Пугачов Павло Анатолійович
| Пугачов Павло Анатолійович | ||
|---|---|---|
 Солдат | ||
 | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
20 липня 1992 Харків | |
| Смерть | 2014 | |
| Псевдо | «Дудаєв» | |
| Військова служба | ||
| Роки служби | 2014 | |
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Національна гвардія | |
| Формування | ||
| Війни / битви | ||
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
Павло́ Анато́лійович Пугачо́в — солдат 2-го батальйону спеціального призначення НГУ «Донбас», учасник російсько-української війни.
З життєпису[ред. | ред. код]
Народився 1992 року в місті Харків. Єдиний син у матері, яка ростила його сама. Ще у школі почав працювати, щоб допомагати мамі. Працював плавильником у цеху; входив до групи харківських ультрас.
Учасник протистоянь між українськими активістами і проросійськими бойовиками під час проросійських виступів у Харкові — бій на Римарській (14-15 березня 2014 року). Спочатку був в «Правому секторі», згодом пішов у батальйон «Донбас». На фронті — з 29 травня 2014 року. Солдат, розвідник-санітар 3-го відділення 3-го взводу 3-ї роти БСП НГУ «Донбас».
Зник безвісти під час боїв за Іловайськ та виходу українських підрозділів з оточення. Виходив з оточення зі сторони села Будівельник Старобешівського району у бік Маріуполя через Комсомольське.
1 вересня 2014 року матері Павла подзвонила місцева дівчина, яка допомогла Павлу, він був поряд, збирався виходити з оточення. Була інформація, що потрапив у полон біля села Новокатеринівка (Старобешівський район), та вивезений на територію РФ. Станом на вересень 2014 — зниклий безвісти, тіло не знайдене, збігів за ДНК немає.
Нагороди[ред. | ред. код]
- Указом Президента України № 239/2018 від 23 серпня 2018 року, «за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України», нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно)[1].
- Нагороджений «Іловайським Хрестом» (посмертно).
- Нагороджений орденом ВГО «Країна» «За мужність та відвагу» (посмертно).[2]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2018 року № 239/2018 «Про відзначення державними нагородами України»
- ↑ ВГО «Країна». Архів оригіналу за 13 липня 2017. Процитовано 19 вересня 2021.
Джерела[ред. | ред. код]
Посилання[ред. | ред. код]
Я ВІРЮ, Я ТЕБЕ ЗНАЙДУ на YouTube- «Живу з думкою про сина вже чотири роки» – Галина Пугачова, син якої зник безвісти під Іловайськом // Радіо Свобода
- Харків’янка два роки писала листи сину, який загинув під Іловайськом // UA: Харків
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |