Привернення уваги
Привернення уваги — ведення собою такої поведінки яка, має на меті привертання уваги оточення. Поведінка, спрямована на пошук уваги, визначається в DSM-5 як «діяння, спрямоване на те, щоб привернути увагу та зробити себе центром уваги та захоплення інших».[1] Цей термін не визначає мотивації поведінки та передбачає, що особа є актором, хоча термін «привернення уваги» іноді також передбачає за мотив - пошук само валідації[en]. Вважається, що люди привертають увагу як позитивно, так і негативно, незалежно від фактичної користі чи шкоди здоров’ю. Вважається, що мотивація «привернення уваги» обумовлена самосвідомістю, а отже, екстерналізацією особистості, а не внутрішньою та само вмотивованою поведінкою. Цей тип впливу на поведінку особи може призвести її до потенційної втрати почуття своєї волі[en], до розладів особистості та поведінки.
Насолода від уваги оточення є соціально прийнятною в деяких ситуаціях.[2] Однак надмірна потреба в увазі може призвести до труднощів у взаємостосунках. Однак, як тактичний метод, він часто використовується в боях, театральних діях (виступах) і є основоположним для маркетингу. Однією зі стратегій, що використовується задля протидії такому типу поведінки («привернення уваги») — є тактичне ігнорування.
Причини[ред. | ред. код]
Причини поведінки «привернення уваги» різноманітні. Фактори ризику, що призводять до поведінки «привернення уваги», включають: самотність, ревнощі, низьку самооцінку, нарцисизм і жалість до себе.[3] Бажання само валідації[en] теоретизується як мотивації до поведінки «привернення уваги». Станом на 2022 рік жодне дослідження не оцінювало поширеність поведінки «привернення уваги» серед населення в цілому.
Повторювана поведінка «привернення уваги» є симптомом множинних розладів особистості, включаючи нарцисичний розлад особистості, гістріонний розлад особистості. Однак для прикордонного розладу особистості, «привернення уваги», частіше використовується як стигматизуючий ярлик, ніж як точний клінічний опис розладу.[4] «Привернення уваги» може мати подібні прояви до РДУГ, хоча в корені вони відрізняються мотивацією цієї імпульсивності та гіперактивності.[5]
Психоаналітична теорія стверджує, що нарцисизм пов'язаний із поведінкою «привернення уваги». У теорії надмірна потреба в увазі або захопленні називається нарцисичне заохочення[en].[6]
Стигма і критика[ред. | ред. код]
Термін «привернення уваги» був предметом критики за його використання як принизливого терміну для досягнення звинувачення жертви, особливо в контексті прикордонного розладу особистості та саморуйнівної поведінки.[7] Як приклад, люди, які часто завдають собі шкоди, самоусвідомлюють факт заподіяння собі ран та шрамів та відчувають провину за свою поведінку, яка часто пов'язана з намаганням приховати самоушкодження.[8] За аналізом 133 книг, які містять цей термін у 2005 році, цей термін часто використовується або без визначення, або з невдалим визначенням, не було знайдено жодних емпіричних досліджень конкретно щодо поведінки «привернення уваги», та існували широкі академічні розбіжності щодо причин і наслідків поведінки «привернення уваги».[9] Використання стигматизаційної мови, як-от «привернення уваги», особливо поширене в медичних установах, хоча перебування студентів у психіатричному середовищі показало докази зменшення упередженості та стигми щодо осіб із психічними розладами.[10]
Дослідження[ред. | ред. код]
Існують дослідження про взаємозв'язок між використанням соціальних мереж і поведінкою, спрямованою на пошук уваги, серед інших рис особистості у Великій п'ятірці рис особистості в різних демографічних групах.
Під час дослідження користувачів Facebook у 2013 році було виявлено, що привітність і сумлінність негативно корелюють із тенденціями по привернення уваги.[11] Дослідження 2014 року виявило докази, які свідчать про те, що за наявності рис характеру гістріонного розладу особистості соціальні мережі підсилюють поведінку привернення уваги у формі щитпостинг, тобто розміщення навмисно розпливчастих повідомлень, щоб викликати запити на деталі.[12] Інтернет-тролі в соціальних мережах також схильні проявляти поведінку, спрямовану на пошук уваги.[13] Дослідження 2016 року знайшло докази того, що люди, які прагнуть до уваги, можуть отримати користь від використання соціальних мереж, щоб компенсувати брак уваги в інших сферах міжособистісного спілкування, хоча цей висновок не зовсім узгоджується з подібними дослідженнями.[14]
Дослідження 2021 року показало, що фабінг з боку інших (форма ігнорування іншими) позитивно корелює з поведінкою, спрямованою на привернення уваги, і цей ефект був сильнішим у чоловіків, хоча як альтернативне пояснення також розглядався нарцисизм.[15] Подібне дослідження 2019 року виявило докази кореляції нарцисизму з поведінкою, що привернення увагу.[16]
Тактичне ігнорування[ред. | ред. код]
Тактичне ігнорування — це поведінкова стратегія управління, яка використовується для боротьби з поведінкою «привернення уваги», коли особа не подає зовнішніх ознак розпізнавання поведінки, наприклад, не дивиться зоровим контактом, не реагує вербально та не реагує фізично на особу з поведінкою «привернення уваги». Однак вони добре усвідомлюють поведінку і спостерігають за людиною, щоб забезпечити свою безпеку та безпеку інших, потенційно залучених. Бажаним наслідком поведінки, спрямованої на «привернення уваги», є отримання уваги в тій чи іншій формі (позитивної, чи негативної) від іншої людини. Тактичне ігнорування — це техніка, яка часто використовується в надії, що коли особа, яка має на меті «привернення уваги», більше не отримує цієї уваги, може зрештою припинити шукати або привертати її. Він найчастіше використовується в навчанні поведінці дітей,[17] але також підходить для зміни або уникнення поведінки дорослих.
Див. також[ред. | ред. код]
- Синдром Мюнхгаузена
- Розлад особистості — стійка поведінка «привернення уваги» є у дорослих пов'язаний з гістріонний розлад особистості, прикордонним розладом особистості та нарцистичним розладом особистості.
- Саморуйнівна поведінка — є поширена помилкова думка, що саморуйнівна поведінка за своєю суттю є «привернення уваги» або, принаймні, що увага є її основним мотивом.
- Копінг — спосіб подолання особою стресової ситуації.
- Sadfishing — термін, який використовується для опису поведінки, коли особа робить заяви-перебільшення про свої емоційні проблеми, щоб викликати співчуття.
- Пошук відчуттів — риса особистості, яка проявляється у пошуку досвіду та почуттів, які є «різноманітними, новими, складними та інтенсивними», а також готовністю «йти на фізичний, соціальний, юридичний та фінансовий ризик заради такого досвіду».
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Diagnostic and statistical manual of mental disorders : DSM-5. American Psychiatric Association, American Psychiatric Association. DSM-5 Task Force (вид. 5th). Arlington, VA: American Psychiatric Association. 2013. ISBN 978-0-89042-554-1. OCLC 830807378.
- ↑ Burns, Robert B. Essential Psychology, Kluwer Academic Publishers, 1991; ISBN 0-7923-8957-3
- ↑ Stober, J (2003). Self-Pity: Exploring the Links to Personality, Control Beliefs, and Anger (PDF). Journal of Personality. 71 (2): 183—220. doi:10.1111/1467-6494.7102004. PMID 12693515.
- ↑ Aguirre, Blaise (2016), Borderline Personality Disorder: From Stigma to Compassionate Care, Stigma and Prejudice, Cham: Springer International Publishing, с. 133—143, doi:10.1007/978-3-319-27580-2_8, ISBN 978-3-319-27578-9, процитовано 8 травня 2022
- ↑ Mellor, Nigel (March 2009). Attention deficit/hyperactivity disorder or attention seeking? Ways of distinguishing two common childhood problems. British Journal of Special Education. 36 (1): 26—35. doi:10.1111/j.1467-8578.2009.00410.x. ISSN 0952-3383.
- ↑ M.Farouk Radwan, The Psychology of Attraction Explained[недоступне посилання]
- ↑ Aviram, Ron B.; Brodsky, Beth S.; Stanley, Barbara (September 2006). Borderline Personality Disorder, Stigma, and Treatment Implications. Harvard Review of Psychiatry. 14 (5): 249—256. doi:10.1080/10673220600975121. ISSN 1067-3229. PMID 16990170. S2CID 23923078.
- ↑ Truth Hurts Report, Mental Health Foundation, 2006, ISBN 978-1-903645-81-9, процитовано 11 червня 2008
- ↑ Mellor, Nigel (2005). Attention seeking: The paradoxes of an under-researched concept. Educational & Child Psychology. British Psychological Society Division of Educational & Child Psychology. 22: 94.
- ↑ Brenner, Adam M. (18 березня 2022). Stigma and Change. Academic Psychiatry. 46 (2): 145—146. doi:10.1007/s40596-022-01624-1. ISSN 1042-9670. PMID 35304686. S2CID 247524226.
- ↑ Seidman, Gwendolyn (February 2013). Self-presentation and belonging on Facebook: How personality influences social media use and motivations. Personality and Individual Differences. 54 (3): 402—407. doi:10.1016/j.paid.2012.10.009. ISSN 0191-8869.
- ↑ Berryman, Chloe (2014). # storyofmylife: personality characteristics associated with attention seeking behavior online and social media use in emerging adulthood (Дипломна робота). Burnett Honors College, University of Central Florida.
- ↑ Maltby, John; Day, Liz; Hatcher, Ruth M.; Tazzyman, Sarah; Flowe, Heather D.; Palmer, Emma J.; Frosch, Caren A.; O'Reilly, Michelle; Jones, Ceri; Buckley, Chloe; Knieps, Melanie (25 вересня 2015). Implicit theories of online trolling: Evidence that attention-seeking conceptions are associated with increased psychological resilience. British Journal of Psychology. 107 (3): 448—466. doi:10.1111/bjop.12154. ISSN 0007-1269. PMID 26403842.
- ↑ Edwards, Francine (29 грудня 2016). An Investigation of Attention-Seeking Behavior through Social Media Post Framing. Athens Journal of Mass Media and Communications. 3 (1): 25—44. doi:10.30958/ajmmc.3.1.2. ISSN 2407-9499.
- ↑ Hao, Lujie; Liu, Dan; Yin, Jie; Lin, Bingkun; Zhang, Xiaosan; Jiang, Qingquan (7 липня 2021). Peer phubbing and selfie liking: The roles of attention seeking and gender. Social Behavior and Personality. 49 (7): 1—13. doi:10.2224/sbp.10468. ISSN 0301-2212. S2CID 237839224.
- ↑ Hawk, Skyler T.; van den Eijnden, Regina J.J.M.; van Lissa, Caspar J.; ter Bogt, Tom F.M. (March 2019). Narcissistic adolescents' attention-seeking following social rejection: Links with social media disclosure, problematic social media use, and smartphone stress. Computers in Human Behavior. 92: 65—75. doi:10.1016/j.chb.2018.10.032. ISSN 0747-5632. S2CID 59528272.
- ↑ Ignoring | Consequences | Essentials | Parenting Information | CDC. www.cdc.gov (en-us) . 8 червня 2020. Процитовано 20 листопада 2022.