастики — фентезі, всесвітню славу якому приніс роман «Володар Перснів».
Дж. Р. Р. Толкін народився 3 січня 1892 року в місті Блумфонтейн (на той час столиці Помаранчевої Вільної Держави, нині адміністративний центр Південноафриканської Республіки) у родині банківського службовця, співробітника «Бенк оф Ефріка» (Bank of Africa) Артура Руела Толкіна (англ. Arthur Reuel Tolkien; 1857–1896) та його дружини Мейбл Толкін, у дівоцтві Сáффілд (англ. Mabel Tolkien, née Suffield; 1870–1904). 17 лютого 1894 р. у подружжя народилася друга і остання дитина — Гíларі Артур Руел Толкін (англ. Hilary Arthur Reuel Tolkien; † 1976 р.).
Вибрана особистість/5[ред. код]
Єлизаве́та ІІ (Елізабет Александра Мері Віндзор, англ. Elizabeth II, Elizabeth Alexandra Mary Windsor; нар. 21 квітня 1926, Лондон, Англія, Британська імперія) — королева і голова держави Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії та 15-ти країн Співдружності націй. Тривалий час була також монархом королiвств Свiвдружностi: Гамбії, Гани, Кенії, Малаві, Нігерії, Сьєрра-Леоне, ПАС, Уганди та Танганьїки.
Єлизавета здійснила свій перший закордонний візит у 1947 році, коли разом із батьком відвідала Південну Африку. На честь свого повноліття, яке настало, коли їй виповнився 21 рік, вона виступила із радіозверненням до співдружності та імперії зі словами: «Я проголошую перед вами, що все моє життя, буде воно довгим чи коротким, має бути присвячене служінню вам і нашій великій імперській сім'ї, до якої ми всі належимо.»
Проголошення її королевою Таємною радою відбулося у вівторок 7 лютого у Сент-Джеймському палаці. В Канаді окреме проголошення було зроблене Таємною радою для Канади того самого дня. Сама коронація, яка вважається однією з найпишніших в історії, відбулась 2 червня 1953 р. у Вестмінстерському абатстві. Це була перша коронація, що транслювалась телебаченням, хоча спочатку ідея телетрансляції мала багато противників, які вважали, що вона порушить сакральність моменту.
В часи правління королеви Єлизавети ІІ завершився розпад Британської Імперії і повністю формалізувалася Співдружність націй, яка об'єднала більшість колишніх британських володінь. Тепер головною роллю голови Співдружності, якою є королева, стала необхідність підтримувати зв'язки країн Співдружності між собою та з колишньою метрополією. Королева часто грала важливу роль у відновлені порушених відносин із країнами Співдружності та згладжуванні протиріч.
Вибрана особистість/6[ред. код]
Сер Річард Френсіс Бьортон (англ. Richard Francis Burton; [ˈbɜrtən]; нар. 19 березня 1821, Торкі, Сполучене Королівство — пом. 20 жовтня 1890, Трієст, Австро-Угорщина) — британський дослідник, географ, перекладач, письменник, солдат, сходознавець, картограф, етнолог, шпигун, мовознавець, поет, фехтувальник і дипломат. Відомий своїми подорожами та дослідженнями в Азії, Африці й Америці, а також своїм винятковим знанням мов і культур. За деякими даними, він говорив 29 європейськими, азійськими та африканськими мовами.
До найвідоміших досягнень Бертона належать його подорож до на той час забороненої для європейців Мекки, повний переклад збірки казок «Тисяча й одна ніч», публікація «Камасутри» англійською мовою, подорож із Джоном Геннінгом Спіком, у ході якої вони стали першими європейцями, що побували на Великих озерах Африки у пошуках витоків Нілу.
Вибрана особистість/7[ред. код]
Джон Ро́нальд Ру́ел То́лкін (англ. John Ronald Reuel Tolkien; нар. 3 січня, 1892 — пом. 2 вересня, 1973) — видатний англійський письменник, філолог-медієвіст, класик світової літератури ХХ ст. та один із фундаторів жанрового різновиду фантастики — фентезі, всесвітню славу якому приніс роман «Володар Перснів».
Дж. Р. Р. Толкін народився 3 січня 1892 року в місті Блумфонтейн (на той час столиці Помаранчевої Вільної Держави, нині адміністративний центр Південноафриканської Республіки) у родині банківського службовця, співробітника «Бенк оф Ефріка» (Bank of Africa) Артура Руела Толкіна (англ. Arthur Reuel Tolkien; 1857–1896) та його дружини Мейбл Толкін, у дівоцтві Сáффілд (англ. Mabel Tolkien, née Suffield; 1870–1904). 17 лютого 1894 р. у подружжя народилася друга і остання дитина — Гíларі Артур Руел Толкін (англ. Hilary Arthur Reuel Tolkien; † 1976 р.).
Вибрана особистість/8[ред. код]
Борис Іванович Балінський (нар. 10 (23) вересня 1905, Київ, Російська імперія — пом. 1 вересня 1997, Йоганнесбург, Південно-Африканська Республіка) — український та південноафриканський вчений-біолог, ембріолог, ентомолог, професор Київського університету та Вітватерсрандського університету Йоганнесбурга (ПАР), піонер експериментальної ембріології, електронної мікроскопії та біології розвитку, автор всесвітньо відомого підручника «Вступ до ембріології».
Учень Івана Шмальгаузена, вже у 28 років був доктором біологічних наук і професором Київського університету. Під час другої світової війни працював у німецькій окупації, по тому залишив СРСР. Жив у Німеччині, Великій Британії, далі переїхав у Південно-Африканську республіку, де проявив себе видатним організатором біологічної науки.
Вивчав ембріональний розвиток амфібій і асцидій, заклав основи біології розвитку. Вперше описав десятки видів комах (веснянок, бабок, лускокрилих) з Кавказу і Південної Африки.
Вибрана особистість/9[ред. код]
Де́від (Давід) Лівінгсто́н (англ. David Livingstone; *19 березня 1813, Блантайр, Шотландія — †1 травня 1873, Читамбо, сучасна Замбія) — шотландський місіонер і знаменитий дослідник Африки, книги про подорожі якого значною мірою сформували погляди та ставлення західного суспільства XIX ст. стосовно Чорного континенту.
11 листопада 1853 року він вирушив з Лін'янті на північний захід. Його метою був пошук шляхів з земель кололо до атлантичного узбережжя, якими б можна було безборонно торгувати із зовнішнім світом, що мало зробити невигідною работоргівлю, і які були б зручнішими, ніж південний маршрут через територію бурів і Калахарі. В супроводі групи кололо Лівінгстон спочатку спустився на човнах по річці Чобе (Квандо) до її злиття з Замбезі, після чого експедиція вирушила проти течії до її верхів'я.
Подальша подорож вниз по Замбезі стала можливою лише завдяки підтримці ватажка кололо Секелету, сина Себетване (Себетване помер в 1851 році, невдовзі після зустрічі з Лівінгстоном), оскільки кошти Лівінгстона та гранти Географічного товариства були вже давно вичерпані. Секелету забезпечив експедицію носіями, в'ючними ослами та провізією, надав їй запас скляних бус та залізних виробів, які в багатьох місцях Африки правили за засіб розрахунку, а також виділив велику партію слонової кістки для торгівлі. Експедиція вирушила на схід удовж Замбезі 3 листопада; Секелету особисто супроводжував її до Мосі-оа-Тунья — ревучого і паруючого 120-метрового водоспаду на Замбезі, який Лівінгстон, перший з європейців, що його побачив, з притаманним йому патріотизмом назвав водоспадом Вікторія на честь британської королеви.
Він став першим європейцем, який перетнув Африканський континент від океану до океану.
Вибрана особистість/10[ред. код]
Єлизаве́та ІІ (Елізабет Александра Мері Віндзор, англ. Elizabeth II, Elizabeth Alexandra Mary Windsor; нар. 21 квітня 1926, Лондон, Англія, Британська імперія — 8 вересня 2022, замок Балморал, Шотландія, Велика Британія) — королева і голова держави Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії та 15 країн Співдружності націй. Тривалий час була також монархом королівств Співдружності: Гамбії, Гани, Кенії, Малаві, Нігерії, Сьєрра-Леоне, ПАС, Уганди та Танганьїки.
Єлизавета здійснила свій перший закордонний візит у 1947 році, коли разом із батьком відвідала Південну Африку. На честь свого повноліття, яке настало, коли їй виповнився 21 рік, вона виступила із радіозверненням до співдружності та імперії зі словами: «Я проголошую перед вами, що все моє життя, буде воно довгим чи коротким, має бути присвячене служінню вам і нашій великій імперській сім'ї, до якої ми всі належимо.»
Проголошення її королевою Таємною радою відбулося у вівторок 7 лютого у Сент-Джеймському палаці. В Канаді окреме проголошення було зроблене Таємною радою для Канади того самого дня. Сама коронація, яка вважається однією з найпишніших в історії, відбулась 2 червня 1953 р. у Вестмінстерському абатстві. Це була перша коронація, що транслювалась телебаченням, хоча спочатку ідея телетрансляції мала багато противників, які вважали, що вона порушить сакральність моменту.
В часи правління королеви Єлизавети II завершився розпад Британської Імперії й повністю формалізувалася Співдружність націй, яка об'єднала більшість колишніх британських володінь. Тепер головною роллю голови Співдружності, якою є королева, стала необхідність підтримувати зв'язки країн Співдружності між собою та з колишньою метрополією. Королева часто грала важливу роль у відновлені порушених відносин із країнами Співдружності та згладжуванні розбіжностей.