Психопоетика
Перейти до навігації
Перейти до пошуку
Психопоетика (від грец. ψυχή — душа і грец. τέχνη — майстерність творення) — інтегральна наукова дисципліна, яка розташована на стику трьох наук: психології, лінгвістики та літературознавства; вивчає арсенал психоаналітичних прийомів, до яких безпосередньо або опосередковано апелює текст[1]; вивчає співвідношення «думка — слово»[2]; вивчає проблему адекватного розуміння художнього тексту та його елементів (в тому числі й художнього персонажа)[3].
Література[ред. | ред. код]
- Золотухина О.Б. Психологизм в литературе / О.Б. Золотухина. — Гродно: ГрГУ, 2009. — 181 с.
- Психопоетика українського модерну: Проблема реконструкції особистості письменника / Сергій Михида. — Кіровоград: "Поліграф - Терція", 2012. — 352 с.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Московкина Е. А. Психопоэтика прозы В.М. Шукшина: Автореф. дис. канд. филол. наук. Барнаул, 2000. — С. 9
- ↑ Эткинд Е. Г. «Внутренний человек» и внешняя речь. / Е. Г. Эткинд. — М.: Школа «Языки русской культуры», 1998. — С. 12.
- ↑ Пищальникова В. А., Сорокин Ю. А. Введение в психопоэтику. — Барнаул, 1993. — 209 с.
|
Це незавершена стаття з науки. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |