Пруссія (герцогство)
Прусське герцогство лат. Ducatus Prussiae нім. Herzogtum Preußen | |||||
| |||||
| |||||
Прусське герцогство (жовтим) | |||||
Столиця | Кенігсберг | ||||
Мови | Німецька, Польська | ||||
Релігії | Лютеранство | ||||
Форма правління | Феодальна монархія | ||||
Герцог Прусський | |||||
- 1525–1568 | Альбрехт (перший) | ||||
- 1688–1701 | Фрідріх IІІ (останній) | ||||
Історія | |||||
- Секуляризація | 10 квітня 1525 | ||||
- Особисте Об'єднання (із Бранденбург) |
27 серпня 1701 | ||||
|
Пру́сське ге́рцогство (лат. Ducatus Prussiae; нім. Herzogtum Preußen) — у 1525—1701 роках німецька монархічна держава на території Східної Пруссії. Очолювалася прусськими герцогами. Заснована останнім великим магістром Тевтонського ордену Альбрехтом з роду Гогенцоллернів, який перетворив католицьку Орденську державу на секуляризоване лютеранське герцогство. До 1657 року перебувала у васальній залежності від Польщі, була леном польських королів. З 1618 року, внаслідок вигасання лінії Альбрехта, перейшла до бранденбурзьких маркграфів і курфюрстів Священної Римської імперії з дому Гогенцоллернів, які стали носити титул прусських герцогів. У персональній унії з Бранденбурзьким маркграфством складала федерацію Бранденбург-Пруссія. 1701 року, за правління останнього герцога Фрідріха III перетворена на Прусське королівство.
- Прусське герцогство (лат. Ducatus Prussiae)[1][2] — офіційна назва.
- Прусське князівство (пол. Księstwo Pruskie) — польська назва.
- Герцогська Пруссія (нім. Herzogliches Preußen), або Князівська Пруссія (пол. Prusy Książęce) — назва, на противагу підпольській Королівській Пруссії
- Пруссія — спрощена назва
Останній, 37-й великий магістр Тевтонського Ордену Альбрехт Бранденбурзький (1490—1568), що заступив на цю посаду в 1511 році, вирішив під впливом ідей Реформації М. Лютера стати світським правителем і перетворив Тевтонський Орден у 1525 році в герцогство Пруссія. Альбрехт підписав 8 квітня 1525 р. в Кракові мирний договір з Польським королівством і 10 квітня 1525 р. приніс васальну присягу королю Польщі як герцог Пруссії (1525—1568). Після цього він виїхав до пруської столиці Кенігсберга і там 6 липня 1525 року одним з перших німецьких князів оголосив себе прихильником Реформації Лютера. Герцогство Пруссія стало лютеранським за віросповіданням.
У герцогстві Пруссія встановилась династія Гогенцоллернів, до якої належав Альбрехт І. Його наступник Альбрехт ІІ Фрідріх (1568—1618) хворів на недоу́мкуватість і тому Польща 1577 р. призначила власних адміністраторів герцогства, якими з 1603 р. були курфюрсти Бранденбурга. Після смерті Альбрехта ІІ Фрідріха у 1618 р. курфюрсти Бранденбургу, які теж належали до династії Гогенцоллернів, успадкували титул пруських герцогів, однак Пруссія як і раніше вважалась васалом Речі Посполитої. Лише у 1657 році, скориставшись важким становищем Польщі у війнах з Швецією, Московією і Гетьманщиною, Бранденбург добився підписання Велявсько-Бидгощського трактату з Польщею, за яким герцогство Пруссія ставало незалежним і приєднувалось до Бранденбургу. У 1701 році з проголошенням Королівства Пруссія відбулось остаточне об'єднання Пруссії і Бранденбургу.
- ↑ Універсальний словник-енциклопедія; гол. ред. ради чл.-кор. НАНУ М. Попович. —К.: Видавнича група BHV, 1999. — С.1117
- ↑ Енциклопедія українознавства. Словникова частина (ЕУ-II). — Париж, Нью-Йорк, 1966. — Т. 5. — С. 1759—1774. Архів оригіналу за 22 квітня 2017. Процитовано 23 квітня 2017.
- Hartmut Boockmann: Ostpreußen und Westpreußen. (= Deutsche Geschichte im Osten Europas). Siedler, Berlin 1992, ISBN 3-88680-212-4
- Richard Dethlefsen: Das schöne Ostpreußen. Piper, München 1916 (Das schöne Ostpreussen [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.])
- Yorck Deutschler: Die Aestii — Bezeichnung für die heutigen Esten Estlands oder die untergegangenen Pruzzen Ostpreußens, in: Y. Deutschler, «Die Singende Revolution» — Chronik der Estnischen Freiheitsbewegung (1987—1991), S. 196—198, Ingelheim, März 1998/Juni 2000, ISBN 3-88758-077-X
- Andreas Ehrhard (Fotos), Bernhard Pollmann (Text): Ostpreußen. Bruckmann, München 2004, ISBN 3-7654-3877-4 (Länderportrait, aktuelle Bilder aus dem ehemaligen Ostpreußen)
- Walter Frevert: Rominten. BLV, Bonn u. a. 1957 (1. Teil der so genannten «Ostpreußen-Trilogie»)
- August Karl von Holsche: Geographie und Statistik von West-, Süd- und Neu-Ostpreußen. Nebst einer kurzen Geschichte des Königreichs Polen bis zu dessen Zertheilung. 2 Bände. Berlin 1800 und 1804 (Digitalisat [Архівовано 15 січня 2017 у Wayback Machine.])
- Andreas Kossert: Ostpreußen. Geschichte und Mythos. Siedler, München 2005, ISBN 3-88680-808-4
- Hans Kramer: Elchwald. Der Elchwald als Quell und Hort ostpreußischer Jagd. 2. Auflage. Jagd- und Kulturverlag, Sulzberg im Allgäu 1985, ISBN 3-925456-00-7 (3. Teil der so genannten «Ostpreußen-Trilogie»)
- Karl Templin: Unsere masurische Heimat. Zum einhundertjährigen Bestehen des Kreises Sensburg 1818—1918. Selbstverlag des Kreises Sensburg, 2. Auflage 1926. Aufgrund der umfassenden Darstellung ist dies Werk auch für weitere ostpreußische Gebiete aufschlussreich.
- Архівна копія на сайті Wayback Machine.