Прошова
| село Прошова | |
|---|---|
.jpg) | |
| Країна |  Україна
|
| Область | Тернопільська область |
| Район | Тернопільський |
| Громада | Великогаївська сільська громада |
| Основні дані | |
| Перша згадка | 1574 |
| Населення | 781 |
| Територія | 1.248 км² |
| Густота населення | 625.8 осіб/км² |
| Поштовий індекс | 47744 |
| Телефонний код | +380 352 |
| Географічні дані | |
| Географічні координати | 49°24′57″ пн. ш. 25°40′59″ сх. д. / 49.41583° пн. ш. 25.68306° сх. д.Координати: 49°24′57″ пн. ш. 25°40′59″ сх. д. / 49.41583° пн. ш. 25.68306° сх. д. |
| Відстань до обласного центру |
18 км |
| Відстань до районного центру |
18 км |
| Найближча залізнична станція | Прошова |
| Місцева влада | |
| Адреса ради | 47722, Тернопільська обл, Тернопільський р-н, с. Великі Гаї, вул. Галицька, 47 |
| Карта | |
  Прошова | |
 Прошова | |
| Мапа | |
| |
|
| |
Прошова́ — село в Україні, у Великогаївській сільській громаді Тернопільського району Тернопільської області. До 2015 року підпорядковане Скоморохівській сільській раді. Від вересня 2015 року ввійшло у склад Великогаївської сільської громади. Розташоване в центрі району.
Населення — 760 осіб (2007).
Історія[ред. | ред. код]
Перша писемна згадка — 1574.
Село стало знаменитим на всю Галичину через фальсифікацію польським чиновником при переписі 1921 р. свідомого українського населення Прошови (суцільно — греко-католиків) як суцільно поляків, за винятком священика з родиною.[1]
Діяли до 1939 р. «Просвіта», «Рідна школа» та інші товариства, кооперативи.
Населення[ред. | ред. код]
Згідно з переписом УРСР 1989 року чисельність наявного населення села становила 720 осіб, з яких 315 чоловіків та 405 жінок[2].
За переписом населення України 2001 року в селі мешкали 772 особи[3].
Мова[ред. | ред. код]
Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року[4]:
| Мова | Відсоток |
|---|---|
| українська | 99,87 % |
| румунська | 0,13 % |
Пам'ятки[ред. | ред. код]
Церква Успіння Пресвятої Богородиці (1700, кам'яна)[ред. | ред. код]
Церква Успіння Пресвятої Богородиці. Мурована. Споруджено храм у 1700 році. Це один з найдавніших мурованих храмів на Тернопільщині. Церкву споруджено на місці, де раніше стояв дерев'яний храм, знищений пожежею. Церква має класично тридільна, складається з бабинця, нави та вівтаря. Дзвіниця споруджена в 1707 році, мала чотири дзвони. Зберігся лише один.
Костел (початок XX ст.)[ред. | ред. код]
У північній частині села Прошова, на невисокому пагорбі височить мурований костел. Храм спорудженона початку XX століття. Невеликий за розміром, викладений з тесаного каменю, в неготичному стилі. Трикутний головний портал храму завершується сигнатуркою.
Символічна могила Борцям за Волю України (1927/90р.р.)[ред. | ред. код]
У центрі села, на роздоріжжя, насипана символічна могила Борцям за Волю України. У підніжжі встановлено декілька пам'ятних плит. На них висічені імена мешканців села які віддали життя за Волю України. Могилу насипано в 1927 році, в 1930 році її зруйнувала польська окупаційна влада, відновлена в 1941 році, зруйнована комуністами в 1951 році, відновлена в 1990 році.
Читальня Просвіти (1893—1929 р.р.)[ред. | ред. код]
.jpg)
У центрі села знаходиться читальня Просвіти. Над головним входом, зліва над балконом, знаходиться картуш із написом: «Читальня Просвіти Прошова 1893—1929».
Споруджено пам'ятник релігійному діячеві о. С. Сампарі (1996), встановлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини (1848).
Пам'ятки природи[ред. | ред. код]
Соціальна сфера[ред. | ред. код]
Працюють загальноосвітня школа 1-2 ступ., клуб, бібліотека, ФАП, торговельні заклади. Також через село проходить залізниця, сільська рада знаходиться в с. Скоморохи.
Відомі люди[ред. | ред. код]
У Прошові народився літератор, громадський діяч З. Гарник, діячі ОУН В. Демків і Є. Сцібайло, сотник ОУН М. Душка, реліг. діяч С. Сампара, зв'язкова УПА М. Яцишин-Стебельська (автор книжки «Зв'язкова з Прошови», 2003); Працював Б. Головин, навчався проф., акад. В. Снітинський; на честь перебування у селі І. Франка (1885, двічі) на приміщені школи встановлено меморіальну дошку.
Ярослав Качуровський (1994—2022) — український військовослужбовець, старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.[5][6]
Проживав Богдан Жук (1993—2022) — український військовослужбовець, старший солдат Збройних сил України, учасник російсько-української війни.[6]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Діло № 57 від 16.03.1937, с. 1. — Д-р Степан Баран. «Мертві душі».
- ↑ Кількість наявного та постійного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон, Рік, Категорія населення , Стать (1989(12.01)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Кількість наявного населення по кожному сільському населеному пункту, Тернопільська область (осіб) - Регіон , Рік (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Розподіл населення за рідною мовою, Тернопільська область (у % до загальної чисельності населення) - Регіон, Рік , Вказали у якості рідної мову (2001(05.12)). database.ukrcensus.gov.ua. Банк даних Державної служби статистики України.
- ↑ Загинув у день, коли його донечці виповнилось 9 місяців. Тернопільщина прощається з Ярославом Качуровським - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 23 грудня 2022.
- ↑ а б Загинули два молоді воїни з одного села на Тернопільщині: Ярослав Качуровський та Богдан Жук. Газета "Наш День" (укр.). 9 вересня 2022. Процитовано 23 грудня 2022.
Посилання[ред. | ред. код]
- Церква Успіння Пресвятої Богородиці [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Костел [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]
- Символічна могила [Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.]
Література[ред. | ред. код]
- Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004–2010. — ISBN 966-528-197-6., Г. Івахів.
| |||||