Поріцьке (Поріцький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Поріцьке
рос. Порецкое
чув. Пăрачкав
Герб Прапор
Країна Росія Росія
Суб'єкт Російської Федерації Чувашія
Муніципальний район Поріцький район
Поселення Поріцьке
Код ЗКАТУ: 97235855001
Код ЗКТМО: 97635455101
Основні дані
Час заснування 1591 року
Населення 5825 осіб (2010[1])
Поштовий індекс 429020
Телефонний код +7 83543
Географічні координати: 55°11′51″ пн. ш. 46°19′45″ сх. д. / 55.19750000002777313° пн. ш. 46.32916666669477479° сх. д. / 55.19750000002777313; 46.32916666669477479Координати: 55°11′51″ пн. ш. 46°19′45″ сх. д. / 55.19750000002777313° пн. ш. 46.32916666669477479° сх. д. / 55.19750000002777313; 46.32916666669477479
День міста останні вихідні серпня
Влада
Вебсторінка gov.cap.ru/main.asp?govid=442
Мапа
Поріцьке (Росія)
Поріцьке
Поріцьке

Поріцьке (Чувашія)
Поріцьке
Поріцьке

Мапа


CMNS: Поріцьке у Вікісховищі

Порі́цьке (рос. Порецкое, чув. Пăрачкав) — село, центр Поріцького району Чувашії, Росія. Адміністративний центр та єдиний населений пункт Поріцького сільського поселення.

Етимологія[ред. | ред. код]

Селище отримало назву від розташування першої вулиці — уздовж річки Сура, з старослов'янської «по реце»[2].

Географія[ред. | ред. код]

Село розташоване в долині Сури, за 150 км по автомобільній дорозі від Чебоксар.

Населення[ред. | ред. код]

Населення — 5825 осіб (2010; 6482 у 2002[3]).

Національний склад:

Господарство[ред. | ред. код]

У Поріцькому домінують одноповерхові будови, у центрі села зустрічаються дво- та триповерхові будівлі, зайняті громадсько-адміністративними установами.

Функціонує 2 церкви.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Аркуш карти N-38-33 Порецкое. Масштаб: 1 : 100 000. Стан місцевості на 1984 р. Видання 1989 р. (рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Всероссийская перепись населения 2010 года. Численность населения городских округов, муниципальных районов, городских и сельских поселений, населённых пунктов Чувашской Республики (рос.). Архів оригіналу за 27 липня 2021. Процитовано 23 березня 2015.
  2. Вавилов І. М. З далекого минулого Поріччя (історичні нариси). -Шумерля: РГУП «Шумерлинський видавничий дім», 2003. — 218 с .; іл.
  3. Дані перепису населення Росії 2002 року

Посилання[ред. | ред. код]